- •47) Визначте тенденції політичного та соціально-економічного розвитку Великобританії у період «стабілізації» (1924-1929 рр.).
- •54) Охарактеризуйте особливості соціально-економічного та політичного становища Швейцарії у 1945 р – на початку ххі ст.
- •92) Розкрийте особливості науково-технічної революції у другій половині хх – на початку ххі ст.
- •91) Охарактеризуйте особливості економічного піднесення сша у 80-90-х рр. Хх ст.
- •57. Охарактеризуйте епоху «застою» у срср (1964-1985 рр.).
- •58.Охарактеризуйте суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток у період «Відлиги» в срср (1953-1964 рр).
- •59. Розкрийте особливості розвитку Росії у 90-х рр. Хх ст. – на поч. Ххі ст.
- •60.Визначте тенденції та особливості розвитку країн Балтії та Закавказзя в 90- рр. Хх – на поч. Ххі ст.
- •62. Опишіть процесс створення та розширення снд. Проаналізуйте особливості політичного та соціально-економічного розвитку країн Середньої Азії.
- •61.Висвітліть особливості політичного та соціально-економічного розвитку Білорусі та Молдови в 90-х рр. Хх – на поч. Ххі ст.
- •63. Охарактеризуйте тенденції соціально-економічного та політичного розвитку Польщі в другій половині хх – на початку ххі ст.
- •64. Українсько-польські відносини на сучасному етапі.
- •65. Проаналізуйте особливості розвитку Чехословаччини у 1945-1993 рр. “Празька весна” та “Оксамитова революція”.
- •66.Охарактеризуйте соціально-економічний та політичний розвиток Індії у 1945 р – на поч. Ххі ст.
- •68.Визначте причини, хід та наслідки Карибської кризи 1962 р.
- •69.Визначте тенденції політичного та соціально-економічного розвитку Японії у 1945 р. – на поч. Ххі ст. Японське “економічне диво”.
64. Українсько-польські відносини на сучасному етапі.
Польща та Україна — дружні сусідні держави, стратегічні партнери, які мають гарні політичні, економічні,торговельні відносини. Польща першою з держав світу визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні зносини. Регулярним став обмін державними візитами. У 1992 р. між Україною та Польщею було укладено Угоду про добросусідство, дружні відносини та співпрацю. Президенти України та Польщі мають регулярні зустрічі, під час яких обговорюють важливі питання як двосторонніх відносин, так і міжнародні проблеми, що становлять взаємний інтерес. На цих зустрічах підкреслювалося, що відносини Польщі та України кожна сторона визначає як пріоритетні. Президента А. Квасневського інколи жартома називають "адвокатом України перед Європою". Чергова зустріч президентів обох держав, яка відбувалася разом із бізнесовими елітами України, Польщі та Литви у Дніпропетровську в травні 2001 р., підтвердила, що, попри деякі труднощі, українсько-польські відносини мають обнадійливі перспективи.
65. Проаналізуйте особливості розвитку Чехословаччини у 1945-1993 рр. “Празька весна” та “Оксамитова революція”.
Територію Чехо-Словаччнни було звільнено від нацистських окупантів радянськими військами у 1945 р.
Відновлена після завершення другої світової війни Чехо-Словацька Республіка (ЧСР) з'явилася на мапах у дещо змінених кордонах. Закарпатська Україна за узгодженням між СРСР та ЧСР від 29 червня 1945 р. була возз'єднана з УРСР. Внаслідок територіальних змін, воєнних утрат і проведеного на основі рішень Потсдамської конференції виселення німців, які надавали підтримку окупантам (близько 3 млн осіб), населення ЧСР з 1938 р. до 1946 р. скоротилося з 15,3 до 1—1 млн дуці. На відмічу від довоєнної Чехо-Словаччини, ЧСР стала переважно двонаціональною державою чехів і словаків, які разом складали 95% її населення. Обидві частини країни, як І перше, різнилися за рівнем соціаль-но-екокомічного розвитку. Чеські землі визначалися розвиненою промисловістю та інтенсивним сільським господарством. Словаччина була переважно аграрною областю з невисокою концентрацією промислового виробництва. Після виборів до Національних законодавчих зборів, що відбулись у травні 1946 р., новий уряд ЧСР очолив голова КПЧ Клемент Готвальд. У Словаччині перемогу на виборах одержали представники Словацької демократичної партії (СлДП), одначе комуністи звинуватили їх у прагненні відокремити Словаччину від ЧСР, себто у "державній зраді". Новий уряд очолив комуніст А. Запотоцький. Зберігши подобу багатопарійної системи, КПЧ практично повністю визначала розвиток країни. Новий режим придушував будь-які спроби опору, інакомислення. Проте в економічній площині Чехо-Словаччина в 50-х рр. розвивалася досить успішно. Дався взнаки той промисловий потенціал, що його держава мала ще з довоєнних часів, висока кваліфікація чеських робітників, досить значна допомога СРСР. Економічні успіхи (національний прибуток 1960 р. виріс проти 1948 р. удвічі) дозволили комуністам констатувати, що у Чехо-Словаччині збудовано "основи соціалізму", а конституція 1960 р. закріпила цей факт у своїх статтях. Країна дістала нову назву — Чехо-Словацька Соціалістична Республіка (ЧССР). КПЧ було законодавчо забезпечено привілейоване становище. Керівником країни в той період був А. Новотний. У 60-ті рр. темпи економічного розвитку значно знизилися, було вичерпано можливості екстенсивного розвитку промисловості, процвітали корупція та зловживання владою, обростала привілеями партійна й державна бюрократія. Суспільство з демократичними традиціями не приймало авторитарного, майже диктаторського стилю керівництва А Новотного. У січні 1968 р. його звільнили з посади першого секретаря ЦК партії. Новим лідером партії було обрано А. Дубчека. «Празька весна» Нове керівництво Чехо-Словаччини на чолі з А. Дубчеком стало на шлях реформування системи. Вони заходилися будувати "соціалізм із людським обличчям", намагаючись поєднати засади соціалістичного суспільства з ринковою економікою, плюралізмом, демоуратією. Пропонувалося скоротити державний апарат, реформувати господарчий механізм і відокремити його від політичних і державних органів.
Велику роль у пропаганді цих ідей відіграли засоби масової інформації, які діяли в країні відносно вільно. Лібералізація в суспільному житті проявилась у виникненні нових політичних організацій, активізації демократичних партій, які звільнялися від жорсткого контролю КПЧ. Керівництво КПРС і компартій східноєвропейських країн до змін у Чехо-Словаччині ставилися різко негативно. Після публікації програмного документа чехо-словацьких радикалів "Дві тисячі слів" кремлівське керівництво почало схилятися до радикальних заходів. 18 серпня у Москві відбулася зустріч керівників правлячих партій Болгарії, Угорщини, Польщі, НДР і СРСР, на якій було прийнято звернення до президента Чехо-Словаччини Л. Свободи, в якому зазначалося, що з метою надання "необхідної відсічі контрреволюції, військові частини наших п'яти країн вступлять на територію Чехо-Словаччини. Вони прийдуть у вашу країну як вірні друзі чехо-словацького народу..." Отримавши листа, Л. Свобода сказав, що він введення військ не вітає, але проти союзних держав не піде і все зробить, щоб запобігти опору і кровопролиттю. У ніч проти 21 серпня 1968 р. війська країн Варшавського договору увійшли до Чехо-Словаччини. Окупацію країни здійснювали 124. тис. військовослужбовців, 500 танків, було захоплено
