3.3. Соціальна держава.

Соціальна держава є наслідком розвитку правової держави, i виражається

це у спiввiдношеннi держави та особистоcтi, з позицiй виконання державою

соцiальних обов'язкiв перед особистiстю i суспiльством - вiд їx повного

заперечення лiберальною державою до їх конституційного визнання

соціальною державою. Соціальна держава є складовою частиною концепції

демократичної соціальної правової держави. «Соціальна держава» як

принцип конституційного ладу закріплена в більш ніж 20 конституцiяx

кpaїнах Європи. Концепція соціальної держави виникає як підсумок зусиль

громадянського суспільства. Вона реалізується тоді, коли досягає

«критичної маси», яка здатна перевлаштувати людське буття. З огляду на

30

це розроблення концепції «культурної держави» розглядається як

передумова формування концепції «соціальної держави». Формування

концепції «соціальної держави» почалося в XIX СТ. З розвитку соціальної

політики, але інтенсивний її розвиток припав на другу половину ХХ ст.

після Другої Світової вiйни, що супроводжувалося протиборством двох

iдеологiчних i полiтичних систем - соцiалiзму i капiталiзму, концепцiєю

конвергенцiї (дифузії) капiталiзму i соцiалiзму, класово-полiтичною

боротьбою в країнах заходу за економiчнi й полiтичнi права людини.

Переход вiд правової до соцiальної держави - це загальна закономiрнiсть

34

захiдниx держав i загальна тенденцiя еволюцiї суспiльства. Соцiальна

держава дуже тicно пов'язана з концепцiєю держави «загального

благоденства», або «добробуту». Соцiальна держава визнає людину як

найвищу соцiальну цiннiсть, нaдaє соцiальну допомогу iндивiдам, якi

потребують її вiдповiдно до принципу соцiальної справедливості, i своє

призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру i злагоди в

суспiльствi. Основними ознаками або принципами соціальної держави є: 1)

принцип людської гiдностi; 2) принцип соцiальної справедливості; 3)

принцип автономії суспільних відносин i процесів; 4) принцип

субсидiальностi; 5) принцип соціального партнерства або солiдарностi; 6)

трудові i соцiальнi суди, які розглядають конфлікти у вiдповiдних

сферах; 7) добре розвинене соціальне законодавство i право. Bci ці

принципи - взаємопов'язанi i взаємообумовленi. [13; ст. 97]

31

Висновки

Отже, соціальне призначення держави виражається в меті і цілях державної публічної влади. Вона змінюється в залежності від доби і типу держави. В окремих державах державна влада виступає як засіб демократичного управління суспільством, як засіб організації і порядку в розвитку економічної і політичної систем, як засіб побудови демократичного ліберального суспільства, ідеалом якого є правова свобода, правова демократія, юридична рівність і рівноправність. В окремих історичних випадках соціальне призначення держави полягало в побудові безкласового суспільства і реалізації принципу: «від кожного по здібностях і кожному - по потребах». Таке призначення держави було характерне для так званих соціалістичних держав. Як виявилося, значною мірою це ідеалізація або комуністична утопія. В сучасний період держава і суспільство можуть реалізувати лише принцип: «Від кожного по здібностях, кожному - по праці». В умовах економічної і фінансової кризи - це вихід із кризових ситуацій і перехід до нормального функціонування суспільства та побудови правової держави на засадах соціальної демократії.

Держава є особливою політичною реальністю. Розкриваючи зміст поняття держави, слід підвести її під таке родове поняття, як політична організація. Якщо державу до середини XIX ст. можна визначати як політичну організацію панівного класу, то пізніша, й особливо сучасна, держава — це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, що спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові і суспільні інтереси, забезпечує організованість у країні на підґрунті економічних і духовних чинників,

32

реалізує головне, що надає людям цивілізація, — народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи.

Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення: класовий аспект — захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу; загальносоціальний аспект — захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ, загальносоціальний аспект сутності держави особливо яскраво проявляється в її зіставленні з громадянським суспільством.

Співвідношення вузькокласових (групових) інтересів пануючої верхівки (еліти) і інтересів усього суспільства за різних історичних часів не однаково. Як правило, посилення однієї з них призводить до послаблення іншої. До середини XIX ст. у більшості країн перевага була на боці організованого примусу, захисту інтересів економічно пануючого класу. Поступово у ряді цивілізованих держав Заходу в зв'язку із розвитком громадянського суспільства усе більшого значення набувають загальносоціальний аспект державної діяльності, завдання забезпечення суспільного блага. У наші дні цей аспект відіграє істотну роль у неокапіталістичних і неосоціалістичних державах, у тому числі в Україні.

Перевага загальносоціального аспекту сутності держави відбулася завдяки зниженню частки його класового змісту як певного результату розвитку громадянського суспільства, утвердження прав і свобод особи.

Зміст діяльності держави набув нових якостей: держава стала на шлях подолання суспільних суперечностей не шляхом насильства і придушення, а за допомогою досягнення громадського компромісу, толерантності, створення умов для розвитку громадянського суспільства; держава у своїй діяльності широко використовує такі загальнодемократичні ідеї та інститути,

33

як поділ влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність та ін.; держава застосовує засоби захисту людини праці, соціальної захищеності всіх громадян; на міжнародній арені держава проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.

Така держава в сучасних західних теоріях трактується як надкласова, що представляє інтереси всіх верств суспільства. Вона називається соціальною правовою державою, державою соціальної демократії. Сутність й цієї держави не позбавлена класового аспекту, проте він не настільки виражений, як в експлуататорських державах — рабовласницьких, феодальних, буржуазних.

Розкривши тему курсової роботи, можно сказати, що cутність держави -

це головне в державі як соціальному явищі: те кому належить державна

влада в суспільстві й, отже, чиї волю й інтереси ця влада виражає.

Сутність сучасної соціальної, демократичної, правової держави полягає в

тому, що воно є знаряддям досягнення в соціально неоднорідному

суспільстві соціального компромісу й згоди. Сутність держави

проявляється в його функціях, у тій службовій ролі держави в

суспільстві, якісна визначеність якої характеризується стійким

здійсненням, забезпеченням їм переважно вузько групованих (у тому числі

класових) або загально-соціальних інтересів.

Соціальне призначення держави полягає у виконанні певних функцій. Вади в

їх виконанні ведуть до виникнення негативних наслідків у суспільному

житті, таких як становлення тоталітарного режиму, революцій тощо.

За допомогою розробки цієї курсової роботи ми змогли розкрити питання

сутності та соціального призначення держави з найважливішої сторони,

34

аби, читаючи її кожен міг зрозуміти значення сутності держави, її

призначення в загальній діяльності сучасної соціальної держави.

35

Список використаної літератури

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Венгеров А.Б. Теория государства и права, М., 1998. - 186 с.

3. Волинка К.Г., Теорія держави і права. - К.: МАУП, 2003 – 510 с.

4. Дынник М.А. Очерк истории философии классической Греции. – М., 1936.

5. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Основи держави і права. –

К.: Паливода, 2001 – 613 с.

6. Загальна теорія держави і права / За ред В.В. Копейчикова. – К.:

Юрінком, 1997. – 691 с.

7. Загальна теорія держави і права. За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Тканенка,

О.В. Петришина. – Х., – 2002. – 580 с.

8. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського

досвіду. – К.: Парлам. вид-во, 1999. – 82 с.

9. Михайленко О.Р. Основи правознавства. – К.: Академія, 1997–490 с.

10. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та

права: Підручник. - Львів: «Новий світ», 2003 – 624 с.

11. Карпунов В. М. Теорія держави і права. — Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. —12. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.. Загальна теорія

держави і права: Навч. посіб.; За ред. В.В.Копєйчикова; Нац. пед. ун-т

36

ім. М.П.Драгоманова. — Стер. вид.. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 317 с.

13. Котюк В.О. Основи держави і права. – К.: Атіка, 2001 – 588 с.

36

14. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права. – К.: Атіка, 2005–592 с.

15. Лосева А.Ф. и др. Платон. Филеб, Государство, Тимей, Критий /— М.:

Мысль, 1999. — 654 с.

16. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д. „Теорія держави і права”. – К., Юрінком,

– 2001. – 340 с.

17. Основи держави і права: Навч. Посібник / Гусарєв С. Д., Калюжний Р.

А., Колодій А.М. та ін.; За ред. Колодія А.М. та Олійника А.Ю. – К.:

Либідь, 1997. – 208с.

18. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Вид.

2-ге. – К., 1994. – 598 с.

19. Савчук П.С., Самойленко Ю.П. Основи правознавства. – К.: А.С.К.,

20. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. —

Харків: Консум, 2001. — 656 с.

21. Цицерон Марк Туллий. Диалоги: О государстве; О законах. - М., 1994.

22. Шемшученко Ю.С та ін.. Юридична енциклопедія. – Київ, “Українська

енциклопедія” імені М.П. Бажана. – 1999.- 256 с.

23. Шульга А.М. Теорія держави та права. Х. Вид – во Університету внутрішніх

справ. 2006 – 146 с.