23. Обман як різновид маніпуляції.

Обман, брехня — умисне або неумисне введення в оману, твердження, що не є істинним.

Цілком очевидно, що брехнею слід вважати будь-яке висловлювання, що не відповідає реальності. Але з однією важливою обмовкою: мовцеві добре відомо, якою є реальність насправді, але він навмисно її спотворює, з метою ввести співрозмовника в оману. Фактично брехнею можна назвати й напівправду, коли мовець знає досить багато, але розкриває лише ту частину відомого, яка йому вигідна або принаймні безпечна, а не настільки приємні і зручні факти просто замовчує, немов їх і немає зовсім. Тобто, приховування правди — теж обман. Коли ж людина говорить неправду, але вірить, що це правда, то не можна сказати, що людина бреше

Обман є маніпулуванням інформацією. Якщо систематизувати типи маніпуляціі за МакКорнаком, то отримаємо такі види обману:

• Маніпулювання якістю інформації. Фальсифікація деяких фактів, навмисне укривання істини.

• Маніпулювання кількістю інформації. Укриття частини правди або нашарування брехні на дійсно існуючі факти та подання їх як істину. Найчастіше застосовується у ЗМІ.

• Повідомлення двозначної, розмитої інформації.

• Умовчання — повне приховування правди.

• Спотворення — навмисне повідомлення помилкової інформації.

24. Причини, які примушують людину маніпулювати

1. ризик і невизначеність сучасного життя, призводять до виникнення почуття безпорадності.

2. страх перед скрутним становищем, вихід з якого шукає людина, використовуючи інших людей. Це відбувається тоді, коли людина не вірить в себе, у свої здібності та можливості впоратися з цією ситуацією. Людина маніпулює, використовує інших не тому, що його переповнюють сили, а від безсилля. Маніпулятор не вірить іншим, тому весь час ніби тримає їх "на прив'язі" і контролює їх поведінку. Недовіра - головна причина маніпулювання. Не довіряючи собі, своєму досвіду, знань, людина стає здобиччю маніпулятора. Не довіряючи іншим, не вірячи в те, що його зрозуміють, він сам стає маніпулятором. Такі люди весь час чекають неприємностей від інших (насмішок, обману, приниження, образи). Страх стає незмінним супутником недовіри. Він сковує, засліплює людей, призводить до приписування негативних почуттів, вчинків і думок партнера, до постійного контролю за собою та іншими. Наприклад, вчитель дізнається, що скоро авторитетна комісія буде перевіряти успішність його учнів. Він просить учнів повторити правила, бути уважними і т.д. Але, не вірячи, що він добре засвоїли матеріал (не вірячи в свої професійні здібності) і не довіряючи учням (припускаючи, що вони ледачі, нездатні), збирає батьківські збори і вимагає, щоб батьки займалися вихованням своїх дітей і посилили свій контролюючі функції.

3. істинний особистісний контакт теж пов'язаний з ризиком. Щоб чесно говорити про те, що хочеш, що подобається чи не подобається, требамати сміливість. Ховатися за соціальною роллю безпечніше, оскільки це не вимагає розкриття справжніх почуттів і намірів. Завжди можна сказати "Я не це мав на увазі" або "Я цього не говорила". : Саме страх осуду, викриття вивертів не дозволяє маніпулятору встановлювати і підтримувати особистісні контакти. У результаті він не вступає в розмову, а контролює її, вибирає тему розмови, постійно прораховує свої кроки і кроки партнера. Маніпулятор швидше оцінює, ніж слухає, швидше, переконує, ніж розуміє. система відносин у родині.