Лабораторна робота № 5 випробування гіпсових вяжучих речовин Короткі відомості

Гіпсові в’яжучі речовини – це повітряні в’яжучі речовини, які складаються переважно з напівводного гіпсу CaSO₄0,5H₂O або ангідриту CaSO₄. Їх одержують тепловою обробкою сировини з наступним розмелюванням. Основною сировиною для гіпсових в’яжучих речовин є гірська порода – гіпс, що складається переважно з мінералу гіпсу CaSO₄2H₂O. Також використовують природний ангідрит CaSO₄, гажу, глиногіпс та деякі відходи промисловості (борогіпс, фосфогіпс, фторогіпс, ферогіпс, титаногіпс, гідролізний гіпс), основною складовою яких є сульфат кальцію.

На властивості гіпсових в’яжучих речовин головним чином впливає їх модифікація та тонкість помелу. Розрізняють - та β-модифікації. Гіпсові в’яжучі речовини, що складаються з -модифікації напівгідрату сульфату кальцію, на відміну від β-модифікації, характеризуються меншою водопотребою (кількість води для отримання тіста стандартної консистенції). Це дозволяє отримати штучний гіпсовий камінь вищої міцності та щільності. Збільшення тонкості помелу гіпсових в’яжучих речовин обумовлює скорочення термінів тужавлення і підвищену якість лицьової поверхні гіпсових виробів (чіткіші грані та ребра виробу і менша шорсткість його поверхні тощо).

За способом виготовлення гіпсові в’яжучі речовини поділяють на низьковипалювальні та високовипалювальні.

Низьковипалювальні гіпсові в’яжучі речовини β-модифікації одержують тепловою обробкою природного гіпсового каменю за низьких температур 110…160 ^оС.

Як правило, вироби з таких гіпсових в’яжучих речовин мають невисоку міцність 2…16 МПа.

Гіпсові в’яжучі речовини для виробів з підвищеними фізико-механічними характеристиками одержують термічною обробкою високосортного гіпсового каменю в герметичних апаратах у середовищі насиченої пари за тиску, вищого за атмосферний, в автоклавах або під час кип’ятіння його у водних розчинах деяких солей з подальшим просушуванням та розмелюванням на тонкий порошок. За таких умов виробництва отримують -модифікацію напівводного сульфату кальцію CaSO₄0,5H₂O. Міцність при стиску штучного каменю такої в’яжучої речовини становить 10…25 Мпа.

Маркування гіпсу здійснюють з урахуванням його міцності, строків тужавлення та тонкості помелу, наприклад, гіпсова в’яжуча речовина з позначкою ГВ Г-5-Ш-II ДСТУ Б В.2.7-82:2010 відповідає марці Г-5, є швидкотверднучою та характеризується середньою тонкістю помелу.

Марки за міцністю наведено у табл. 5.1. Терміни тужавлення, відповідно до яких поділяють гіпсові в’яжучі речовини на групи, наведені у табл. 5.2, а розподіл на класи за тонкістю помелу наведено у табл. 5.3.

Таблиця 5.1

Марки гіпсових в’яжучих речовин за міцністю

Марка	Границя міцності зразків розмірами (40×40×160) мм, МПа, не менше
	при стиску	при згині
Г-2	2	1,2
Г-3	3	1,8
Г-4	4	2,0
Г-5	5	2,5
Г-6	6	3,0
Г-7	7	3,5
Г-10	10	4,5
Г-13	13	5,5
Г-16	16	6,0
Г-19	19	6,5
Г-22	22	7,0
Г-25	25	8,0

Таблиця 5.2