Елементи міжнародного права

1. Міжнародне публічне право: все, що стосується відносин між державою на рівні міжвладних відносин, відносини виключно між державами.

3. Міжнародне приватне право: національно-правові відносини з іноземним елементом, суб’єкт - іноземець, об’єкт - дія, місце дії - іноземна держава. Держава, як правило, не втручається.

4. Право ЄС: МП не має владних приписів, право ЄС - має (у формі директив та регламентів), особливості Суду ЄС

Визначення міжнародного права

МП - система норм, що регулюють міжнародні відносини та формуються шляхом узгодження волі суб’єктів цих відносин.

МП - система звичаєвих та договірних норм, створених суб’єктами МВ.

МП - процес прийняття рішень для регулювання МВ.

Концепції обов’язкової сили мп

Обов’язковість визнається лише з 20 ст.

До цього періоду англійська школа (Остін, Харгл) висунули теорію неіснування міжнародного права, яку аргументували:

• відсутністю влади (законодавчої, виконавчої, судової) у МП;

• відсутністю дієвих санкцій за порушення

• суверенністю держав у їх діях.

Концепція автолімітації держави (Еллінек): не існує влади у МП, але держави не існують ізольовано одна від одної, тому вони заключають договори, частково поступаючись своїм інтересом і обмежуючи себе.

Концепція основної норми (Кельзен): у МП не існує влади, однак усе МП базується лише на одній єдиній нормі - обов’язковому виконанні взятих на себе зобов’язань (договори мають виконуватись - pacta sund servanta). Подвійна відповідальність - за невиконання договору та за невиконання взятих на себе зобов’язань.

Укласти договір = зарізати договір (за невиконання договору раніше зарізали людину).

Узгодження воль держав - сприяє юридичній силі норм, МП акумулює норми з інших систем регулювання МВ (враховує звичаї та традиції, мораль, етику, релігію, що також підвищує легітимність МП).

Концепція «де суспільство, там і право»: якщо у суспільстві виникають відносини, там виникає і право. Якщо між державами існують відносини, між ними існує і право.

МП є обов’язковим, бо є результатом узгодження волі держав: основний аргумент - існує «єдина норма» і існує зацікавленість в її дотриманні у світовому співтоваристві.

Раніше був чіткий розподіл НП та МП, зараз його немає: пряма дія норм МП щодо прав людини.

Специфічність міжнародного права

• універсалізм (співпадаючі норми - універсальні, регіональні, партикулярні);

• координаційність (узгодження воль суб’єктів як незалежних утворень);

• право різних спільнот (строкатість суб’єктів).

Примирительная теория права (Бернан, Аннерс та ін.): Право возникло для упорядочивания отношений между отдельными родами. Рода сначала враждовали друг с другом, позже они заключили перемирия, затем определённые правила, которые трансформировались в договора примирения, в которых устанавливались определённые санкции за нарушение договора. Со временем отношения усложнялись, количество договоров и нарушений этих договоров возрастало и в последующем возникло право. Право не могло возникнуть внутри рода, так как внутри одного рода конфликты почти отсутствовали, а если и возникали, то разрешались очень быстро.