2.2. Мода як регулятор соціальної поведінки молоді

Модні значення вносяться ззовні і концентруються навколо особистого концепції індивіда, переплітаючись з тими соціальними ролями, які людина покликана грати в своєму житті: останні співвідносяться з ціннісними орієнтаціями особистості, які будуть переноситись і на типи взаємозв'язку дитини з іншими соціальними структурами, а також на бачення рольової концепції власної поведінки. Цікаво згадати дослідження, проведене вченими Ленінградського державного університету. В ході цього вивчення було встановлено, що у дітей у віці трьох-чотирьох років найбільш важливою оцінкою своїх однолітків є яскравість і ошатність суконь і костюмчиків.

Слідування моді, як правило, сприяє позитивній організації людиною свого Я. В той же час, ряд проявів моди. Наприклад коммерсалізації моди, поширення низькоякісних в естетичному відношенні культурних зразків, однаковість модних стандартів поведінки веде до негативних для естетичного і морального розвитку людини наслідків, до деформації смаків. Якщо ефективність сімейного етапу соціалізації відносно не залежить від дитини, особливо в перші роки його життя, то соціалізація у «вторинних групах в рівній мірі визначається як особистісними характеристиками соціальності суб'єкта, так і соціальними показниками групи, тобто зовнішніми факторами.

Багатопланова мозаїчна статусно–рольова сутність індивідуума своєрідна для кожної особистості, так як інтегративну цілеутворюють її соціальних груп, зумовлює її соціальну вагу і соціальне становище. Звичайно, ступінь інтегрованості особистості за програмними цілями, формі, глибині і активності в системі соціальних відносин тієї чи іншої групи різні. Сім'я, натовп, колектив, нація, клас і багато інших спільностей мають різний вплив, який визначає ступінь формальності або неформальність в сукупності соціальних ролей людини. Чим формальніші соціальні зв'язки і функції суб'єктів в групі, тим умовнішим стає поняття «Ми» [2,с.114]. Прикладом цього може служити така форма спільності людей як маси - структуровані, організовані великі соціальні групи (класи, верстви і інші) і різноманітні стихійно формуються безлічі людей.

В свою чергу, усуспільнення людини–процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду, історично сформованих людських якостей–іншими словами, результат цілеспрямованого формування особистості, є масовим і тому найчастіше шаблонним, яким воно зазвичай і буває.

Головною ознакою масової поведінки, в контексті даної роботи, є об'єднання людей, що мають типову поведінку, для якої характерна однорідність реакції на зовнішній модний об'єкт, орієнтації та очікування. В свою чергу модна масса характеризується соціальною дією, «орієнтацією на іншого», проте, соціальні зв'язки в ній є контактними, деіндивідуалізованими, нестійкими, вузьконаправленими. Люди виступають в масі як розрізнені індивіди, так як у неї немає ніякої соціальної організації. Кожен індивід діє у відповідності зі стратегією життєвих цілей і мотивів життєдіяльності. Всі соціальні контакти, при всьому різноманітті, мають загальні риси: поверхневість, швидкоплинний характер і, головне, відсутність системи пов'язаних дій суб'єктів по відношенню один до одного. Учасники масової моди утворюють «випадковий» фон, контекст маси, який існує як контактна, спонтанна система комунікації. Дуже різні за своїм характером комунікації, при наявності співпадаючих цілей, часто реалізують один і той же «культурний генотип». Такі специфічні повідомлення, як форма і колір одягу, тип житла, можуть означати одне і те ж з точки зору соціальної структури. Споживаючи, осмислюючи предмет, людина реально або ілюзорно ототожнює себе з суспільством, об'єднується з іншими громадськими індивідуумами. Соціальна ідентифікація, як більш глибоке і широке соціальне явище, має пряме відношення до модного поведінки. Л.В.Петров визначає ідентифікацію як «вихідну точку моди» [33,с.167]. Очевидно, будь-який модний одяг має певні властивості, причому ці властивості не фізичні, а громадські, залежні від соціалізації і способу життя людини. Як і будь-яка інша мета, мода є специфічним механізмом інтеграції різних дій людини в деяку послідовність: мета, засіб та результат. Зазначені типи дій направляються ідеальними моделями, які суспільство декларує як цінності в найзагальнішому сенсі. Однак мода не завжди є усвідомленим уподібненням і усвідомленим прийняттям системи цінностей. У цьому плані «цінності-моделі» [1,с.27], що представляють собою бажане, об'єктивуються на основі соціально-психологічного наслідування, ідентифікації або заперечення, носять формальний, афективний характер. Тому мода пов'язує і відокремлює людей на рівні суспільних настроїв, як правило, за допомогою рефлекторних, афективно-малоусвідомлених оцінок. Тому в структурі соціальних механізмів моди має місце зовнішня ідентифікація, яка проявляється в демонстрації модної поведінки, у володінні модними предметами, демонстрації модної зовнішності.

Модні стандарти поведінки можуть бути як чисто поведінковими актами, так і моделями поведінки, які передбачають використання модних об'єктів (носіння модного одягу). Модний стандарт представлений в цьому процесі як смислова цілісність, своєрідний прояв причетності з громадським цілим. І оскільки мова йде про засвоєння стандартизованих модних зразків, необхідно, щоб вони, по-перше, були прийняті і закріплені соціальною групою як соціально значущі, по-друге, були доступні, розтиражовані і доведені до мас за допомогою засобів масової інформації. Нарешті, інформація про модні стандарти і об'єкти, що стоять за модними цінностями, які передаються засобами масової інформації, поширюються далі по неформальним каналам, внаслідок чого їх масштаби стають ще більш значущими [51,с.87]. Ставши надбанням культури мас, модна інновація набуває рис стійкого зразка, а також в процесі подальшого використання людьми входить як невід'ємна частина в індивідуальну культуру особистостей.

Окремим випадком соціальної ідентифікації є конформізм. Конформізм, як соціально-значима ознака модної поведінки, проявляється внаслідок визнання особистістю авторитетності групи і її референтності, здійснюється за допомогою корекції цінностей, поведінки окремих членів групи відповідно до норм, вимог, традицій групи. Конформізм має як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, конформізм підсилює цілісність, а модне наслідування долучає особистість до системи групових цінностей. За допомогою моди проявляється уподібнення людини членам своєї групи і одночасно протиставлення членам інших груп. Відбувається або повна зміна стилю, або її коригування. Мода пропонує людині готові варіанти, стандартні зразки поведінки, яким можна бездумно слідувати, і разом з тим підтримувати ілюзію розвитку індивідуальності. В цьому якраз проявляється захисна компенсаторна функція моди. З іншого боку, конформізм передбачає певний конфлікт між особистістю і групою, розбіжність їхніх інтересів. Індивід під тиском групи або через побоювання такого тиску змушений пристосовуватися до цінностей групи, змінювати свої стандарти поведінки, або формально приймати норми, принципи і традиції групи. Протиріччя індивідуальності і колективності природи особистості втілюється в поведінці учасників моди: приховане бажання підкоритися моді, щоб не бути відірваним від свого соціо-культурного середовища, взаємно поставлятися прагненню бути незалежним від моди, зберегти свою індивідуальність, щоб не наслідувати інших, а відрізнятися.

Оскільки мода виходить і з соціальних, і з індивідуальних потреб людини, при цьому індивідуальне в особистості є формою існування; і проява соціального, можна прийняти як процес функціонування моди та як спосіб вирішення цієї суперечності. Мода пом'якшує конфлікт між необхідністю підкорятися конформізму та потребою індивідуального виділення, забезпечуючи одночасно і те, і інше. Мода задовольняє потреби людини в якості механізму руйнівного конфлікту між соціальним конформізмом і індивідуальною свободою. Зіммель підкреслює: «Мода представляє собою деяку особливу форму з числа тих, шляхом яких життя намагається здійснити компроміс між тенденцією до соціального рівняння і схильністю особистості до прояву своєї індивідуальності. Мода дає можливість задовольняти відразу і бажання об'єднуватися у спільності з іншими людьми, і ізоляції». Виходячи з теорії конформізму, можна зробити висновок, що слідування моді може бути формальним або активним. У разі формального слідування моді її приписи виконуються лише в тому випадку, коли вони не суперечать особистим переконанням людини.

Суть феномена моди в контексті цілепокладання полягає в тому, що внутрішнім змістом модних об'єктів і стандартів є реальне бутя людини. Ті чи інші стандарти і об'єкти заміщують або свідчать про якісь цінності, які в суспільстві або соціальних групах сприймаються як модні. Причому, ступінь нормативності модних цінностей в структурі особистісних ціннісних орієнтацій визначається ступенем інтеграції життєдіяльності, а також, зрілістю особистості. Так як сутність бутя людини диференційована різними соціальними умовами (періодом соціального життя і розвитку, індивідуальних потреб, установок, розділяються соціальним стереотипами, віковими і статевими особливостями), відповідно по-різному і ставлення людини до норми, яка виражена в моді.

Гофман[16], розглядаючи моду, підкреслює, шо «мода регулює поведінку індивідів і груп, що складають соціальну систему, і сприяє адаптації останньої до мінливих внутрішніх і зовнішніх умов її існування ». З точки зору способу вираження нормативний початок моди залежить від специфіки того соціально-вікового середовища, в якому вона проявляється. Найбільш активну участь в споживанні модного одягу приймають соціальні групи, що характеризуються відносною нестійкістю і рухливістю соціального положення (середні шари, молодь). Оскільки власне соціальне становище в системі вертикальних взаємодій, як правило, переживається ними як неадекватне (розбіжність між реальною приналежністю людини до соціальної чи вікової групи і її власною суб'єктивною ідентифікацією). Це положення характеризується значними напруженнями між вертикальними (міжгруповими, міжпоколінними) взаємодіями і горизонтальними (внутрішньогруповими, внутрішньопоколінними).

Ця напруга характерним чином проявляється у ставленні соціальних суб'єктів даних референтних груп до споживання модних стандартів. Постійна і активна участь в моді викликається прагненням позначити приналежність до вищого соціального прошарку і (або) відміну від більш низького. Дані суб'єкти прагнуть символічно досягти більш високого статусу і забезпечити собі певний рівень самоповаги і поваги в соціальній групі.

Роль модного одягу особливо значима в житті молоді. Найбільша активність участі молоді в моді пояснюється, з одного боку, посиленням її ролі в якості суб'єкта соціальних змін, з іншого–її становищем в суспільстві, неповним освоєнням соціальних ролей, норм і цінностей. Перша задовольняє її потребу в самоствердженні, визнанні, самостійності; друга сприяє її соціалізації, входження у «доросле» суспільство, залучення до соціальних і культурних цінностей.

Незадоволеність соціального суб'єкта своїм соціальним становищем, тими або іншими правилами, в свою чергу, є реальним імпульсом до змін моди. У виникненні незадоволеності сформованої системи норм і правил величезну роль відіграють ЗМІ. Процес поширення інформації про модні стандарти і об'єкти ЗМІ носить односпрямований характер від комунікатора до реципієнта. Реципієнти, сприймаючи одну і ту ж інформацію, часто в один і той же час виявляються втягнутими в контакт не тільки з комунікатором, але і непрямим чином один з одним. Крім того, індивіди відчувають вплив малих груп безпосередньо в процесі сприйняття повідомлень. Звідси можна зробити висновок, що неформальні групи і їх структури починають грати в житті молодої людини особливу роль, конкурують з авторитетом сім'ї. Численні дослідження в нашій країні і за кордоном свідчать про те, що для більшої частини суспільства неформальні особистісні впливи є більш ефективними ніж вплив ЗМІ. Але вплив перших нерідко є прямим продовженням впливу останніх.

Очевидно, на сучасному етапі розвитку суспільства молодь значною мірою сама стає суб'єктом регуляції власної поведінки. Більш того, вона все більшою мірою виступає як фактор соціально-економічних, політичних і культурних змін. Так, на думку багатьох соціологів, юнацтво втілює в собі нову історичну реальність, творить власну субкультуру, яка хоча і не викликає негайних, відчутних змін в магістральному шляху, разом з тим впливає на різноманіття середовища культури, моду, стиль життя, поведінку і в цілому на стиль культурної епохи. Таким чином, мода, по-перше, сприяє формуванню специфічної молодіжної культури, а по-друге, час від часу руйнує її специфіку.