- •Становлення і розвиток людської психіки як екосистеми соціальної взаємодії і взаємовпливу.
- •2. Концепція п. Бергера і т. Лукмана про процеси і структури соціальної реально¬сті.
- •Об'єктивний і суб'єктивний рівні соціальної реальності.
- •4. Свобода, трансцендентність, творчість як екзистенційні характеристики людини та їх значення для психології впливу.
- •21. Зміст та критерії маніпуляції.
- •22. Прийоми маніпулятивного впливу та аргументації.
- •23. Обман як різновид маніпуляції.
- •24. Причини, які примушують людину маніпулювати
- •27. Зміст та особливості сугестивного впливу.
- •26. Етичний аспект маніпулятивного впливу.
- •28. Самонавіювання як різновид сугестивного впливу.
- •29. Навіюваність як особистісна характеристика.
- •30. Ситуативні фактори навіюваності. Сугестивний вплив у великих соціальних групах.
- •31. Переконання як різновид психологічного впливу.
- •32. Особливості та правила переконання.
- •33. Способи переконання (інформування, роз’яснення, доведення).
- •34. Техніки аргументації (метод позитивних відповідей Сократа, розгорнута аргументація, двостороння аргументація).
- •36. Умови зараження (емпатія, експресивність, залучення партнера до виконання спільних дій)
- •37. Наслідування як різновиду психологічного впливу.
- •38. Шляхи здійснення та вікові особливості наслідування.
- •40. Форми санкціонування як психологічного впливу (примус і спонукання).
- •41. Психологічний вплив як шлях реалізації насильницьких дій суб’єкта.
- •42. Групове мислення (і. Дженіс) і групова дискусія.
- •44. Експеримент Еша і концепції конформності.
- •45. Теорія когнітивного дисонансу л. Фестінгер. Експерименти с. Мілгрема: підпорядкування авторитету, груповий тиск - негативні і позитивні ефекти, вплив змі.
- •46. Тюремний експе¬римент ф. Зімбардо. Експеримент м. Шерифа (міжгрупові відносини). Експерименти е. Аронсона, метод «складової картини-головоломки».
- •47. Дженіс і Пратканіс про групове мис¬лення. Концепція м. Покрасса щодо мотиваційних механізмів впливу на поведінку людини.
- •Серцевиною педагогічної діяльності а.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею
- •49. Принципи (техніки) впливу (за р. Чалдіні).
- •50. Ефекти соціальної перцепції. Причини, за якими люди піддаються впливові.
- •51. Техніки захисту від маніпуляції.
- •52. Правила конструктивного протистояння впливові та здійснення впливу.
- •53. Зміст соціального впливу.
- •54. Групова поляризація, вплив меншості, соціальний конформізм, переконання і зміна установок формування соціальних норм.
- •55. Теоретичні підходи до вивчення і трактування соціального впливу.
- •56. Концепція суб’єктивної валідності л. Фестінгера.
- •57. Теорія неформального соціального спілкування л. Фест
- •58.Теорія нормативного та інформаційного соціального впливу м. Дойча і г. Джерарда.
- •59.Теорія ймовірнісного опрацювання р. Петті і Дж. Качоппо.
- •60.Теорія конверсії меншості с. Московічі.
- •61.Процеси соціального впливу за г. Ч. Келманом (поступливість, інтерналізація, ідентифікація).
- •62.Структура публічного виступу. Вступ, встановлення контакту між аудиторією і доповідачем.
- •63.Емоційна складова публічного виступу.
- •64.Невербальні засоби спілкування з аудиторією. Зміст повідомлення.
- •65.Ефекти пов’язані з запам’ятовуванням інформації.
- •66.Особливості мовлення у публічному виступі.
- •67.Техніки підсилення змісту повідомлення.
23. Обман як різновид маніпуляції.
Обман, брехня — умисне або неумисне введення в оману, твердження, що не є істинним.
Цілком очевидно, що брехнею слід вважати будь-яке висловлювання, що не відповідає реальності. Але з однією важливою обмовкою: мовцеві добре відомо, якою є реальність насправді, але він навмисно її спотворює, з метою ввести співрозмовника в оману. Фактично брехнею можна назвати й напівправду, коли мовець знає досить багато, але розкриває лише ту частину відомого, яка йому вигідна або принаймні безпечна, а не настільки приємні і зручні факти просто замовчує, немов їх і немає зовсім. Тобто, приховування правди — теж обман. Коли ж людина говорить неправду, але вірить, що це правда, то не можна сказати, що людина бреше
Обман є маніпулуванням інформацією. Якщо систематизувати типи маніпуляціі за МакКорнаком, то отримаємо такі види обману:
Маніпулювання якістю інформації. Фальсифікація деяких фактів, навмисне укривання істини.
Маніпулювання кількістю інформації. Укриття частини правди або нашарування брехні на дійсно існуючі факти та подання їх як істину. Найчастіше застосовується у ЗМІ.
Повідомлення двозначної, розмитої інформації.
Умовчання — повне приховування правди.
Спотворення — навмисне повідомлення помилкової інформації.
24. Причини, які примушують людину маніпулювати
ризик і невизначеність сучасного життя, призводять до виникнення почуття безпорадності.
страх перед скрутним становищем, вихід з якого шукає людина, використовуючи інших людей. Це відбувається тоді, коли людина не вірить в себе, у свої здібності та можливості впоратися з цією ситуацією. Людина маніпулює, використовує інших не тому, що його переповнюють сили, а від безсилля. Маніпулятор не вірить іншим, тому весь час ніби тримає їх "на прив'язі" і контролює їх поведінку. Недовіра - головна причина маніпулювання. Не довіряючи собі, своєму досвіду, знань, людина стає здобиччю маніпулятора. Не довіряючи іншим, не вірячи в те, що його зрозуміють, він сам стає маніпулятором. Такі люди весь час чекають неприємностей від інших (насмішок, обману, приниження, образи). Страх стає незмінним супутником недовіри. Він сковує, засліплює людей, призводить до приписування негативних почуттів, вчинків і думок партнера, до постійного контролю за собою та іншими. Наприклад, вчитель дізнається, що скоро авторитетна комісія буде перевіряти успішність його учнів. Він просить учнів повторити правила, бути уважними і т.д. Але, не вірячи, що він добре засвоїли матеріал (не вірячи в свої професійні здібності) і не довіряючи учням (припускаючи, що вони ледачі, нездатні), збирає батьківські збори і вимагає, щоб батьки займалися вихованням своїх дітей і посилили свій контролюючі функції.
істинний особистісний контакт теж пов'язаний з ризиком. Щоб чесно говорити про те, що хочеш, що подобається чи не подобається, требамати сміливість. Ховатися за соціальною роллю безпечніше, оскільки це не вимагає розкриття справжніх почуттів і намірів. Завжди можна сказати "Я не це мав на увазі" або "Я цього не говорила". : Саме страх осуду, викриття вивертів не дозволяє маніпулятору встановлювати і підтримувати особистісні контакти. У результаті він не вступає в розмову, а контролює її, вибирає тему розмови, постійно прораховує свої кроки і кроки партнера. Маніпулятор швидше оцінює, ніж слухає, швидше, переконує, ніж розуміє. система відносин у родині.
