Тема 6. Влаштування садів на штучних основах

Мета: навчитися проектувати тераси на штучних основах, визначати їх місця розташування, матеріали та технології побудови.

Завдання:

• класифікувати сади на штучних основах: за призначенням, розміщенням у структурі будівлі, характером створюваного мікроландшафту. особливостями планування та організації простору саду;

• підібрати або спроектувати конструкції садів на штучних основах та графічно їх виконати;

• підібрати необхідні матеріали для створення садів на штучних основах:

• добрати асортимент рослин для оформлення садів на штучних основах та запропонувати композиційні рішення щодо їх розміщення;

• запропонувати рішення щодо устаткування садів на штучних основах меблями та аксесуарами;

• виконати і оформити усі креслення згідно з вимогами;

• описати та обгрунтувати запроектовані рішення у вигляді пояснювальної записки.

Вихідні дані

Кожен студент отримує індивідуальні завдання для виконання лабораторної роботи. У додатку Ж наведені конструкції садів на штучних основах.

Методичні вказівки до виконання теми

У зв’язку із дефіцитом міських територій і напруженим екологічним становищем у містах гостро постала проблема використання покрівель будівель, підземних і напівпідземних гаражів, естакад та інших штучних основ для створення архітектурно-ландшафтних об’єктів із використанням елементів благоустрою та декоративних насаджень.

Типологія садів на штучних основах дуже різниться, їх класифікують за призначенням, розміщенням у структурі будівлі, за характером створюваного мікроландшафту, переважанням того чи іншого матеріалу (будівельного та рослинного), за особливостями планування та організацією простору саду.

Розрізняємо сади на штучних основах за характером використання на: інтенсивні та екстенсивні. При інтенсивному використанні садів розуміємо різноманітне, багатофункціональне використання даху з різною метою. При екстенсивному використанні доступ відвідувачів на дах обмежений. Дах являє собою «трав’янисте покриття» із використанням, переважно, грунтопокривних рослин, виконує екологічну функцію і лише у деяких випадках може використовуватися для пасивного відпочинку, в якості солярію. До таких садів відносять «висячі городи», призначені для вирощування овочів і закриті для масового відвідування.

За розміщенням, віддаллю від рівня землі, розрізняємо сади наземні, розміщені над підземними чи заглибленими спорудами, і зовні сприймаються як звичайні озеленені території; надземні, розміщені на висотних відмітках і терасні сади, розміщені на спорудах, дахи яких примикають до схилів або до стін вищих будівель. Згідно ландшафтної організації території, сади на штучних основах підрозділяємо на: відкриті і замкнені. Даний поділ є досить умовним, бо сади на штучних основах усі повинні мати огородження, лише визначають спосіб його виконання: легке, прозоре чи парапетне, що обмежує огляд околиць.

Замкнений простір, або «міні ландшафт» будують за законами композиції малого саду. У ньому використовують різноманітні прийоми та способи зорового розширення території, особливо наголошуючи на ретельній проробці деталей рисунку мощення, вишуканості поєднання рослин, формі і забарвленню садово-паркового обладнання.

Наземні сади влаштовують над підземними спорудами, гаражами. На кет. розміщують різноманітні фізкультурні майданчики для відпочинку, але тал площі можуть бути і не експлуатованими. Зовні їх сприймають як території із благоустроєм і вони повинні входити у композицію прилеглих озеленених територій.

Використання озеленення на покрівлях будівель і споруд дозволяє підвищити естетичні якості забудови, особливо, при різноповерхній забудові. збагатити ландшафт міста, розширити можливості для організації рекреації населення, що є досить важливим при збільшенні дефіциту міських територій.

Озеленення дахів збільшує теплоізоляцію будівлі, нівелюючи різкі перепади температур протягом року; забезпечує збереження гідроізолюючогс покриття будь-якого даху, подовжуючи, у декілька разів, періоди між капітальними ремонтами дахів. Озеленений дах краще поглинає шум і пил. створює власний сприятливий мікроклімат.

За розміщенням водоізоляційного килиму розрізняють традиційні покрівлі та інверсні. У традиційних покрівлях водоізоляційний килим укладають над теплоізоляцією, в інверсійних навпаки.

У будівлях із неутепленим дахом утеплювач укладають на горищне перекриття, а експлуатовану покрівлю - по плитам перекриття.

Для створення архітектурно-ландшафтних об’єктів використовують плоскі дахи із ухилом не більше 2 % для садів на дахах і 4 % для наземних садів. Для зелених дахів допускають ухил до 6 %.

Для складання проекту благоустрою та озеленення садів на штучних основах необхідні наступні вихідні матеріали:

ситуаційний план забудови в М 1:2000; природно-кліматична характеристика району будівництва; план основи із указаниям несучих елементів (колони, несучі стіни, балки), водостоків, а також джерел водопостачання, електропостачання М 1:200,1:100;

розрахункове навантаження основи;

конструктивні деталі основи М 1:10, М 1:25;

завдання на проектування із вказанням типу саду, асортименту, джерел отримання, кошторисної вартості.

Архітектурно-планувальне рішення саду на даху пов’язане із функціональним призначенням будівлі (житлова будівля, виробничий комплекс, гараж, офіс і т.д.) і визначається багатьма іншими вимогами. Заздалегідь, у процесі проектування будівлі, закладають ідею використання даху як саду, ніж враховуючи конструктивні особливості існуючої будівлі запроектувати та здійснити реконструкцію даху.

Площа декоративних насаджень у садах на дахах, у рекреаційних садах складає 20-40%, у садах індивідуального користування - 50%. Над підземними спорудами збільшена до 60 % і має композиційно об’єднуватися із оточуючим ландшафтом. Площа у садах на штучних основах коливається від 0% (сухий) до 100% (трав’яні дахи).

Грунт на штучних основах розміщують безпосередньо на самій основі у вигляді суцільного килиму (трав’яні не експлуатовані дахи) або у спеціальних ємкостях - квітниках, контейнерах), що є основним способом розміщення рослин. Грунтовий шар складається із трьох основних елементів: рослинна земля, фільтр, дренаж.

Територія саду на даху може включати окремі ділянки із декоративними насадженнями (дерева, кущі, квітники, газони) та елементами благоустрою (доріжки, малі архітектурні форми, спортивні майданчики, майданчики відпочинку).

Для кожної ділянки проектують окреме покриття, яке укладають поверх конструктивних елементів покрівлі (дієве покриття).

При влаштуванні дієвого покриття враховують:

навантаження, яке витримує конструкція даху і відповідно до нього і обирають вид насаджень;

об’єм грунтового шару, необхідного для розміщення коріння рослин; необхідну кількість вологи для забезпечення рослин водою;

необхідність дренажу для видалення зайвої вологи; необхідність захисту конструктивних елементів даху ви проникнення коріння.

Виходячи із вищезазначеного дієве покриття складається із наступних елементів:

1. грунтовий субстрат;

2. фільтруючий шар (виключає змішування частинок грунтовок: субстрату із частинками, що утворюють дренажний шар);

3. дренажний шар або субстрат;

4. протикореневий шар.

Товщина дієвого шару визначається запроектованими рослинами, з врахуванням наявної здатності конструкції даху.

За кордоном розроблено декілька систем садів на дахах, які забезпечують найбільш оптимальні умови для розвитку рослин, а також зниження статичного навантаження на покрівлю:

• система «Оптима», навантаження складає від 200 кг\м2 до 450 кг\м² при висоті елементів від 17 до 35 см відповідно;

• система «Брехт», навантаження складає від 150-280 кг\м² при висоті ви 19 до 35 см (у цій системі використовують ємкості із пінополістиролу);

• система «Цін-Ко», навантаження складає 140 кг\м² при висоті елементів 25 см.

Усі системи потребують застосування спеціальних матеріалів, тому залучення іноземних фірм або використання цих матеріалів дозволяє отримати цікаві та легкі конструкції садів на дахах.

Правила і техніка виконання

Графічна робота виконується на ватманах форматів А-3 та А-4 у туші абс відмивкою у кольорі.

На кресленні мають бути зазначені: рамка, штамп, підпис, перспектива саду на штучній основі (вид зверху за необхідності), експлікація, умовні позначення, відомість розрахунку кількості матеріалів (садивного та будівельного). Конструкція саду на штучній основі може бути подана окремо на ватмані формату А-4.

Пояснювальна записка передбачає обґрунтування запроектованих рішень по розміщенню саду на штучній основі, підбору конструкції, опису і розрахунку необхідної кількості матеріалів для його створення. Креслення підшивають до пояснювальної записки, яку оформлюють титульним листом і завершують списком використаної літератури.

Завдання складається із аудиторної та самостійної роботи.

За час консультацій робота перевіряється, оцінюється і підписується викладачем.

Матеріали, інструменти та обладнання для виконання лабораторної роботи

Ватман, фарби, олівці (прості, кольорові), лайнери різної товщини, рапідограф, лінійки, лекала, рейсшини, кульман, мольберти, циркуль, курвіметри.

Мета: навчитися створювати тераси на садово-паркових об’єктах і оформлювати їх декоративними рослинами.

Завдання:

• визначити місцерозміщення тераси на садово-парковому об’єкті;

• підібрати матеріали для створення тераси і розрахувати їх необхідну кількість;

• добрати асортимент дерев, кущів і трав’янистих рослин для оформлення тераси та запропонувати композиційні рішення щодо їх розміщення;

• навести опис рослин;

• запропонувати рішення щодо устаткування терас садовими меблями та аксесуарами;

• графічно виконати завдання по відводу води із твердих покрить;

• виконати і оформити усі креслення згідно з вимогами;

описати та обгрунтувати запроектовані рішення у вигляді пояснювальної записки.

Вихідні дані

Кожен студент отримує індивідуальні завдання для виконання лабораторної роботи. У додатку К наведені конструкції різних типів водойм.

Методичні вказівки до виконання теми

Влаштування терас на садово-паркових об’єктах підпорядковується правилам і принципам, які властиві садово-парковим майданчикам. До їх безпосереднього винесення в натуру необхідно виконати інженерну підготовку території, яка передбачає прокладення дренажу, водопроводу, каналізації, освітлювального кабелю і т.д.

Водопровід повинен влаштовуватися на усіх без винятку садово-паркових об’єктах, незалежно від їх розмірів і місцерозміщення. Раціональне ведення садово-паркового господарства та належний догляд за ними неможливий без штучного поливу.

У тих випадках, коли водопровід неможливо приєднати до міської водопровідної сітки, необхідно влаштовувати місцеве водопостачання, тип і техніка влаштування якого залежать від ряду умов: висоти стояння грунтових вод, наявності поблизу відкритих водойм і т.д. Можуть бути влаштовані колодязі - копані чи артезіанські; влаштований гідравлічний таран. Водопровід на садово-паркових об’єктах повинен діяти насамперед влітку, тому для здешевлення його вартості, влаштовується система “літнього тішу”, тобто труби (37,5 м/м - 1,5") укладаються на невелику глибину - 30-40 см із ухилом 0,001-0,002.

В найнижчих точках водопровідної сітки встановлюють пробкові крани (1/2"-3/4") для спуску через них води із труб восени, для попередження замерзання і руйнування труб взимку.

Поливні крани розміщують на лотках доріжок і майданчиків на одному рівні з ними у спеціальних металевих чи дерев’яних колодниках, які закриваються кришками. Для попередження розмиву доріжок і майданчиків навкруги кранів влаштовується відмостка із дрібного каміння на площі близько 0,5 м² з таким розрахунком, щоб забезпечити стік води, яка проливається при поливі, на лоток доріжок у водостоки, якщо вони присутні або щоб вона просочилася у грунт під газоном.

Колодники влаштовують на твердій основі із цегли, щебеню і міцно закріплюють цементним розчином.

Радіус обслуговування одного поливального крану, при довжині шлангу 20 п/м дорівнює близько 30 м. На 1 га об’єкту, залежно від його планування, встановлюється 4-6 поливальних кранів.

Ливнева каналізація слугує для швидкого відведення атмосферних опади із садово-паркового об’єкту. Густота влаштування приймачів та діаметр відвідних трубок залежать від властивостей грунтів, рельєфу місцевості і т.д. У ливневу сітку потрапляють не усі опади: частина їх затримується у нерівностях грунту, частина просочується у грунт, ще одна частина випаровується Кількість води, що потрапляє у стоки (коефіцієнт стоку), коливається у значних розмірах залежно від розмірів схилу і грунтового покриву та складає близько 0,2-0,25. У міських зелених насадженнях кількість атмосферних опадів, яко можуть потрапити у стоки, складає від 1/20 до % загальної їх кількості.

При правильному профілюванні доріжок і майданчиків, вода, що на них потрапляє має скочуватися до брівок і просочуватися у грунт газонів. Таким чином, влаштування ливневої каналізації на садово-паркових об’єктах із слабко вираженим рельєфом, при помірному випаданні опадів, у більшості випадків не є гострою необхідністю.

Освітлення озеленених територій здійснюється ліхтарями і прожекторами. Алеї, майданчики, входи і споруди освітлюються ліхтарями вуличного типу або торшерами. На алеях із високими деревами висота ліхтарних стовпів приймається у 6-8 м. Кронштейни для підвіски арматури мають бути завдовжки 1,2-1,5 м. Ліхтарі, що влаштовуються на відкритих просторах можуть мати висоту 5 м. Торшери, як правило, мають висоту 2,5-3,0 м. Інтервали між ліхтарями складають 35-40 м, між торшерами 20-25 м найширше використовують ліхтарі на металічних опорах; торшери виготовляють не лише з металу, а й із граніту, бетону, мармуру. Великі зг площею майданчики освітлюються прожекторами чи ліхтарями, підвішеними, до тросів, які натягнуті над майданчиком. Спортивні майданчики для ігор освітлюються у вечірній період ліхтарями на опорах або підвісними.

Для декоративного освітлення фонтанів, басейнів, каскадів

використовують прожектори, які вмонтовані у конструкцію даної споруди.

Електроенергія має подаватися до джерел освітлення підземним кабелем, який прокладають на межі газону на глибині 0,5-0,7м.

Для освітлення груп або солітерних посадок дерев, кущів чи трав’янистих рослин використовується спосіб „лідсвітки” за допомогою розміщених на землі прожекторів, які направлені на ці рослини.

В усі часи, починаючи із епохи античного Риму, в садах відводили зручні, захищені від сонця місця для відпочинку. Вони слугували для зустрічей гостей і являлися продовженням житлового простору будинку, своєрідними «зеленими кімнатами». На різні випадки життя, залежно від погоди, настрою, обставин, необхідно мати на садово-парковому об’єкті декілька місць для відпочинку. В спекотний літній день необхідно сховатися від сонця у прохолодній тіні дерев або в альтанці. Рано навесні та пізно восени, а також вранці влітку або перед заходом сонця, навпаки потрібен сонячний, захищений від вітру майданчик. Влаштовувати свята зручно на великих терасах, розміщених впритул до будівлі, а для тихого відпочинку потрібні віддалені куточки в глибині ділянки, сховані від стороннього ока.

Із всіх садово-паркових майданчиків, які призначені для відпочинку, найбільш поширеними є тераси.

Тераса являє собою відкритий або загороджений майданчик, що розміщений на рівні із землею або припіднятий. їх найчастіше розміщують впритул до будівлі із таким розрахунком, щоб із нього відкривалася перспектива на усю ділянку.

Терасу проектують як продовження будинку, так і частиною ділянки та оформляють у відповідному до будівлі стилі. При цьому необхідно пам’ятати, що тераса слугує перш за все місцем відпочинку, тому варто влаштувати її в доступному та зручному місці. У деяких випадках варто з’єднати терасу із будинком за допомогою критої галереї.

Основою оформлення терас, після правильного будівництва є оформлення їх декоративними рослинами та садовими меблями і аксесуарами. Головною групою рослин, які найчастіше використовують для озеленення терас є виткі рослини.

Озеленення терас може бути здійснено шляхом: висадки рослин біля фундаменту і підняття їх пагонів до перил чи до даху тераси або ж висадка рослин у контейнери, які встановлюються по периметру тераси, на перилах чи на самій терасі.

У першому випадку використовуються прийоми озеленення стінок шляхом висаджування рослин біля фундаменту будівель, лише у цьому випадку обираються рослини, які не піднімуться вище за дах тераси. Для цього використовуються виткі рослини: настурція, іпомея, духмяний горошок і т.д.

Найхарактерніші приклади озеленення терас виткими рослинами: