1.4 Флора і мисливська фауна.

Фауна мисливських ссавців південній Украіньї придбала современньїе чертьі протягом другої половіньї XX ст. під впливом масштабної інтродук- ції жівотньїх на тлі інтенсивного перетворення ередьі їх проживання. Значною ву роль в її динаміці сьіграло майже повне знищення степової біотьі, сокраще- ня площі пойменньїх і байрачньїх лісів, створення мережі іскусственньїх лесонаса-ганізацій, зміна гідрологічного і біохімічного режиму водойм і т. П. Важливе значення також мали государственньїе організаціонньїе заходи, серед которьіх слід назвати формування системи пріродоохранньїх територій і мисливських господарств, а також вдосконалення законодавства. І хоча доміні- рующая роль антропогенньїх факторів в становлень современньїх фауністичних комплексів НЕ вьізьівает сумнівів, зміни тваринного світу проісходшті як до появи людської цивілізації, так і в процесі її розвитку.

Розділ 2. Історія інтродукції мисливськими тварин південних областей україни.

2.1 Інтродукція аборигенних і екзотичних видів.

В кінці XVIII і на початку XIX ст., У зв'язку зі зникненням багатьох видів жівотньїх і скороченням популяцій мисливських звірів, широке поширення набула інтродукція аборигенів і зкзотіческіх видів. Спочатку в процесі її переслідувалися виключно утілітарньїе мети, що знайшло свое втілення в створенні приватних мисливських господарств. У Російській імперії їх найкращими зразками бьши «Заказники імператорське полювання». Так, на тер¬ріторіі одного з них, в гірському Криму (1913-1917 рр.) Бьши зроблена попіткі акліматизації зубра, європейського муфлона, кавказького туру та інших звірів (Дулицький, 2001). Пізніше вьісказівалісь пропозиції про необхідність інтродукції сайгаки, зубра, козулі і благородного оленя на о-ві Джарилгач в Чорному морі (Браунер, 1929).Після створення Радянської держави передові вчені того часу Б.М. Житковим, П.А. Мантейфелем, В.Я. Генерозовім і іншими фахівцями мисливського господарства бьша сформульована концепція «Збагачення і реконст- рукція фауни СРСР», яку схвалили в 1933 р на І-всесоюзному з'їзді з охорони природи і сприяння розвитку природних багатств (Фортунатов, 1933). Таким чином вперше в світовій історії зміни фауни бьши узаконеним на державному рівні і стали активно впроваджуватися в практику згідно спеці ального плану. У 1948 р продовження зазначених робіт бьшо закріплено в поста-новление ЦК ВКП (б), яка передбачала створення грандіозної системи державного і колгоспного полезащітньїх лесньїх смуг. На думку зоологів того часу, в місцях штучного лісонасаджень доцільно вважати об'єднання інтересів сільського, лісового і мисливського господарства. Для зтого рекомендувалося «знищити шкідливих і рас селити корисних жівотньїх» (Колосов, 1950). У списку потенціальньїх вітчизняних интродуцентов назіва¬лі: кам'яну куницю, лісового і степового тхорів, горностая, ласку, європейську норку, борсука, білку, віхухоль і крота, а з іностранньїх хутрових звірів - скунса, колонка і єнотоподібного собаку. У найбільш значних лісах лісостепу планувалося інтродуціювати косулю, плямистого оленя і європейську лань. Вважаємо за необхідне проведення опита по розведенню «чорно-буріх лисиць з подальшим розселенням для поліпшення якості хутра местньїх звірів» (Аверін, 1927), а також створення осередків проживання білки в Велико-Анадольськом, Деркульськом та інших лісах. Треба відзначити, що більшість з проголошенням ідей, частина з которих не мала достатньо глибокого біологічного обгрунтування і не учітівала подальші зкологіческіе, а також зволюціонніе наслідки, бьшо реалізовано. Наприклад, в 50-годи XX ст. в Кремінському районі Луганської Закарпатській області «... для поліпшення якості хутра ...» бьшо віпущено 10 лисиць-сіводушок (Павлов та ін., 1974), що, звичайно ж, що не принесло бажаного результату.У Південній Україні Основні работьі по інтродукції мисливських звірів планувалося провести на території Херсонської, Донецької, Харківської таЛуганської областей, а також в Крьіму. План реконструкції мисливської фауньї бьш узгоджений з Главньїм управлінням полезахисного лісорозведення при Раді Міністрів СРСР. Хоча друга світова війна перешкодила його вьіполненію, ще до її початку бьши сделаньї многочісленньїе випуски єнотовидного собаки, алтайської білки в крьімскіе лісу, вьіхухолі з басейну Сіверського Дінця в обшірньїе на той час плавні Дніпра, здійснена інтродукція благород¬ного оленя на півострів Бірючий та плямистого - в причорноморські райони Херсон¬щіні (Павлов, 1999)

.2.2 ІНТРОДУКЦІЯ ДИКИХ КОПИТНИХ ЗВІРІВ. 

Особлива роль у відновленні поголів'я і створенні Нових угруповань надавалася заповіднику «Асканія-Нова», співробітники якого добре освоїли технологію вьіращіванія європейської лані, європейського муф¬лона, благородного і плямистого оленів, бізона, зубра, сайгаки і багатьох інших жівотньїх (Треус, 1968) . Незважаючи на застереження А.А. Браунера (1929), которьш вважав, що «муфлон ніколи не зможе жити в українському степу», саме в степовій зоні Украіньї вдалося сформувати самьіе значітельньїе осередки проживання зтого тварини. Найбільш масштабньїе работьі по інтродукції мисливських звірів в Південній Україні проводилися в післявоєнний час. Завдяки їм бьши созданьї современньїе популяції ондатри, єнотовидного собаки, плямистого і благородного оленів. Существенньїе положітельньїе результати бьши полученьї при напіввільному розведенні кулана в Азово-Сиваському національному природному парку (п-ів Бірючий) і коні Пржевальського в рекреаційній зоні Запорізького автозаводу (зараз - рекреаціонньїй парк «Таврія»).Хвиля зміни фауньї мисливських звірів досягла апогею в 1960-1970 рр. У зтот період на території Південної Украіньї бьшо розселено, а також вивез в інші райони СРСР з метою «освіження крові», велика кількість жівот¬ньїх 15 видів (ШоІосЬ, 2007). Але нехтування виконавців до теоретичних розробок і критичних зауважень ізвестньїх учених, а також вьіполненіе замовлень представників місцевої влади, которьіе іноді суперечили здоровому смислу, привели до провалу работьі по інтродукції бурого ведмедя, козерога і зубра - в Криму, сайгаки - на півострові Бірючий, нутрії - в пониззі Дніпра, дикого кролика - більш, ніж в сотні місць страньї.