- •1. Регіональна економіка: сутність, причини виникнення, предмет, обєкт, завдання.
- •20. Паливо-енергетичні, рудні, нерудні ресурси та їх потенціал в Україні.
- •39.Комплекс соціальної інфраструктури та сфера послуг в україні.
- •16. Основні грошово-кредитні, податкові, цінові регулятори з боку держави регіональної політики.
- •35. Лісовиробничий комплекс України, розміщення і регіональна структура.
- •54. Наукові засади раціонального природокористування.
- •13 Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •32. Фактори розміщення, територіальна структура та проблеми розвитку машинобудування України.
- •8. Історичний огляд розвитку економічного районування України.
- •51. Спеціальні (вільні) економічні зони в регіональній економіці України.
- •27. Електроенергетика України, регіональне розміщення і перспективи розвитку.
- •46. Особливості функціонування і розміщення окремих видів транспорту України.
- •3.Методи регіональної економіки
- •22. Трудові ресурси, трудовий потенціал України, демографічні передумови в регіональному аспекті.
- •41.Спеціалізація поліського агропромислового територіального комплексу.
- •12Види регіональної політики, завдання.
- •31. Роль, особливості, умови розвитку машинобудівного комплексу України.
- •50. Форми зовнішньоекономічної діяльності України.
- •9. Економічне районування України за в.А. Поповкіним. Характеристика районів.
- •28. Загальна характеристика металургійного комплексу України, територіальна структура.
- •47. Міжнародні економічні зв’язки України.
- •11. Держана регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання.
- •30. Кольорова металургія України.
- •49. Економічна інтеграція України у формі економічних союзів.
- •4.Закономірності розміщення продуктивних сил.
- •42. Спеціалізація лісостепового агропромислового територіального комплексу.
- •6.Фактори розміщення продуктивних сил
- •25. Нафтова промисловість України, розміщення і регіональна структура.
- •44. Харчова промисловість України.
- •19. Природно-ресурсний потенціал, природні ресурси та їх класифікація.
- •38. Комплекс з виробництва товарів народного споживання в Україні.
- •57. Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •2.Регіон: поняття, просторові складові, види.
- •7.Економічний район: поняття, ознаки. Практичне значення районування.
- •14. Законодавчо-нормативна база регіональної політики.
- •15. Система прогнозування, програмування і планування розвитку регіонів України.
- •17. Державні замовлення, інвестиції та інновації як важелі регіонального розвитку. Інвестиційний рейтинг регіонів України.
- •18. Регіональна політика Європейського союзу.
- •21. Водні, земельні, лісові, рекреаційні ресурси та їх потенціал в Україні.
- •24. Вугільна промисловість України, розміщення і регіональна структура.
- •26. Газова промисловість України, її структура і регіональний розвиток.
- •43. Спеціалізація степового агропромислового територіального комплексу.
- •29. Чорна металургія України.
- •36. Будівельний комплекс України.
- •40. Загальна характеристика агропромислового комплексу, розміщення і регіональна структура, проблеми розвитку.
- •37. Легка промисловість України.
- •45. Загальна характеристика транспортного комплексу України.
- •48. Україна в системі міжнародного поділу праці.
- •52. Транскордонне співробітництво регіонів України.
- •53. Міжнародні транспортні коридори на території України.
- •55. Екологічний моніторинг.
- •56. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища.
27. Електроенергетика України, регіональне розміщення і перспективи розвитку.
Значення. Електроенергетика – галузь промисловості, яка забезпечує електрифікацію господарства та побутові потреби населення на основі виробництва й розподілу електроенергії. Електроенергетика посідає провідне місце в енергетиці країни. Вона є матеріальною основою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці в усіх галузях суспільного виробництва. На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і підвищення рівня життя людей. Електроенергетика – основа розвитку економіки країни. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових промислових вузлів.
Структура. Нині в Україні експлуатуються три типи генеруючих потужностей: теплові (паротурбінні та дизельні), гідравлічні (гідроелектростанції, гідроакумулюючі станції) та атомні. Тес – 47.6% в-ва електроенергії У.ГЕС – до 5 %АЕС – 47. 1% Великі теплоелектроцентралі (ТЕЦ), на яких, крім електроенергії, виробляється теплова енергія, необхідна для комунальних потреб чи в технологічному процесі. розміщені в найбільших містах країни: Києві, Одесі, Харкові та ін. П’ять атомних станцій розміщені в Запорізькій, Київській, Миколаївській, Хмельницькій, Рівненській областях (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська). Основні гідроелектростанції знаходяться на Дніпрі (Київська ГЕС і ГАЕС) — в Київській області, Канівська ГЕС — в Черкаській, Кременчуцька — в Полтавській, Дніпродзержинська — в Дніпропетровській, Каховська — в Херсонській області та Дніпрогес — в Запорізькій області. Вихід з кризи. Одним з перспективних шляхів вирішення проблеми виходу з енергетичної кризи є залучення до паливно-енергетичного балансу України нетрадиційних поновлюваних джерел енергії (енергія сонця, вітру та ін.). Географічне положення України дозволяє розвивати усі напрями нетрадиційної енергетики, і особливо використання енергії вітру, сонця, геотермальної, біомаси.
46. Особливості функціонування і розміщення окремих видів транспорту України.
Залізничний транспорт. На нього припадає основна частина вантажообіороту і перевезень пасажирів. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-економічні показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність.Залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскільки його виробнича база фізично спрацьована і морально застаріла. Автомобільний транспорт — це найбільш маневрений і ефективний вид транспорту для перевезення масових вантажів дрібними партіями на близьку відстань. Автомобільний транспорт України потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності. Морський транспорт. Цей вид транспорту є порівняно дешевим; він відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків України, особливо з країнами далекого зарубіжжя. 18 морських портів, серед яких найбільш важливими є Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Південний, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) морські пароплавства, а також Українсько-Дунайське (УДП) пароплавство.
Річковий транспорт. Поряд з морським є одним з найдешевих, оскільки використовує природні транспортні магістралі — судноплавні річки.Основні водні артерії — Дніпро та його притоки Прип’ять і Десна, Дністер, Південний Буг. Основні вантажо-розвантажувальні роботи здійснюються в таких річкових портах, як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Кременчук, Черкаси, Нікополь, Чернігів, а також Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилково.
Трубопровідний транспорт. Цей вид транспорту є найбільш економічним і ефективним для транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, хімічних продуктів. Він економічний, потужний, легко автоматизується, надійний в експлуатації, має незначний вплив на екологію, не залежить від погодних умов. Недоліком трубопровідного транспорту можна вважати його вузьку спеціалізацію: по трубах можна транспортувати тільки певний вид продукції. Трубопроводи:Одеса-Броди,Дашава-Київ-Москва(газ),Аміакопровід Тольятті — Одеса.
Нафтопровідний транспорт України включає в себе 12 основних нафтопроводів загальною протяжністю біля 3,0 тис. км. Нафтопровідна мережа представлена трансєвропейським нафтопроводом «Дружба»,
Важливе значення мають нафтопроводи, які поставляють вітчизняну нафту на нафтопереробні заводи: це Гнідинці — Розбишівське — Кременчук довжиною 395 км; Кременчук — Херсон (428 км), Долина — Дрогобич (58 км), Битків — Надвірна (15 км), Качанівка — Охтирка.
Газопровідний транспорт є не лише найбільш ефективним, а й фактично єдиним видом транспорту в Україні для транспортування газу.. Дашава — Київ — Москва, Шебелинка — Брянськ, Шебелинка — Острогожськ — Москва, Дашава — Мінськ — Вільнюс — Рига. Для газифікації країни були збудовані такі газопроводи: Дашава — Дрогобич, Дашава — Стрий, Дашава — Долина — Львів, Угорськ — Івано-Франківськ, Шебелинка — Харків,
Білет № 3
