41.Спеціалізація поліського агропромислового територіального комплексу.

Поліський агропромисловий територіальний комплекс (АПТК) спеціалізується на виробництві зернових культур, льону, картоплі, молочно-м'ясному скотарстві і свинарстві. Територія Поліського АПТК охоплює області Полісся та частину прилеглих областей Лісостепу (19% території України). У структурі сільського господарства частка тваринництва становить 65%, рослинництва - 35%. У структурі посівних площ зернові займають 45%, льон-довгунець - 4%, картопля - 12-18%, кормові культури - 33%. Лісостеповий АПТК сформувався в межах Лісостепу і охоплює частину прилеглих до нього районів Полісся (34% території України). Галузями спеціалізації виступають: виробництво і переробка зернових культур, цукрових буряків, м'яса, плодоовочевої продукції. Товарне значення має також виробництво картоплі, хмелю, м'яти, соняшнику, овочів, фруктів. В межах лісостепу виробляється 70% цукрових буряків, 50% молока, 50% м'яса і приблизно 40% зерна. Базовою галуззю спеціалізації лісостепового АПТК є буряко-цукровий комплекс. Тут зосереджено 80% усіх посівів цукрових буряків, 70% валових зборів та 80% потужностей по переробці сировини. Степовий АПТК займає більшу частину степу України і охоплює 40% території держави. Його спеціалізацію визначають зернопродуктовий, олійнопродуктовий, плодоовочевий, м'ясо- і молокопромисловий спеціалізовані комплекси. Тут виробляється основна кількість зерна в країні, найважливішими зерновими культурами є озима пшениця і кукурудза. Зернові займають половину посівних площ, а посіви соняшнику - понад 80% в Україні. Розвинене садівництво, виноградарство і баштанництво. Скотарство має м'ясо-молочний напрям, а в приміських районах - молочний. Свинарство розвивається у двох напрямках - м'ясо-сальному (північні степові райони) і сальному (південні степові райони). В ряді районів розвинуте вівчарство. Основний напрям галузі - заготівля вовни на базі розведення асканійських тонкорунних овець, а також напівтонкорунної циганської та смушкової порід.

Білет №12

12Види регіональної політики, завдання.

Регіональна економічна політика спрямована на пом'якшен¬ня регіональних економічних диспропорцій. Найважливішими завданнями економічної політики є:- регіональна інтенсифікація раціонального використання природно-господарського потенціалу;

- зближення рівнів економічного розвитку регіонів;

- формування регіонального господарського механізму;

- визначення напрямів капіталовкладень з урахуванням регіональних особливостей;

Регіональна соціальна і культурна політика має забезпечувати передумови для комплексного господарського розвитку регіонів через підвищення продуктивності праці, активності й ініціативи людей, культури праці та використання духовного потенціалу на роду. Найважливішими завданнями соціальної регіональної політи¬ки на сьогоднішній день є:

- перенесення основних акцентів соціальної політики на працюючу частину населення;

- подолання бідності як за рахунок створення нових робочих місць, підвищення рівнів мінімальної заробітної плати, так і збільшення розмірів соціальних виплат;

- забезпечення випереджального розвитку соціальних інсти¬тутів (освіти, культури, медицини, фізичної культури і спорту) та зростання соціальних інвестицій у всіх регіонах країни;

- трансформація системи пільг і допомоги.

Регіональна демографічна політика є невід'ємною частиною соціальної політики і передбачає активне втручання держави (за допомогою економічних, адміністративно-правових і пропагандистсько-профілактичних заходів) як у природний, так і у механічний рух населення з метою досягнення специфічних для регіонів цілей(охорона материнства і дитинства, стимулювання репродуктивного зростан¬ня населення, регулювання шлюбно-сімейних відносин і держав¬ної допомоги сім'ї, геронтологічна та міграційна політика).

Екістична (поселенська) політика. Як відомо, екістикою називають теоретичний розділ геопланування - науки про ефективне використання території (територіальних ресурсів) конкретного регіону шляхом оптимального розміщення виробництв, комунікацій і має розселення з урахуванням природних, економічних, архітектурно-будівельних та інженерно-технічних факторів і умов. Екістичні процеси спрямовуються на поліпшення умов життя людей, підвищення економічної, соціальної і екологічної ефективності функціонування регіонів.

Регіональна екологічна політика розуміється як система цілей і дій, що реалізуються органами державної влади та місцевого самоврядування, спрямованих на збереження довкілля та забезпечення екологобезпечних умов життєдіяльності населення за до¬помогою методів, що враховують специфіку територій

Регіональна науково-технічна політика. До сфери регіональної науково-технічної політики відносяться умови і фактори розміщення центрів наукових досліджень, взаємозв'язки між місцями концентрації НДДКР (науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок) і розміщенням продуктивних сил, територіальні форми поєднання науки і виробництва (в тому числі технопарки і технополіси). Головні завдання науково-технічної політики: цілеспрямована зміна структури, перепрофілювання промисло¬вого виробництва, технічне переоснащення його на базі сучасних високих технологій, правильне застосування хімічних засобів у сільському господарстві. Необхідною умовою технологічного розвитку є підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників, спеціалістів та кваліфікованих робітників.