Тема 4. Влаштування водойм на садово-паркових об’єктах.

Мета: навчитися створювати водойми на садово-гіаркових об’єктах із використанням сучасних матеріалів, технологій і асортименту рослин.

Завдання:

• класифікувати водойми, добрати і розрахувати необхідну кількість матеріалів для їх створення на садово-парковому об’єкті;

• визначити технології будівництва водойми;

• підібрати обладнання для встановлення у водоймі;

• розбити на зони водний сад і підібрати відповідний для них асортимент рослин;

• графічно зобразити у перспективі водойму влаштовану на садово- парковому об’єкті;

• виконати розріз водойми і вказати матеріали, які використовувалися для її створення;

• виконати і оформити креслення згідно із вимогами;

• описати і обгрунтувати запроектовані рішення.

Вихідні дані

Кожен студент отримує індивідуальне завдання для проробки лабораторної роботи. У додатку Г наведені приклади конструкцій водойм.

Методичні вказівки до виконання теми

Водні устрої у садах і парках мають важливе архітектурно-естетичне, мікрокліматичне та лікувально-оздоровче значення. Дотримання санітарно- гігієнічних правил, які направлені на забезпечення чистоти водойм, є головною умовою утримання водних устроїв.

зо

Традиційно прийнято розрізняти формальний (геометричний, регулярний) та вільний (пейзажний, ландшафтний) стилі при створенні водних садів.

Формальний стиль передбачає сувору симетрію у плануванні водойми і ділянки в цілому. Цей стиль, як правило, надає ділянці суворого, урочистого вигляду, відчуття порядку і організованості. Його головною особливістю є те, що в ньому штучність витісняє все природне і виступає на перший план; навкруги водойми споруджують стіни, загорожі, відмежовують її від світу природи і створюють їй свій власний.

Особливістю пейзажного стилю є збереження природності. На відміну від формального, пейзажний стиль не відділяє споруду від оточуючого світу. Його задачею є збереження природної побудови та виділення його частиною дикої природи.

Водойми за своїм походженням умовно розділяють на дві групи: водойми природні - річки, озера, ставки, протоки, природні водоспади та водойми штучні - ставки, басейни, фонтани, канали і ін.

Водні устрої на території присадибних ділянок відносять до штучних водойм і найчастіше використовують: каскади, водоспади та фонтани.

Основними видами благоустрою природних водойм є укріплення відкосів і очистка дна.

Водойми, які призначені для висадки в них декоративних рослин, повинні розміщуватися на відкритих, сонячних місцях, і мати не затіненими суцільними високими посадками або спорудами південну, південно-східну і південно- західну сторони. Лише небагато видів водних рослин витримують не значне затінення, а іноді взагалі краще зростають у тіні. Більшість водних рослин, особливо високодекоративні, красивоквітучі (німфеї, лотоси), потребують повного сонячного освітлення; у тіні вони погано ростуть і квітують.

Водойми необхідно розміщувати у захищених від пилу місцях, на віддалі від проїжджої частини та знешкоджувати можливість забруднення поверхневим стоком ливневих вод, і особливо, потрапляння вод забруднених відходами та нафтопродуктами.

Для відкритих водойм, особливо у північних районах, суттєве значення має захист від холодних вітрів посадкою дерев і кущів.

Захист водойм може бути забезпечений рельєфом місцевості, при розміщенні їх у підніжжя схилів із навітряної сторони.

Невеликі водойми можливо захистити парковими спорудами, розміщеними із південної сторони, або влаштовуючи із північної сторони трельяжі, із висадженими поруч виткими рослинами.

При значних розмірах водойм і різноманітті водних рослин, доцільно забезпечити різну глибину, поступово заглиблюючи дно водойми від берегів до центру. При наявності водойм із глибиною, більшою, ніж необхідно для оптимального розвитку укорінливих у грунт водних рослин, рослини висаджують у ящики або корзини, які встановлюють у воді на камінні, на потрібній глибині. У випадку, коли водойма влаштовується у якості самостійного декоративного елементу, розрахованого лише на архітектурний ефект, то глибина його може бути значно меншою (15-20 см).

Для створення ілюзії великої глибини і покращення віддзеркалення у воді оточуючих предметів, дно водойми вкривається чорним склом або блискучою чорною керамічною плиткою. Забарвлення дна у блакитний колір або покриття його глазурованою кахельною плиткою, відповідного забарвлення, також створює ілюзію глибини і прозорості водяного шару.

Велика частина водних рослин краще зростають у спокійній проточній воді, тому при влаштуванні водойм, якщо не може бути забезпечений постійний повільний приток води, необхідно передбачити можливість періодичної її заміни.

Для декоративного оформлення природних і штучних водойм, а також для покращення складу води, використовують водні рослини, при цьому необхідно приймати до уваги глибину тієї чи іншої ділянки, які будуть

висаджуватися рослини, а також вимоги рослин до грунтів та кліматичних умов.

У водоймі рослини повинні виконувати не лише декоративну функцію, але і сприяти очищенню води, а також виступати в якості притулку для риб і земноводних, які проживають у водоймі. Одні представники флори придатні лише для розміщення у невеликих водоймах, а інші рекомендується висаджувати у великих. Для того, щоб ріст і розвиток рослин відбувалися нормально, варто ознайомитися із усіма умовами їх добору.

Всю територію водного саду прийнято ділити на 5 основних ділянок, для озеленення кожної з яких обирають визначені види рослин. Це наступні ділянки: глибоководна, мілководна, болотна, волога та суха прибережна (берег водойми).

Глибоководна ділянка розміщена на глибині близько 40-50 см. У такому місці рекомендується висаджувати трав’янисті рослини, котрі пускають коріння на глибоководая, як правило, листя таких рослин знаходиться на водній поверхні або під водою.

Мілководна ділянка представляє зону для висадки рослин на глибину 10- 40 см. Коренева система і нижні частини стебел розміщуються у воді, а середні та верхні - над її поверхнею.

Для болотяної ділянки характерні періодичні коливання рівня води. Для даної зони рекомендується добирати рослини, що укорінилися у грунті, який систематично затоплюється водою. Однак рівень води повинен бути не більшим за 10-15 см.

Волога прибережна ділянка розміщується із зовнішньої сторони водойми, безпосередньо тій, що підступає до води. У цьому місці фунт сильно зволожений і не пересихає із весни до перших осінніх заморозків.

Суха прибережна зона знаходиться по сусідству із вологою. Обираються для такої зони декоративно-листяні і квітучі рослини, листя і квіти сформують своєрідну зелену ковдру, яка замаскує природні кордони між ділянками вологого та сухого фунту.

Правила і техніка виконання

Графічна робота виконується на ватмані формату А-3 в туші і відмивкою у кольорі. На кресленнях мають бути зазначені рамка, штамп, підпис, розріз водойми (вид зверху і збоку) із підписами, перспектива (місцерозміщення на садово-парковому об’єкті із обраними рослинами), експлікація, умовні позначення, відомість розрахунку кількості садивного матеріалу.

Пояснювальна записка висвітлює опис і обгрунтування запроектованих рішень щодо вибору місця під влаштування водойми, підбору, опису та розрахунку матеріалів, які необхідні для створення її на садово- парковому об’єкті. Креслення підшиваються до пояснювальної записки, яка оформлюється титульним листом і завершується списком використаної літератури.

Завдання складається із аудиторної та самостійної роботи.

За час консультацій робота перевіряється, оцінюється і підписується викладачем.

Матеріали, інструменти та обладнання для виконання лабораторної роботи

Ватман, фарби, олівці (прості, кольорові), лайнери різної товщини, рапідограф, лінійки, лекала, рейсшини, кульман, мольберти, циркуль, курвіметри.