Глава 4.

біотопів І ПРИТУЛКУ.Заєць русак.

Раніше житлами зтого звірка бьши преімущест¬венно естественньїе открьітьіе ландшафти (степи і луки), кустарніковьіе зарості, а також балки з байрачних волосінями. Крім того, зайцьі охоче оселялися на околицях лесньїх масивів, на Вирубка, гарі, а також в місцях з великою кількістю галявин. Особливо багато русаків водилося в цілинного степу в районі ймення «Асканія-Нова» (Фальц-Фейн, 1997) і в-піщаних кучугурами Нижнього Дніпра (Браунер, 1923, 1935 а). Однак ще в кінці XIX ст. на півдні Украіньї на¬чалісь великим антропогенним перетворення, которьіе привели до повної трансформації степовій біотн. В результаті зтого всюди стали домінувати орної землі, з'явилася велика кількість штучних лісонасаджень і водойм, що сприяло скороченню видового різноманіття степньїх рослин і жівотньїх (Формозов, 1962). Незважаючи на зто, русак зміг пристосуватися до нової зкологіческой ситуації. Зараз в степовій зоні Украіньї його основньїмі биотопами є агроценозн (рис. 4.19), на которьіе доводиться свьіше 73% зустрічей звірків. Причому з зтого кількості найбільше (29,9%) русаків бьшо враховано на полях, занятнх озимих культур (пшениця і ячмейь); 16,0% - на ріллі і на «чорному пару», а 9,6% - в посівах багаторічних трав.В кінці XX ст. на півдні Украіньї великі площі стали займати посіви соняшнику, Вирощування якого в зоні ризикованого землеробства приносить досить високої та стабільний дохід. Позтому зтот біотоп, на которий доводиться 9,9% зустрічей жівотньїх, в даний час став мати важливе значення для зайця-русака. Навіть після збору врожаю через вьісокой густоти залишків стебел і бур'янів на полях соняшнику зберігаються хороші захисні умови. Значно менша кількість звірків бьшо виявлено на городах (4,2%), на полях, занятьіх яровьімі культурами (2,1%), кукурудзою (1,1%), буряком (0,7%), бахчевьімі (2,1% ), а також на стерні (2,0%). Крім агроценозів, вельми важньїмі биотопами русака в степовій зоні страньї є невеликі ліственньіе волосіні площею 10-100 га, луки, садьі, виноградники, а також лесополосьі. Інші угіддя через їх малою площею (степ) або через неблагопріятньїх зкологіческіх умов (плавні, тростніковьіе зарості) для проживання звірків істотного значення не мають.Природно, що і аг- роценозьі, незважаючи на їх домінування в степовій зоні Украіньї, в разньїе годьі використовуються звіром не однаковою мірою. Дослідження показало значну динаміку їх переваги зайцем для денного отдьіха (табл. 4.12). Найменша мінливість поголів'я звірів спостерігалася на плантаціях люцерньї, луках і остепненньїх ділянках (34,7%), а також - на посівах озімьіх культур (49,5%), которьіе відрізняються найбільш сравнітель- але стабільньїмі защітньїмі і кормовьімі властивостями. Вьібор ж зайцем остальньїх угідь (садьі, стара паш¬ня), которьіе використовувалися звірками порівняно часто, відрізнявся непостійністю. Це було пов'язано як з зкологнческімі характеристиками угідь, так і з особливостями сельскохозяйственньїх робіт, которьіе проводилися навіть взимку.В кінці XX ст. в багатьох місцях Украіньї стали вьіращівать рапс і сою, которьіе стали важньїмі кормовими культурами для русака і для інших жівотньїх.

Таблиця 4.12

Біотопіческое розподіл зайця в Мелітопольському районі Запорізької області

Б і о т о п ьі 1980 р 1981 р 1982 г. Усього:Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %Посевьі озімьіх культур 57 17,0 110 27,2 53 13,7 220 19,6Рілля стара 56 12,3 62 15,3 154 40,0 272 24,2Рілля свіжа 16 32,9 30 7,5 35 9,1 81 7,2Посевьі люцерньї, луг 111 13,0 71 17,6 95 24,7 277 24,6Садьі, лісонасадження 69 0,7 118 29,2 48 12,5 235 20,9Огородьі, баштан 27 6,2 13 3,2 - - 40 3,5Всього: 336 100,0 404 100,0 385 100,0 1125 100,0

Через занепад тваринництва всюди в нашій країні дуже скоротилася пло¬щадь під посівами багаторічних трав, которьіе в колишні годьі мали важливе кормове і захисне значення для зайця в усі сезони.На морських косах і островах навесні і влітку ізлюбленньїмі биотопами зайця-русака є є песчаньїе луки, де домінують: осока колхидська (Сагех соїскіса), костриця Беккера (Ре & ііса Ьескегї), дубровник беловойлочньій (Теісгііт роїііт), Шандра чужоземна (МаггіЬііт сш'се) , люцерна Котова (МесІіса§о коїсп'іі) і ін. (Коломійчук, 2002). Тут звірята годуються (рис. 4.20), отдьіхают і дають потомство. За результатами літніх обліків чисельності, проводімьіх мисливствознавцем В.В. Петриченко на півострові Бірючий (устньїе данньїе), тут найбільша кількість звірків (70,7%) зустрічалося на песчаньїх аренах, в посадках сріблястого лоха (15,1%), на стежках многочісленньїх диких копьітньіх (12,4%) і в пониженнях, зарослих невісокім очеретом.У всі сезони року наі¬более предпочітаемьімі біото¬памі для зазначеного виду ос таются поля, значення которьгх трохи зменшується навесні і влітку. Після появи сходів озимих культур частота відвідування звірків їх посівів істотно зростає і залишається високим всю зиму. При відсутності в степовій зоні в ЗТУ сувору пору ІНЬІХ джерел їжі, зайцьі концентруються або безпосередньо на полях, або в інших угодах, расположенньїх поблизу посівів озі¬міх. Зі встановленням льодоставу отдельньїе русаки проникають на острови, расположенньїе в плавнях, де обьічно вони зустрічаються зпізодічно.Навесні зайцьі охоче відвідують сади, степові ділянки і та околиці штучної лісів, де часто з'являються їх вьіводкі (табл. 4.13). Однак зто дуже залежить від щільності населення звірків в сусідніх угіддях. Наприклад, в одному з кварталів Богатнрского лісу (Акімовскнй р-н, Запорізька обл.) На площі 13 га (ліственньїй молодняк) в має бьшо враховано: в 1978 р - 2, у 1980 році - 14 зай¬цев, а в 1981 г. - жодного. Кінець весньї і початок літа в степовій зоні є найбільш благопріятньїмі для русака, оскільки велика частина займаної ними території покрьіта рослинністю. При зтом концентрація якісної пі¬щі за рахунок сельскохозяйственньїх рослин досягає апогею, що збігається з ві¬сокімі защітньїмі властивостями біотопів. Позтому в зтот період зайцьі, крім полів, охоче відвідують луки, узлісся, лесополосьі і інші угіддя, уникаючи лише заболоченньїх територій. Найменше вони в зто час зустрічаються в посівах озімьіх, хоча досить обьічньї на полях під кукурудзою, соняшником і бахчевьімі культурами.У другій половині літа биотопическое розподіл зайця-русака в степовій зоні різко змінюється, що відзначають і інші дослідники (Колосов, Бакеев, 1947). Зто пов'язано з весняними полевьімі роботами і збиранням врожаю зеріовьіх, яка в южньїх районах Украіньї проводиться в сжатьіе терміни - обьічно з 15 червня по 20 липня. Трохи пізніше, з 5 по 20 серпня здійснюється косіння зеленої кукурузи «на силос», а з 15 серпня - збирання раннього подсол¬нечніка. Позтому найменше на полях зайців бьівает в кінці літа і початку осені, коли огромньїе території є частково вспаханньїе і лішенньїе рослинності равніньї. Зто призводить до збільшення щільності їх населення в полезащітньїх лісосмугах і іскусственньїх лісах. Наприклад, у вересні-жовтні 1982 році густота зайців в таких біотопах на території Українського Приазов'я досягала 250-300 особин / 1 тис. га проти 10-50 - в агроценозах.

Таблиця 4.13Сезонний розподіл зайця-русака в степовій зоні Украіньї по біотопів

Б і о т о п ьі Весна Літо О с е н ь Зима Всього:Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %Луга 34 2,1 154 11,4 136 5,5 184 4,3 508 5,2Садьі 91 5,5 63 4,6 109 4,4 186 4,4 449 4,6Поля 1092 66,5 894 65,9 1788 72,0 3363 78,5 7137 73,1Степньїе ділянки 56 3,4 68 5,0 51 2,1 ЗО 0,7 205 2,1Хвойньїе лісу 101 6,2 47 3,5 13 0,5 54 1,3 215 2,2Ліственньїе лісу 219 13,3 67 4,9 202 8,1 361 8,4 849 8,7Лесополосьі 44 2,7 63 4,7 173 7,0 81 1,9 361 3,7Плавні 4 0,2 - - - - - 6 0,1 10 0,1Зарості очерету 1 0,1 - - 9 0,4 19 0,4 29 0,3Всього: 1642 100,0 1356 100,0 2481 100,0 4284 100,0 9763 100,0

Після завершення вегетації більшості рослин великий вплив на просторовий розподіл жівотньїх оказівают погодні умови. У дож- девую погоду восени зайцьі воліють лесополосьі, піски, порівняно час¬то бьівают в хвойньїх молодняках, в облесенньїх балках, на цілині, а в останні годьі і в полях, обработанньїх плоскорезньїмі плугами. Взимку при наявності снігу возвьішенньїе ділянки, де вьісота снігового покриву нижче, обьічно заселеньї звірками краще, ніж нізіньї. В Українському Приазов'ї після снігопадів на посівах озімьіх, расположенньїх на вододілах або іньїх возвьішенностях, щільність русаків в некоторьіе дні може зростати до 30-80 особин / 100 га. З поліпшенням кліматичної ситуації звірята розосереджуються на великій території і щільність їх населення знижується.Важливе значення в житті русака степовій зоньї взимку при наявності снігу і насту мають деревно-кустарніковьіе насадження. У Мелітопольському р-ні (За¬порожская обл.) На інший день після вьіпаденія першого снігу (23.12.1984 р) 12 мисливців на ріллі, скошеної кукурудзі і в бур'янах (~ 300 га) підняли всього 4 зайця, зате у ліску площею 30 га - 43! Очевидно звірята перемістилися в нього відразу ж після закінчення снігопаду - під ранок, оскільки вони не встигли залягти на днювання і стали вьібегать з лісу ще до наближення мисливців. Перевага русаками лесньїх угідь під час снежньїх зим відзначають і інші дослідники.За устньїм данньїм В.В. Петриченко, під час охотьі взимку 1990-1995 рр. в разлічньїх районах Запорізької області з 283 зайців, найбільше бьшо піднято в садах н плантаціях шелковіцьі (24,3%), а також в лісосмугах і неболь¬шіх волосінях (23,8%). Досить багато звірків в ті годьі, которьіе відрізнялися вьісокой чисельністю, днювати в посівах озимої пшеніцьі (17,1%), на полях люцерньї (12,3%), на ріллі (11,0%) і в інших мисливських угіддях (11, 3%).У 1986-1990 рр. в Чорноморському біосферному заповіднику на приморських ділянках основна кількість зайців (53,8%) бьшо враховано в степу, але також до¬вольно багато (46,2%) - в заростях очерету і в чагарниках. На лесостепньїх ділянках деревно-кустарніковьіе насадження використовувалися звірками навіть частіше (54,7%), ніж степньїе біотопьі (45,3%). Серед них найбільш важньїмі бьши осиново-березовьіе кілки - 29,7%, сосновьіе насадження - 15,0%, а потім вже заросли очеретів і чагарники - 10,0% (Селюнина, 1992).В цілому можна констатувати, що в XX ст. на території степової зоньї Украіньї основньїмі биотопами зайця-русака стали агроценозьі, вьібор звірками которьіх безпосередньо залежить від їх структури і від ступеня розвитку определенньїх сельскохозяйственньїх культур. У той же час, всі інші угіддя для виду стали мати другорядне значення, хоча в разлічньїе сезоньї року вельми важньїмі є луки і лесньїе насадження

.ГЛАВА 5.РОЗМНОЖЕННЯ І СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ.

Будь-яка популяція є частиною біогеоценозу і з'єднана з ним визна ленньїмі зв'язками, которьте роблять зти структурьі пріродьі взаімозавісімьімі один від одного. Вельми важньїм в зтом процесі є розмноження, завдяки чому в популяцію вливається нова генерація особин зі своїми особливостями, которьіе, в певній мірі, є наслідком впливу навколишнього средьі. Під впливом мутаційногопроцесу і разлічньїх зовнішніх факторів моло- дое покоління завжди відрізняється від своїх засновників (Шмальгаузен, 1982). У свою чергу, поява новьіх особин збільшує їх вплив на біотопьі за допомогою збільшення щільності населення і, таким чином, виникає зворотній зв'язок, який реалізується через активність жівотньїх в разлічньїх жізненньїх проявів. У взаємодії популяції і біогеоценозу між собою форми- руются такі важньїе характеристики, як народжуваність і смертність. Це приводить до створення певної віково-статевої структури і зумовлює її динаміку в часі, що, в свою чергу, визначає репродуктивну здатність популяції. Позтому данньїе про розмноження жівотньїх, полученньїе без- посередньо в природі, мають велике значення для розробки заходів з управління популяціями. Вони є основою для визначення розмірів ізь- ємства жівотньїх, а також для оптимізації використання ресурсів і їх програвання ництва в мисливському господарстві.5.1 Заєць-русак. Представники зтого виду досягають статевої зрілості дуже рано - в 4, а більшість - в 6-8 місяців (Колосов, Бакеев, 1947; Зіатеска еї аі., 1997). Тривалість вагітності русака в неволі становить 42-43 дня. Гонадьі самців помітно збільшуються в грудні, їх размерьі максимально - в березні, а мінімальньї - у вересні-жовтні; у самок же максимум розвитку поло¬віх залоз прнходітся на квітень, мінімум - на листопад-грудень (Васгупзкі, 1964).На південному кордоні поширення виду в Україні спаровування, беремен- ність і лактація протягом 11 місяців (з січня по грудень) відбуваються без заметньїх пауз (табл. 5.39). Зто дозволяє тваринкам за рік давати 3-4 посліду (Мігулін, 1966). Лише в листопаді і в грудні статева активність зайця-русака сильно зменшується або повністю припиняється (Корнєєв, 1960).У степовій зоні в кінці грудня і на початку січня вже зустрічаються гонньїе зай- цьів, лежання которьіх часто попарно знаходяться недалеко один від одного - іноді їх щільність може досягати 7-8 особин / 100 кв. м (Корнєєв, 1960). Позтому первьій вьіводок на півдні Украіньї з'являється вже в останній декаді лютого і на початку мар- та. У Казанківському районі Миколаївської області 10 грудня 2011 р бьша добьіта самка з 1 повністю сформірованньїм плодом (данньїе Ю.В. Мілобога), а в Гуляй польському районі Запорізької області 4.01.1998 р - самка з ледве разлічімьімі 2 за- родьішамі в матці (данньїе В.В. Петриченко). Однак в некоторьіе годьі явище зім¬ніх виводків у русака може мати массовьій характер. За данньїм А.М. Колосова і М.М. Бакеева (1947), які вивчали біологію зайця-русака в степах Передкавказзя, з 63 самців, ісследованньгх в січні-лютому, у 56 (88,9%) насінники важили 7-14 г і пребьівалі в стані статевої активності, а у 33 (57 , 0%) з 58 самок бьши обнару- женьї змбріоньї. З 331 самок, добьггьіх в кінці мисливського сезону 1937/38 рр. на території Дніпропетровської, Одеської, Полтавської та Харківської областей, 94 (28,4%) бьши беременньїмі (Мііулін, 1938).Таблиця 5.39Некоторьіе показники репродукції зайця-русака в степовій зоні УкраіньїМесяцьі Участь самок в зазмноженіі,% Плідність, особинв пріродньїх умовах * в вольєрі ** в пріродньїх умовах * в вольєрі **Січень 11,1 0 2,5 0Лютого 66,7 21,2 4,5 1,3Березня 80,0 39,5 1,8 2,3Квітня 92,3 51,2 5,0 2,3Травня 90,0 63,4 4,0 2,4Червні 75,0 60,3 4,7 3,0Липень 83,3 60,3 3,3 3,0Серпня 57,1 45,2 3,4 1,7Вересень 42,9 23,2 2,5 1,5Жовтень 27,3 5,6 1,7 2Листопад 10,0 0 2,5 0Грудня 0 0 2,5 0За: * Л.С. Шевченко (1974); ** В.А. Архипчук (1983)Взагалі ранні пометьі в кінці зімьі в степовій зоні Украіньї раніше зустрічалися досить часто, однак бьши і годьі, коли брачньїй період починався лише в другій половині зімьі (Браунер, 1923На півдні Украіньї звертає на себе увагу (табл. 5.39), що участь самок русака в репродукції досягає максімаль¬ніх значень (75,0-92,3%) в березні-липні. За некоторьімі винятками, в зто час спостерігається і максимальна плодючість. Причому зто бьшо зареєстровано і в естественньїх умовах (Шевченко, 1974), і при вьіращіваніі зайців у вольєрі (Архипчук, 1983). Поява найбільшої кількості молодняку ​​збігається з найбільшою концентрацією качественньїх кормів в природі, що, безперечно, має адаптивне значення. Вельми рідко зайчата народжуються восени.У 50-годьі в степовій зоні Украіньї найбільш часто у самок реєстрували 1 (22,4%); 2 (42,2%); 3 (17,2%) і 4 (14,7%) змбріоньї; дуже рідко зустрічалися зайчиха з 5 (0,9%) і 6 (2,6%) змбріонамі, а середня плодючість становила 2,36 (Корнєєв, 1960). У Херсонській області протягом року реєстрували появу 4 приплодом розміром 2,7; 5,3; 2,6 і 3 змбріонов (всього 13,6), але народилося лише 11,8 зайчат (Шаталова, 1971). У 70-х роках в Запорізькій області восени середня кількість молодьіх зайців в перерахунку на 1 дорослу самку становило 1,4-6,0 особин (Галака, 1969). Учітьівая, що у більшості самок в Україні окот проісхо¬діт 3 рази в році, у 30% - 4, а у некоторьіх жівотньїх - 5, доросла зайчиха народжує 10- 12, молода - 8 детеньїшей в годСредній ж вьіход молодняку ​​на самкув Південній Україні - 2,2-3,5 зайчат на самку до початку полювання. Причинами зтого є: висока злімінація зародьпней на разньїх стадіях їх розвитку при несприятливому харчуванні майбутніх матерів в відповідальний період репродуктивного циклу, а також загибель молодняку ​​від погодні умови та вплив разнообразньїх антропогенних факторів. Відомо, що збільшення коліче¬ства опадів в травні-липні, завдяки поліпшенню кормовьіх умов, позитивно впливає на процессі відтворення у русака (Мігулін, 1966). Позтому одним із прийомів, которий запобігає розвитку літньої депресії угруповань зтого виду в южньїх районах, є збереження лугів і створення ділянок з багаторічними травами. Для зайця-русака також характерна досить високая змбріональная смертність, яка спостерігається в усі сезони року.Южньїе популяції зайця-русака в Україні мають значну репродуктивну здатність, ко¬торая може забезпечити щорічний приріст чисельності на рівні 120-155%.5.2 Дикий кролик. Цей вид дуже поширений в Західній Європі, де явля¬ется важньїм об'єктом охотьі. Як і у зайця-русака, статева зрілість у зтого ві¬да настає дуже рано - у віці 5-6 місяців, але вагітність триває всього28- 30 днів. Наслідком такого короткого терміну внутрішньоутробного розвитку явля¬ется то, що кроленята народжуються мене развітьімі, ніж зайчата. Вони лішеньї во¬лосяного покриву, слепьіе і мають невелику вагу, которьій становить всього 37-53 р Незважаючи на те, що дикі кролики народжують детеньїшей в норах, завдяки предьідущему обставині, для них характерна більш вьтсокая постнатальная смертність, ніж для русака. Однак зто компенсується вьісокой плодовитістю, яка становить 2-12 детеньїшей (частіше 4-6) на 1 народжувала самку, і порівняно великою кількістю виводків (4-6) на рік (ВоЬаск, 1970).В Україні перше спаровування у дикого кролика відбувається в першій декаді березня, останнє - у вересні і навіть в жовтні. Позтому більшість кроленят народжується в виключно сприятливий час. У 7-8 днів у них формується ювенільньїй волосяний покрив, на 11-й день звірята прозрівають, а в 25- денному віці починають вести самостійне життя (Архипчук, Груздєв, 1986). Тепла погода в осінньо-зимовий період може провокувати зміщення термінів гону у дикого кролика, а також збільшити тривалість сезону розмноження зтого теплолюбного виду. В.А. Лобков (2010 а) відзначав випадки поява первьіх приплодом у зтого звірка в Одеській області в середині січня-лютому, а останніх - в середині листопада 2007 рЗавдяки високой репродуктивної здатності, дикий кролик в місцях зі сприятливими зкологіческімі умовами здатний досягати дуже високой чисельностіГЛАВА 6. ХВОРОБИ І СМЕРТНІСТЬ.6.1 Природні і антропогенні фактори.Смертність грає істотну роль в регулюванні популяцій і пов'язана з дією природного відбору через злімінацію найменш пріспособленньтх осо¬бей. Позтому вона має місце і в періодьі збільшення чисельності, і при її сокра- щенні. Особливо великі размерьі смертності зарегістрірованьї при вьюокой плот¬ності жівотньїх (Рітіоіі, 1970), що дуже характерно для ссавців, которьім властива залежна від щільності регуляція. Взагалі рассматріваемьій показник є майже постійною величиною, яка визначається комплексним впливом багатьох факторів (ЛЗК, 1957). Більш того, смертності притаманні сложньїе компенсації торньїе механізмьі, Которн реалізуються через загибель певної кількості особин від разньїх причин. При зтом репродуктивного потенцнал популяції ізменяет- ся в незначітельньїх межах (Філонов, 1977).Смертність може істотно вьірасті лише в отдельньте годи, Которн характеризуються погодньїмі аномаліями, зпізоотіямі або посиленням антропо¬генного впливу. При зтом відзначено, що найбільші відмінності у звірів і птахів різної статі спостерігаються у тих видів, де взросльїе самцьі і самки значно відрізняються розмірами. У зтом випадку тенденція до більшої смертності самців відзначається навіть на ранніх стадіях вагітності, а також під час пологів. Вва жається, що статевий відбір, подцержівая великий розмір тіла у взросльїх самців, збільшив швидкість їхнього зростання до часу, після якого зта особливість уравно- вешівается ціною життя молодьіх особин (Міііег, 1985). Взагалі у млекопітаю¬щіх в молодому віці, особливо при нестачі їжі, вмирає більше самців, ніж самок. Наприклад, в острівній популяції благородного оленя на території Шотландії протягом первьіх двох років життя смертність самців бьіла на 20% вьіше, ніж самок (МіїсЬеІІ, Сгізр, 1981).Незважаючи на те, що знання розмірів і причин смертності має важливе практичне значення, визначити їх можна далеко не завжди. Особливо зто стосується мисливських жівотньїх, де вплив найбільш существенньїх факторів, каковьімі є охота і браконьєрство, в багатьох країнах носить скрьітьій характер. Звичайно, причин, которьіе сприяють загибелі звірів, дуже багато, але за інтенсивністю впливу, крім указанньїх, можна вьщелить наступні: травми від сільськогосподарської техніки та транспортних засобів, голод і хвороби, отруєння добрив і пестицидів, напад хижаків, загибель в водоймах і некоторьіе інші . Причому для кожного виду жівотньїх вони мають різне значення, яке змінюється в часі і просторі.Дуже вразливі від впливу пріродньїх і антропоген¬ніх факторів є угруповання зайця-русака та дикого кролика. Динаміка їх чисельності часто залежить від рівня смертності молодняку, которий може досягати великих величин. Зокрема, у русака в Польщі зтот показник сос¬тавляет 49,2-77,8% і має значну динаміку в часі. Вирішальне зна¬ченіе в загибелі зайчат тут належить сільськогосподарських робіт і хижакам, тоді як їх зимова смертність незначна (2,9-3,4%) (Ріе1о \ узкі, 1968). Разом з тим, в Швеції взимку гине 12-42% поголів'я русака (Ргуіезіат,1979), а у Франції - 51-57% (Реріп, 1987), що істотно впливає на динаміку чисельності .По результатами досліджень українських зоологів (Абеленцев і ін., 1972), великий негативний вплив на популяції русака також оказівают сільськогосподарських робіт. Навесні для всіх возрастньїх груп майже в однаковій мірі небезпеки є боронування для Закритого акціонерного вологи, влітку для зайчат - машинне сінокосіння, а для взросльїх - прибирання зернових (табл. 6.2). На півдні Ук-раіньї у русака смертність також досягає високих значень і становить 1-1,5 зайчат на самку (Шевченко, 1974). За іншими данньїм (Мігулін, 1966), до листопада доживає не бiльше 30-50% зайчат, Которн народилися в поточному році.Побічно про смертність жівотньїх южньїх угруповань можна судити за часткою прібілнх звірків, яка в разньїе годи в Українському Приазов'ї колеб¬лется від 51,4 до 66,9%. Близькі до зтой величиною показники розраховані і для інших країн. В Аргентині смертність у взросльїх русаків досягає 20%, а у молодих - 60% (ЛіеІгісЬ, 1985Восени смертність ру¬саков від указанньїх причин є мінімальною і суттєвого значення для угруповань виду не має. За данньїм Б.І. Розумовського, в 1962-1970 рр. в агроценозах Украіньї з 518 випадків загибелі зайців 81,9% пріхо¬ділось на сельскохозяйственньіе машіньї і транспорт і лише 18,1% загинули від неблагопріятньїх погодніх умов (Колосов, 1975). В Українському Приазов'ї зта величина також велика і превьішает 40% (рис. 6.8). Особливо істотний вплив на популяції русака сільськогосподарське виробництво стало оказьівать після широкого впровадження хімічних методів защітьі растітельньїх культур від шкідників. Учітьівая масштабність зтого процесу і великі обьемьі пріменяемьіх хімікатів, в 70-годьі XX ст. стало заметньїм збільшення концентрацій хлор і фосфоорганіческіх пестицидів в організмі теплокровних жівотньїх. Серед мисливських звірів їх негативний вплив на динаміку чіс¬ленності популяцій в Україні вдалося довести лише для русака (Алеева і ін., 1972)\

Таблиця 6.2 Загибель зайців в агроценозах Украіньї в 70-х роках XX ст. і її прічіньї *Агротехнічні Кількість особин,%заходи молодьіх взросльїхвеснаБоронування для закрьітія вологи 33,7 21,5Культивація для вакрьітія вологи 10,2 8,9Глибока оранка 1,7 5літоКультивація пропашньїх культур 3,4 0,6Машинне сінокосіння 25,3 12,4Прибирання кукурузьі на силос 2,0 2,5Лущення стерні 6,2 -осіньЗяблева оранка 1,0 5,7Посів озімьіх 0,1 -Прибирання кукурузьі на зерно 4,1 5,7Збір врожаю соняшника - 5Збирання овочів і цукрового свек- - 0,3ЛЬІВсього: 100,0 100,0Багато диких звірів гинуло при поїданні добрив (41,1% від кількості обнаруженньїх трупів), которьіе вони брали за солонцьі, а також від отруєння гербіцидами (22,4%) і Зооцид (16,7%) (Скокова, 1971). В Україні масова загибель зайця від застосування хімічних ередств защітьі рослин бьша зафіксована у всіх областях лісостепової і степової зон. Серед них найбільш губітельньїмі бьши: фосфід цинку, ДДТ, ГХЦГ, препаратьі мьішьяка, гранозан, меркуран, а також мінеральньїе добрив (суперфосфат, аміачна селітра, сульфат амонію, ціанід кальцію і ін.). Але все ж, європейські дослідники вважають, що скорочення чисельності русака в районах з інтенсівньїм сільським господарством в меншій мірі залежить від пестицидів, ніж від сукупного впливу всіх антропогенних факторів.Раніше в заплавах великих річок досить губітельньїмі для русака бьілі паводки і повені. У некоторьіх місцях їх вплив бьшо настільки существенньім, що зайців не залишалося зовсім. У 1951 р під час весняного паводку на Дніпрі, рівень якого бьш вьіше середнього на 6 м !, в Базавлуцьких плавнях вдалося врятувати 7 косуль, 198 зайців та 67 лисиць (Стаховський, Мясоєдова, 1957). Ці данньїе свідчать не тільки про успішне проведення робіт з порятунку диких звірів, а й про те, що в зазначеному році загинула велика кількість разлічньїх жівотньїх.У всіх країнах досить багато зайців гине під час аномальних кліма- тичних явищ погодьі. У сувору зиму 1922/23 рр. в Маріупольському окрузі мігруючі звірята в пошуках їжі рухалися на південь через замерзле і покрьітое снігом Азовське море, де масово гинули від голоду. За 1 ніч під скиртами мисливці добивали по 100, а іноді і по 500 особин! Відомо, що тільки один мисливець зібрав на морському льоду близько 70 загиблих зайців (данньїе В. Неженце- ва). У лютому 1928 року після страшного сніговий буран, которий обрушився на маєток «Асканія-Нова», від голоду загинуло безліч зайців. Крім того багато ослаблих жівотньїх бьшо вбито селянами у скирт просто пал¬камі. Отдельньїе мисливці добивали за ніч з засади по 100 і більше звірків, которьіх Вивезення на санях. Тривалий час в степу на відстані не більше 1 км від Асканії наполегливо трималося кілька тисяч русаків, багато з которьіх загинули від голоду. Зто призвело до такого різкого скорочення чисельності, що в кінці лютого на шляху з ймення до ст. Новоолексіївка, довжина якого випадках становить ~ 70 км, бьшо замеченолішь 2 заячих сліду (данньїе Б. Фортунатова). Мно¬го зайців також загинуло на території Причорномор'я і Приазов'я під час суворої зими 1927/28 рр., Про що є многочісленньїе повідомлення. На думку местньїх жителів в результаті урагану, що охопила 2-3 лютого 1928 р Ку¬бань, Манич, Запорізьку та Херсонську області, загинуло близько 75% заячого поголів'я (Плохоцькій, 1927; Мекленбурцев, 1928; Масловський, 1929). Масова загибель русаків після сніжної бурі, яка тривала Троє діб, спостерігалася в 1929 р в Асканії-Нова, але особливо в Мелітопольському, де мисливцями бьшо знайдено 22 трупи, і в Вознесенському округах, де загинуло близько 1/3 зайців (Коло- сов , Бакеев, 1947). У січні-лютому 1947 р снежньїе Бурані, которие сопровож- далися різким зниженням температури, стали причиною істотного зниження чисельності зайця-русака на території всієї Південної Украіньї. У зазначеному році по зтой причини тільки на території Херсонської області загинуло ~ 10 тьіс. звірків (Корнєєв, 1960).Особливо важливою є залежність чисельності зайця-русака від ме теорологіческіх умов зімьі і весньї. Найважливіше значення тут мають колі¬чество і характер опадів, а також хід температури. Вони оказьівают безпосередній вплив на вьіжіваемость жівотньїх, а також опосередковано через забезпеченість кормами в найбільш ответственньїе періодьі онтогенезу, розвиток зпізоотій, хижацтво і т.п. Особливо негативно на популяції русака впливають: сухе літо, пізня холодна весна і така ж осінь (Волох та ін., 1968). Після посухи 1946 року і подальшої за нею многоснежной зімьі відбулося значітель¬ное скорочення чисельності зайців на значітельньїх просторах Украіньї і прилеглих областях Росії, причиною чого вважають загибель їх великого колічест¬ва від голоду (Барабаш-Никифоров, 1957; Корнєєв, 1960). Під час дощової, а часто і сніжної весньї з ожеледицею та морозами маленькі зайчата гинуть масами, не маючи можливості зігрітися і обсохнути. У мокру погоду зайцьі хворіють розладом кишечника, часто зі смертельними наслідками через поїдання вологою озимини (Подільський, 1928).Учітьівая великі соціальньїе і політичні зміни в нашій державі, которьіе привели до реформування всієї сістемьі колективного веде¬ння сільського господарства і приватизації землі, антропогенний вплив на агроценозьі в останні годьі дуже скоротилося. Відповідно зтому також значно скоротилася і загибель зайців від отруєння пестицидами і добривами. Але, як і раніше, багато зайчат гине при закрьітіі вологи, культивуванні, збиранні врожаю і т.п.В останні годьі на території Південної Украіньї великий негативний вплив на популяції зайця стали оказьівать пожарьі. Якщо раніше земледельцьі, незважаючи на законодательньїе запретьі, підпалювали тільки стерню для знищення насіння бур'янів і впав зерна, то зараз дуже популярним і практично не наказуемьім стало вьіжіганіе сухий травьі в лісонасадженнях. Наслідком таких пожеж стало знищення великої кількості полезащітньїх смуг, а також загибель зачаїлися в них зайчат 11-го і ІІІ-го виводків. Ситуація ускладнюється тим, що массовьіе підпали сухої травьі виробляють в червні-липні після збирання на великих площах зернових культур. У зто час зайцьі позбавляються своїх прівічннх притулків, которими бьши посевьі пшеніцн і ячменю, і переселяються в інші угіддя, серед яких найбільш важливими є іскусственнне лісонасадження. Оскільки в багатьох випадках суху траву та стерню підпалюють одночасно з разньїх сторін, животние мають мало шансів на внжіваніе.На початку XXIст. умови проживання зайця-русака на півдні Украіньї значно погіршилися, причиною чого є длітельньїе посухи, а також переважна вьіращіваніе озимої пшеніцьі, ріпаку та соняшнику. Дозрівання першої культурьі, яка є основною в осінньо-зимовому харчуванні звірків, закінчується в червні. Після зтого її урожай бьістро прибирають, а сжатьіе поля перепахьівают або вьіжігают. У южньїх областях Украіньї, де дуже збільшилися площі під посівами соняшнику (наприклад, в Запорізькій області з11.8% у 1990 році до 36,5% в 2008 р), істотно вьіросла смертність молодняка. Причиною зтого стало застосування інтенсівньїх технологій, которьіе предусмат- ють обов'язкове протруювання насіння, передпосівний обробіток грунту пестицидами і страхову - після сходів бур'янів, посів насіння, їх прікатьіваніе, обробку посівів сетчатьімі боронами, міжрядний 3-разову обробку пропашньїмі знаряддями і ін.Все зто є ігноруванням колгоспниками, а в даний час фермерами, научньїх розробок, відсутність матеріальної зацікавленості, а також слабьій кон¬троль за технологічними процесами в сільськогосподарському виробництві з боку зкологіческой служби. Більш того, з 2010 р загибель дичини від пестицидів в степовій зоні Украіньї стала знову помітною. Восени 2011 р бьшо зафіксовано безліч випадків загибелі зайців і диких гусей, причиною якої, за дан¬ньїм некоторьіх хліборобів, є отруєння жівотньїх фосфідом цинку. Зтот препарат, запрещенньїй для застосування у всій Європі ще в 80-годьі, ста¬лі ввозити в країну під іними назвами і широко використовувати для зниження чисельності курганчиковая мьіші, громадської полівки та інших грьізунов.6.2 Епізоотії.Мисливські звірі іспнтівают істотний негативний вплив з сторо¬ні разлічньїх паразитів і хвороб, вьізьіваемьіх вірусами, найпростішими, гріб¬камі і більш крупними організмами. Серед них досить опасньші можуть бити як наружньїе, так і внутрішні паразити, при вьісокой інтенсивності інвазії которих в популяціях може спостерігатися збільшення рівня смертності. Прі¬чем у одних (лисиця, вовк, заєць, олені, кабан тощо.) Бьілі Виявлених паразитів і хвороби, характерні і для домашніх тварин, у інших - відоспеціфічньїе фор¬мі, властиві тільки певної тварини.При дослідженні 317 взросльїх зайців-русаків з Північного Причорномор'я в 1 випадку бьши обнаруженьї ознаки ехінококоз, в 11 - цистицеркозу і в 19 - саркоидоза. З круглих черв'яків зустрічалися нематоди шлунка (СГА / ісіііт $ ігі £ 08іт), легочньїе нематоди роду Ргоіозігоп ^ уїш і цестодн роду Сіїїоіаепіа (Наконечний, 2008). На території Рацинської лісової дачі (Миколаївська об¬ласть), де, внаслідок багаторічної охраньї, щільність населення зайців достіг¬ла великий величини, навесні 1952 року почався їх массовьій відмінок. Дослідження 40 звірків показало високую зкстенсівность інвазії (75%) цистицерка (Сузіісегсш рт / огтіз), яка і стала причиною їх загибелі. У 1955-1960 рр. слу¬чаі зараження зайців зтой цестодами в степовій зоні бьши зареєстровані в Кіровоградській, Одеській, Харківській та Херсонській областях (Корнєєв, 1960). Іноді русаки гинуть від лістеріозу і зрізіпелоіда (Дунаєва, 1980).При високій щільності населення звірів велика ймовірність зниження чі¬сленності популяції через зростання смертності внаслідок виникнення зпізоотій. При високій щільності населення звірів велика ймовірність зниження чі¬сленності популяції через зростання смертності внаслідок виникнення зпізоотій. Зокрема, у русака бьілі вьіявленьї збудники 10 бактеріальних інфекцій, серед которнх найбільш обьічньші є кокцидіоз (зараженість може досягати 60-100%) і токсоплазмоз (9-41%). Причому, якщо первьій є причиною загибелі зайчат, то другий вьізьівает безпліддя взросльїх самок, абортьі і народження слабкого молодняку.У степовій зоні досить распространенньїм захворюванням у зайця-русака яв¬ляется туляремія, вьізьіваемая бактеріями Разіеігеїіа Іііагетія. У 1923 р вона стала причиною масової загибелі звірків в заповіднику «Асканія-Нова». Взимку 1928/29 рр. зто захворювання охопило майже всі області Украіньї. Зараз осередки зтой інфекції вьіявленьї в багатьох місцях півдня. В має 1961 року на Бірючому спостерігався массовьій відмінок зайця-русака, причиною чого також виявилася туляре¬мія, яка охопила і угруповання мьішевідньїх грьізунов. Зпізоотія скоротила популяцію зайця на 90% (Колосов, 1975). До таких катастрофічних наслідків призвело нарощування щільності звірків до надмірно великих ве¬лічін, що сприяло прискореному поширенню туляремії. Якщо в 1957 р на півострові бьшо враховано 550 зайців, то в 1960 р - понад 2000 особин (Бессалов, Король, 1972). Подальше обстеження півострова влітку 1974 р показало низьку чисельність зайця, в популяції якого домінували взросльїе особини (понад 80%). При патанатомическом дослідженні 7 звірків, туляремія бьша вьіявлена ​​у 4 (57,1%); крім того, у 9 зайців з 13 добьітьіх бьши обнаруженьї серьезньїе патологічні зміни легень і селезінки, а у 2 - поразка сім'яників. Переносниками збудників туляремії в усіх випадках бьши пастбіщньїе кліщі (Шевченко, 1978). У зтом місці туляремійньїй вогнище функціонував і в наступні годьі. Зараз площа прігодньїх для проживання зайців угідь на острові становить близько 5,3 тьіс. га, а щільність населення, при відсутності охотьі на зтот вид, коливається в межах 40-60 особин / 1 тьіс. га. Це близько до визначеної нами в 2008-2009 рр. оптимальної величиною (42,3 особин / 1 тьіс. га).У 1964 році Української республіканської, Херсонській і Запорізькій об- ластньїмі санітарно-епідеміологічного станціями, а також Ростовським про- тівочумньїм інститутом бьшо проведено оздоровлення природних вогнищ туля¬реміі на півострові Бірючий Генічеського р-ну Херсонської та в Богатьірском лісництві Якимівського р-ну Запорізької областей. Методика зтой работьі бьша схвалена Міністерством охорони здоров'я УРСР, Главньїм управлінням лісового господарства та лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР, а також Херсонським і Запорізьким облвиконкомами. З метою знищення іксодовьіх кліщів, основ¬ніх переносників збудника туляремії, бьшо запропоновано провести авіаопьіленіе території півострова (6150 га) і лісництва (1750 га) 10-процентньім дустом ДДТ із розрахунку 30 кг / 1 га, а також провести полньїй відстріл зайців (Ком - панцу, 1966). У період з 1964 по 1968 рр. поголів'я русака на Бірючому бьшо скорочено з 500-700 до ~ 100 особинУ 1951 р бьшо вьісказано припущення про наявність туляремії в Криму, що пізніше підтвердили спеціалістьі Крьімской протичумної станції. У 1978 р їм впервьіе вдалося вьщелить 28 штамів туляремийного мікроба з зовнішньої средьі, носіями якого бьши зктопаразітьі і їх господарі (грьізуньї, насекомоядньїе), отловленньїе на Керченському півострові. Надалі на зтой території встановлено існування активного природного вогнища туляремії, де періодично відбувається зараження людей. В даний час наявність природних вогнищ туляремії подтвер- дження в Джанкойському, Первомайському, Нижньогірському, Кіровському і Ленінському рай¬онах АР Крим (Євстафій, Товпинец, 2005). Основним ДЖЕРЕЛОМ інфекції являют¬ся гризуни і заєць-русак, але вона може також зустрічатися у домашніх і диких ко-питних.6.3 Вплив полювання.Для всіх мисливських жівотньїх найбільш істотних факторів смерт¬ності била і залишається полювання, яка за рівнем впливу на їх ресурсьі не має собі равннх. Під час неї ізнмается значна кількість особин, що істотно впливає на просторову, віково-статеву структуру, чіс¬ленность будь-якій популяції, а також покладено процес відтворення звірів. Крім того, під час полювання некоторьіе животние отримують рани, которие можуть стати причиною їх подальшої загибелі.Незважаючи на законодавчу заборону і обмеження вилучення, которие в Україні мають місце з кінця XIX ст., Полювання на таких звірів, як лось, олень, козуля, кабан, рись, ведмідь, бобер, байбак, Відра ніколи не припинялася. Лише в окремі періоди розвитку суспільства її вплив ставало менше і тоді популяції жівотньїх відновлювалися, але по ПОДІЇ певного часу все повторювалося спочатку. Особливий размері неконтрольоване вилучення завжди мало за часів політичної нестабільності і зкономических негараздів, коли полювання ставала важньїм засобом виживання для багатьох людей. Позтому дослідникам часто доводилося і доводиться вивчати не саме явле¬ніе, яке має окріта характер, а його наслідки. Полювання створює істотний вплив на динаміку чіслен¬ності зайця-русака та на відтворення його ресурсів. З 1914р. аж до 1920 р разом зі всякої іншої дичиною селяни з хортами, Которн представляли собою залишки панських зграй, вітравілі і вібили багато зайців. У зто час міські та сільські жителі полювали на всі види дичини в усі сезони року. Так тривало до 1920 року, коли в Україні почалася організація мисливських спілок (Подільський, 1928). Однак в ті годьі мисливців бьшо трохи і вони оказівалі незначне, переважно локальний вплив на популяції польовій дичині, не дивлячись на винищувальної характер полювання. Про зтом свідчить безліч прикладів, описаних в літературі.У Степовій Україні зафіксовано багато випадків неймовірно високой чіслен¬ності зайця, що бьшо наслідком вельми сприятливою постривай. У 1926 р в Меліто- польському районі Запорізької області за 1 день полювання можна бьшо зустріти 20-30 особин зтого виду. На площі в кілька квадратних кілометрів доводилося піднімати 50-70, а іноді і 100 зайців. У 1928-1929 рр. на узбережжі Азовського моря в підставі Бердянської косьі щільність звірів становила 5-6 особин на 1,0-1,5 га (Костточенко, 1930). Звичайно, в зтом випадку мисливці ізьімалі таку кількість зай¬цев, яке дозволяли кількість мисливських боєприпасів і час. В одному з рай- онов 27 листопада 1927 р 15 осіб добьілі близько 100 звірків, некоторьіе - по 12 штук на рушницю. У 1927 і 1928 року в Маріупольському окрузі некоторьіе мисливці добьівалі за 1 день по 20-25 особин або близько 400 за зиму (Колосов. Бакеев, 1947). Однак істотного скорочення ресурсів зайця-русака навіть після такої інтенсивної охотьі не спостерігалося. Більш того, мало місце бьістрое їх відновлення, яке превьішало 50% за рік, хоча повне відновлення чисельності відбувалося найчастіше через 2-3 роки (Аверін, 1929).З 30-років в Україні став набюдается інтенсівньїй зростання чисельності ле¬гальніх мисливців, которьій бьш перерваний Великою Вітчизняною війною. Якщо в 1940 р в Україні бьшо зареєстровано 47 ма. мисливців, в 1946 р - 107, в 1956 р - 209, в 1959 р - 326, в 1962 р - 399, в. 1965 г. - 463, то в 1970 р їх бьшо вже 475 тисяч (Крайнєв, 1971). Збільшенню їх кількості сприяла вільний продаж дешевого зброї без обмежень і відповідних документів. Для більшості з мисливців основним видом дичини серед звірів бьш і залишається заєць-русак. Учітівая, що протягом сезону полювання дозволялася в будь-який день тижня, майже всюди скорочення його чисельності відбулося внаслідок черезмерного вилучення звірків на тлі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва (Абеленцев і ін., 1973Побічно про су- суспільній вплив Полювання на ресурси русака свідчать данньїе про заготівлю заячих шкурок, здача которих на заготівельні пункти за радянських часів була обов'язковою (рис. 6.16). Незважаючи на низьке споживче властивість хутра, порівняно високую заку¬почную ціну, а також заохочення дефіцитних товарів (порох, дріб, капсуля) охот¬нікі все ж залишали частину заячих шкурок для власного використанняПроте, данньїе по їх заготівлях, в основному, відображають заметньїе коливання чисельності, що використовувалося багатьма дослідниками для аналізу глобальньїх популяціонньїх процесів (Браунер, 1924; Сокур, 1961; Мігулін, 1966; Волох та ін., 1988). На наш погляд, відомості про заготовках шкурок в ті годьі точніше відображають динаміку чисельності, ніж фактичні відомості про неї зараз. Адже, з одного стороньї, вилучення в процесі охотьі великої кількості зайців згладжує популяціонньїе флутуаціі взагалі, а з іншого - результати обліків завжди мають певну похибкою.У довоенньїе годьі пік заготовок заячих шкурок в Україні припав на 1933-1935 рр. коли їх закупівлі превьюілі 2 млн. штук. У кількісному вьіраженіі тоді заготовляли більше лише шкурок ховрашків і крота, а у вартісному - ховрахів і лісіцьі. Уже в ті годьі вьїказьівалась заклопотаність чрезмерньім вилученням зайця-русака, більш 3О% шкурок якого використовувалося населенням для кустарного виготовлення одеждьі і головньїх уборів. До мисливського сезону 1939/40 року його чисельність в країні, в порівнянні з указанньїм піком, скоротилася в 2,8 рази (Корнєєв, 1960). І зто сталося в той час, коли нам бьілі неведомьі пестициди, бьш слабо розвинений машинно-тракторний парк, а основною тягловою силою в сільському господарстві била коня.Уже в повоєнні годи полювання стала суттєво ним фактором, которий став впливати на чисельність русака в Україні. У мисливському се-зоні 1946/47 рр. в країні бьшо добито 2 млн. 163 тис. зверь¬ков, що є максимумом за все годи Радянської влади (Сокур, 1960). З вказаного часу кількість домагатися русаків знизу з 1 млн. 680 тис. (1947/48 рр.) До 450 тис. (1952/53 рр.) Або на 73,2% за 5 років. Таке різке скорочення добьічі бьшо визвало інтенсивність пресом Полювання на тлі інтенсі- фикации сільськогосподарського виробництва.У 60-роках добіча зай¬цев в Україні не мали колічественнмх обмежень. Обичним полювання починалася в першій декаді листопада і тривала до кінця грудня. Незважаючи на те, що вона проводилася в будь-який день тижня, а мисливець міг добьіть будь-яку кількість звірків, зто НЕ оказьівало помітного впливу на їх поголів'я. Наприклад, в мисливський сезон 1962/63 року, незважаючи на невьісокую предпромнсловую щільність (37 особин / 1 ма. Га), в угіддях Мелітопольського району Запорізької області бьшо добьіто 3139 звірків. При загальній площі угідь -146 ма. га, в середньому зто склало 21,5 зайців / 1 тьіс. га, то єсть, величина вилучення в угрупованні зайця досягала 58,1%. Найбільше звірків (свьіше 20 особин / 1 тис. Га) бьшо вилучення на території Бердянського, Мелітопольського і Пологівського, а також (16-20 особин / 1 тьіс. Га) - Гуляйпільського, Куйбьішевского, Розівського та Чернігівського районів (рис. 6.17) . Однак ніякого зниження його чисельності в наступні годьі не відбулося. Більш того, незважаючи на значну кількість добьітьіх звірків, щільність населе¬ння зайця до початку сезону охотьі 1963 р вьіросла до 30,4, до 1964 року - до 37,1, а до 1965 року - до 44,9 особин / 1 ма. га.У домінуючих за площею угіддях, якими в ті годьі бьши рілля і посевьі озімьіх культур, середня щільність населення зайців становила 29,8-30,4 особин / 1 тис. Га, а в інших: ліс - 135,0; цілина, луг - 59,0; садьі - 56,3; стерня - 54,7; люцерна - 46,4; кукурудза - 36,9; соняшник - 21,9 (табл. 6.9).Причин для бістро відновлення ресурсів зайця-русака, которьій в ті годьі був важньїм об'єктом хутрового промьісла, було кілька:• на півдні Украіньї було багато пасовищ, на території которьіх щільність населення звірків бьша значною;• в сільському господарстві застосовувалося багато ручної праці, рідко використовувалися мінеральньїе добрив і пестіцідьі, що мннімнзіровало їх нега¬тівное вплив на польову дичину;• в сівозмінах великі площі займали посевьі багаторічних трав (лю¬церна, зспарцет), Которн повьішают вьіжіваемость зайця-русака в аграрному ландшафті;• слабкий розвиток автомобільного транспорту та рідкісна мережу доріг не дозволяли мисливцям відвідувати некоторьіе території взагалі, у зв'язку з чим формувалися осередки з вьісокой щільністю населення русака.Зто дозволяло зайцю-русакові і іншої польової дичини в значній мірі реалізовівать репродуктивний потенціал за рахунок зниження смертності та участі в розмноженні звірків первьіх виводків.Надалі на тлі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва вплив охотьі на популяції зайця-русака зросла. Незважаючи на характерньіе для зтого виду флуктуації чисельності, майже за 30 років ні в одному році заготовки його шкурок не змогли навіть наблизитися до колишніх показників. З 1962 по 1965 рр. вони взагалі скоротилася на 54,4% протии рівня 1961 р що свідчило про сильну деградації українських популяцій (рис. 6.16). Прі¬чіной зтого стала високая смертність звірків від впливу разлічньїх факторів, серед которнх одне з провідних місць належало полюванні (Волох та ін., 1988).

таблиці 6.9Чисельність зайця-русака в Мелітопольському районі Запорізької області *

Угіддя 10-15.Х1.1963 р 10-15.ХІ.1964 р 17-30.Х.1965 рПлоща, га Кількість осо-бей Щільність, ос. / І тьіс. га Площа, га Кількість осо-бей Щільність, ос. / 1 ​​тьіс. га Площа, га Кількість осо-бей Щільність, ос. / І тьіс. гаРілля 3496 96 27,5 8300 224 27,0 6623 229 34,6Посевьі ОЗІМЬІХ 3635 76 20,9 6900 271 39,3 8332 227 27,3Стерня 565 14 24,6 1600 43 26,9 867 107 12,3Кукурудза ** 895 18 20,1 2700 64 24,8 2377 138 58,0Цілина, луг 9 9 1000,0 900 108 117,8 2551 87 34,1Огородьі - - - - - - 852 26 30,5Садьі 703 37 52,9 3600 195 54,2 1716 106 61,6Люцерна 495 6 12,1 900 59 65,6 - - -Соняшник ** 192 8 42,1 2400 49 20,4 - - -Ліс 299 49 163,9 - - - 1486 194 130,6Всього: 10289 313 30,4 27300 1013 37,1 24804 1114 44,9* По данньїм К.П. Філонова; ** Скошенньіе культурьіУ 1970/71 рр. на території Мелітопольського району Запорізької області бьшо добьіто 1104 зайця на площі близько 60 ма. га або 18,4 особин з 1 тьіс. га угідь. Облік, проведенньїй після закінчення мисливського сезону, показав, що щільність населення звірків склала всього 1,2 особин / 1 тьіс. га. Зто значить, що напередодні охотьі фактична її величина бьша близько 20 особин / 1 тьіс. га, що є мінімальною щільністю, при якій в Україні досі дозволена обмежена полювання. Проте, під час її проведення бьшо вилучення майже 90% поголів'я зайця-русака, що зробило невозможньїм його відновлення за 1 рік.Для ослаблення негативного впливу охотьі на угруповання зайця русака в Україні в 70-годьі бьша введена спеціальна система «мисливських днів». З зтого часу полювати на нього дозволялося лише 1 раз в тиждень - у неділю, протягом якого можна бьшо добьгть лише 1 звірка. Саме ж кількість днів встановлювалося відповідно до розміру ресурсів, которьте оп¬ре ділячи безпосередньо перед початком мисливського сезону. Таким чином, розмір вилучення бьш безпосередньо пов'язаний з кількістю мисливських днів і з чисельністю ниє зайців, що само по собі бьшо вельми разумньїм рішенням. На території Запорізької області в 1973-1997 рр. найменш продолжітельньїм бьш сезон 1973 року (4 дні), а найбільш длінньїм (10-12 днів: з 18-30 листопада до 31 січня) - в інші годьі. Після 1976 року саме таку тривалість найчастіше мала полювання на русака у всіх степньїх областях. Але протягом і зтого часу ізьімалось досить багато зайців. У 1980 р в Мелітопольському районі на площі22862,8 га мисливці підняли 336 звірків, з которьіх 175 або 52,1% бьшо добьіто. Зто призвело до зменшення щільності їх населення від 1,47 до 0,7 осо¬бей / 100 га. Незважаючи на те, що до сезону 1980/81 рр. чисельність зайців полно¬стью відновилася, все ж слід зауважити, що в 1963-1965 рр. вона бьша в зтіх місцях в 2-3 рази вьіше.У степовій зоні великої шкоди поголів'ю зайця некоторие недбайливих мисливці завдають взимку. При високих снігах русак надає перевагу робити лежання на невеликій відстані (10-50 м) від лісосмуг, що стає основною місцями їх жи вання. Для прикладу, знаючи зто, некоторие з сільських мисливців в грудні 2008 року, коли в багатьох місцях середня висота снігового покриву превьішала 25 см, продви- гаясь уздовж полезащітньїх лісосмуг добивали по 3-5 зайців за кілька годин. Незважаючи на те, що зто є порушенням мисливського законодавства, прокон- троліровать великі території при обмеженому просуванні транспортньїх коштів виявилося проблематичним. Локально, внаслідок браконьєрства, щільність населення зайця знизилася до мінімуму, що зробило невозможньїм відновлення його ресурсів в майбутньому році.Однак, незважаючи на істотний вплив Полювання на популяції русака, при її заборону і скорочення багато звірків все одно гине від інших причин. Ізбнток поголів'я, якщо він не ізьімается в процесі полювання, все одно злімініруется естественньїмі факторами. Зто правило, яке в зкологіі назвали «заміщенням факторів смертності», стосується всіх диких жівотньїх (Філонов, 1977). В його основі лежать механізмьі регуляції чисельності популяції, которьіе залежать від щільності.Таким чином, в XX ст. полювання стало найбільш істотним фактором смертності для всіх мисливських звірів, яка зараз багато в чому визначає динаміку їх популяцій і стан ресурсів.