5.Структура психодіагностики.

Психодіагностику утворюють чотири нерозривно пов'язаних компонента: Семіотичний-містить опис діагностичних ознак нормального стану об'єкта психодіагностики і відхилень від нього. Технічний-дається характеристика методів і засобів обстеження об'єкта діагностики, формулюються принципи розробки та використання психодіагностичних методик. Деонтологически- пов'язаний з питаннями взаємини діагноста з обстежуваних, комплексом етичних правил, якими повинен керуватися психолог-практик. Логічний-характеризується діагностичне мислення практичного психолога, процес постановки психологічного діагнозу, тобто процес розпізнавання за зовнішніми ознаками внутрішнього стану об'єкта психодіагностики шляхом перевірки гіпотез.

6.Професійно-етичні аспекти психодіагностики.

Ряд принципів: Принцип відповідальності: відповідальність психолога-діагноста за збереження психічного і фізичного здоров’я, емоційно-соматичного комфорту. Компетентності: психодіагностичне обстеження виконується завжди кваліфікованими психологами, які мають базову вищу психологічну освіту. Конфіденційності. нерозголошення результатів без персональної згоди на це тієї особи, по відношенню до якого проводилася психодіагностика. Наукової обгрунтованості методика вимагає того, щоб вона, як мінімум була валідной і надійною, тобто давала такі результати, яким можна цілком довіряти. Нанесення шкоди результати психодіагностики ні в якому разі не можна використовувати на шкоду тій людині, яка піддається обстеженню.Об’єктивності висновки повинні бути науково обгрунтованими, тобто витікали з результатів тестування, проведеного за допомогою валідних і надійних методик, і не визначалися і ніяк не залежали від суб’єктивних установок тих, хто проводить тестування або користується його підсумками. Ефективності пропонованих рекомендацій рекомендації обов’язково повинні бути корисними для тієї людини, якій даються. Комплексної діагностики –поєднання різний методичних прийомів при діагностиці одного і того ж психічного властивості, а також поєднань методик, спрямованих на родинні психічні властивості, для підвищення валідності діагностичного висновку.

7.Поняття психологічного діагнозу. Види, структура психологічногодіагнозу.

Психологічний діагноз- структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, мотивів, стійких особливостей особистості. Він може бути поставлений будь-якій здоровій людині і означає структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, стильових рис і мотивів особистості. Під структурованістю психологічного діагнозу розуміється приведення різноманітних параметрів психічного стану людини в певну систему: вони групуються за рівнем значущості, можливих лініях причинного взаємовпливу. Один з найпростіших варіантів "діагностограмми" – психодіпгностичний профіль. Типи діагнозу: діагноз на основі констатації, наявності чи відсутності якої-небудь ознаки; діагноз, що дозволяє знайти місце респондента чи групи респондентів на “вісі континууму” за вираженістю тих чи інших якостей. Психодіагностичні методики покликані досить швидко й належно забезпечувати збір даних про респондента для формулювання психологі чного діагнозу.

Існує 3 види психологічного діагнозу: 1)Симптоматичний (simptoma- спів падання) – це властивість або ознака побудована на основних узагальнених уявленнях про ті чи інші явища чи стани психіки.В Пд ці симптоми (якості) збирають і угруповують за допомогою мат. статистики. 2)Етіологічний (звичай\норов\характер логос) – показує відмінності у звичайних умовах ,аналіз причин поведінки ,а також генетичних залежностей у психічних проявах,тобо даний діагноз враховує н тільки наявність певних симптомів,а й причини їх виникнення. 3)Психологічний (грец.- відбиток,форма,зразок) –презентує групи чи класи людей а близькими або схожими істотними якостями.