Міжнародна правосуб’єктність (мпс)

С-ма МП - система норм, поділяється на галузі (залежно від предмету регулювання - космічне, морське, повітряне, гуманітарне, право дипломатичних зносин тощо).

Кожа галузь поділяється на інститути (галузеві - інститут відкритого моря, інститут ратифікації/міжгалузеві - інститут джерел МП, інститут міжнародної правосуб’єктності, міжнародної відповідальності тощо).

Інститут міжнародної правосуб’єктності - види суб’єктів, права, обов’язки, відносини.

У МП питання МПС - найважливіше, оскільки не існує вичерпного переліку суб’єктів, як у НП, немає консенсусу щодо того, кого вважати суб’єктом.

Вимоги до суб’єкта: наділеність правами та обов’язками, відповідність певним категоріям:

• зовнішня обособленість (автономний, незалежний суб’єкт, окрема особа);

• персоніфікація (суб’єкт є особою);

• здатність здійснювати свою персоніфіковану обособлену волю (дієздатність)

Види суб’єктів:

• постійні (держава, МО) та тимчасові (квазіавтономні держави, тимчасові МО, нації та країни, що борються за незалежність)

• первинні (держава) та вторинні (МО та всі інші, створені державою)

Основні ознаки суб’єкта: наділеність суверенітетом (для держави), наділеність автономною волею (для інших, фіз. осіб, персоніфікована воля)

МО - вторинний суб’єкт, наділений лише певними функціями за узгодженням волі держав-учасниць, тому не всі їх розглядають як самостійного учасника МП.

Зараз статус МО прирівнюють за значенням у МП до статусу держав, оскільки нині МО можуть діяти усупереч волі держав (права людини), накладають на них санкції та обмеження.

Міжнародна правосуб’єктність - можливість бути суб’єктом МП (потенційні суб’єкти).

Міжнародно-правовий статус - реальна можливість впливати на МВ та МП, реальна наявність міжнародної правосуб’єктності.

Український проф. Грабов - 1941 - «Принципи рівності держав у сучасному МП» - всі держави нерівні у своїх можливостях та потенціалі, тому вони нерівні у праві.

Зараз - усі держави вважаються рівносуверенними.

Сквелла (Чилі): «Сучасне МП - це великий океанський лайнер, у якому десятка держав - це 1 клас, інші - другий клас, а більшість - карабкаються за бортом».

МПСтатус - реальна різниця між державами.

Співвідношення учасник/суб’єкт мпр

Учасник МПР = учасник МВ,

• носій прав та обов’язків,

• суб’єкт МП - творці норм МП (мають риси нормотворення, усі, крім індивіда)

Наділення суб’єктів правами/обов’язками: держави наділ. раніше правами та обов’язками (не має значення їх джерело)

Види суб’єктів мп

• ДЕРЖАВА

Основна ознака - суверенітет (зовнішній - здатність здійснювати МВ, внутрішній - здійснення влади у межах держави)

Конвенція Монтевідео (підписана 1933, вступила в дію 26.12.1934 р.) - визначила чотири ознаки держави як суб’єкта МП: територія, населення, здійснення влади над територією і населенням (власний уряд), можливість вступати у зносини з іншими державами).

МП не регулює питання населення, адміністративних, цивільних, сімейних відносин тощо, однак в галузі прав людини - втручається у внутрішні справи держави.

Територіальне верховенство держави - недоторканість територій

Суверенітет - повний чи обмежений (Японія, Німеччина)

Інститут ефективного контролю територій:

1982 р. - справа Нікарагуа проти США в МС ООН (рух Контрас, який підтримувався США, захопив частину території Нікарагуа, там було скоєно ряд злочинів і порушувались права людини) - відповідальність несе Нікарагуа, оскільки ця територія належить їм.

1998-1999 р. - справа Тадіча (Югославія) - відповідальність несе та сила, яка фактично контролює територію, держава не несе відповідальність, якщо не здійснює ефективний контроль над територією.

Міжнародні суди і регіональні суди: негативний прецедент, що РС прийняв інше рішення, однак воно є більш справедливим.

Принцип суверенної рівності держав (ст. 1 Статуту ООН - сув. рівність усіх держав, однак ст. 23 - наявність інституту постійного членства в РБ ООН)

Інститут міжнародно-правового визнання: справа Косово в МС - Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність, МС визнав право Косово на одностороннє проголошення незалежності, однак не визнав жодним чином незалежності Косово (половинчасті рішення МС ООН)

Ще один приклад «половинчатого рішення» - спір за Зміїний: Україна каже, що Зміїний - острів, а Румунія - що це скеля (боротьба за шельф). МС визнав Зміїний островом, але переважна частина шельфу все одно дісталася Румунії