Порядок виконання роботи

Готують розчинову суміш згідно з п.8.2.1.

Розчинову суміш за допомогою шпателя з квадратними зубцями, який необхідно тримати під кутом близько 60° до поверхні, наносять на горизонтальну бетонну плиту; на отриманий шар розчинової суміші одночасно вкладають три керамічні плитки на відстані 50 мм одна від одної та одночасно навантажують їх гирями масою по 500 г на 30±2 с; через 10 с або 5 с (залежно від групи суміші) повертають кожну укладену плитку на 180° (без зусилля та відривання).

Результат є позитивним, якщо не менше двох плиток не відірвалося в процесі досліду.

Висновок повинен містити результати проведення досліду (кількість плиток, які відірвалися і які втрималися за певний проміжок часу).

Лабораторна робота № 9 бетони загальнобудівельного та спеціального призначення

Короткі відомості

Бетон – штучний камінь, отриманий під час твердіння раціонально підібраної бетонної суміші, що складається із в’яжучої речовини, дрібного (піску) і крупного (щебінь, гравій) заповнювачів, добавок і води. Класифікацію бетонів здійснюють за такими ознаками: призначення, вид в’яжучих речовин, вид заповнювачів, структура, умови твердіння.

За призначенням бетони поділяють на конструкційні та спеціальні (жаростійкі, хімічно стійкі, декоративні, радіаційно-захисні, теплоізоляційні тощо). Конструкційні бетони – бетони несучих і огороджувальних конструкцій будівель і споруд, визначальними для яких є вимоги до фізико-механічних характеристик. Спеціальні бетони – бетони, до яких висуваються вимоги залежно від призначення (жаростійкий, теплоізоляційний, особливо важкий, хімічно стійкий, декоративний, напружуючий, здатний до самоущільнення). Наприклад, бетони жаростійкі – спеціальні бетони, призначені для сприйняття дії температур вище 200 ^оС. Бетони хімічно стійкі – спеціальні бетони, які призначені для роботи в умовах дії агресивних середовищ.

За видом в’яжучої речовини, що використовується, бетони поділяють на цементні, вапняні, гіпсові, спеціальні (лужні, полімерні та ін.).

За видом заповнювачів бетони можуть бути на щільних, пористих та спеціальних заповнювачах.

За розмірами крупного заповнювача розрізняють бетони: крупнозернисті, що містять заповнювач розміром від 10 до 150 мм; дрібнозернисті – з найбільшою крупністю зерен не більше 10 мм, піщані (як різновид дрібнозернистих) – містять пісок крупністю до 5 мм.

За структурою бетони можуть бути щільні, поризовані, ніздрюваті та крупнопористі.

За умовами твердіння розрізняють бетони природного твердіння, твердіння в умовах тепловологої обробки за атмосферного тиску та автоклавного твердіння (тепловолога обробка за тиску вище атмосферного).

Вимоги до конструкційних бетонів встановлюють за показниками фізичних та фізико-механічних властивостей, а для спеціальних бетонів, крім загально прийнятих, висуваються вимоги залежно від умов експлуатації конструкцій та виробів.

За середньою густиною у сухому стані бетони поділяють на: особливо важкі (радіаційно-захисні) (середня густина понад 2500 кг/м³), що отримують з використанням таких заповнювачів як барит, залізні або сталеві руди; важкі (середня густина 2000...2500 кг/м³), що передбачають застосування заповнювачів із щільних гірських порід; легкі (середня густина менше 2000 кг/м³), які виготовляють з використанням пористих заповнювачів.

Важкий бетон за основним призначенням є конструкційним матеріалом і тому відрізняється поліфункціональними властивостями, в тому числі міцністю, відповідними деформативними характеристиками та стійкістю в певних умовах експлуатації, у тому числі, морозо- та корозійною стійкістю, водонепроникністю.

Основними показниками якості бетону є середня густина, міцність при стиску, осьовому розтягу та розтягу при згині, морозостійкість, водонепроникність.

Міцність бетону, що наводиться в нормативних документах, визначається класом. Клас міцності бетону при стиску, згині і осьовому розтягу визначають за величиною характеристичної міцності бетону (МПа), яку беруть з нормативним коефіцієнтом варіації 13,5% із забезпеченістю 0,95 (досягається не менш ніж у 95 випадках із 100) (ДСТУ Б В.2.7-176:2008).

Згідно з ДСТУ БВ 2.7-43-96 для важкого бетону стандартизовані класи за міцністю при стиску від В3,5 до В80; за міцністю при розтягу – від В_t 0,4 до В_t4,0; за міцністю при згині – від B_tb0,4 до B_tb 8,0.

Згідно з ДСТУ БВ 2.7-176: 2008 для визначення міцності бетону при стиску у віці 28 діб можна використовувати циліндричні зразки діаметром 150 мм, заввишки 300 мм або зразки-куби з довжиною ребра 150 мм. Встановлено такі класи міцності при стиску важкого бетону С8/10, С12/15, С16/20, С20/25, С2530, С30/35, С32/40, С35/45, С40/50, С45/55, С50/60, С55/67, С60/75, С70/85, С80/95, С90/105, С100/115 (перша цифра – міцність при стиску на зразках циліндрах, МПа, друга – на зразках-кубах, МПа).

За стандартом ДСТУ БВ 2.7-176: 2008 високоміцний бетон – це бетон, клас міцності якого вище С50/60.

Морозостійкість бетону характеризується найбільшим числом циклів навперемінного заморожування і відтавання, що спроможні витримати зразки бетону (в насиченому водою або сольовим розчином стані). За вимогами стандарту вважається, що зразки витримали випробування, якщо зниження міцності не перевищує 5%, а втрати маси – 3%. За морозостійкістю бетони поділяють на марки від F50 до F1000.

Характеристикою водонепроникності бетону є його марка, що відповідає максимальному тиску води (0,2...2 МПа), за якого не спостерігається фільтрація води крізь стандартний зразок. Розрізняють марки бетону за водонепроникністю від W2 до W20.

Для бетонів спеціального призначення визначальними є властивості, які обумовлюють особливості їхнього використання.

Жаростійкі бетони призначені для використання в умовах дії температур від 300^оС до 1800 ^оС. Для таких бетонів визначальними, крім показників середньої густини та міцності, є максимальна температура використання, величина залишкової міцності та температура деформації під навантаженням.

Гідротехнічний бетон повинен мати достатню міцність при стиску та розтягу, водостійкість, водонепроникність, морозостійкість, стійкість до хімічної корозії у водному середовищі та низьке тепловиділення під час твердіння.

Дорожній бетон відрізняється від конструкційного високою міцністю при розтягу та стиску, підвищеною морозостійкістю, зносостійкістю та корозійною стійкістю.

Декоративний бетон, який застосовують для надання художньої виразності фасадам та інтер’єрам будівель, а також для елементів благоустрою навколишнього середовища, повинен відрізнятися різноманіттям кольорів, фактур поверхні та форм з одночасним збереженням експлуатаційних властивостей залежно від призначення бетону (для оздоблення стін, підлог, доріг тощо).

Визначальним показником для корозійностійкого бетону є коефіцієнт хімічної стійкості в умовах дії агресивного середовища (кислоти, луги, солі).

Радіаційнозахисний бетон повинен мати середню густину більше 2500 кг/м³, відповідну міцність при стиску та відносно низький модуль пружності, бути стійким до радіації, а також вогне- та жаростійким.

Метою роботи є визначення фізичних властивостей важких бетонів різного призначення, а також ознайомлення з бетонами спеціального призначення, їхніми властивостями, особливостями отримання і використання.

Нормативне забезпечення:

1. ДСТУ Б В.2.7-43-96. Будівельні матеріали. Бетони важкі. Технічні умови.

2. ДСТУ Б В.2.7-47-96 (ГОСТ 10060.0-95). Бетони. Методи визначення морозостійкості.

3. ДСТУ Б В.2.7-48-96 (ГОСТ 10060.1-95). Бетони. Базовий (перший) метод визначення морозостійкості.

4. ДСТУ Б В.2.7-49-96 (ГОСТ 10060.2-95). Бетони. Прискорені методи визначення морозостiйкостi при багаторазовому заморожуванні та відтаванні.

5. ДСТУ Б В.2.7-96-2000 (ГОСТ 7473-94). Суміші бетонні. Технічні умови.

6. ДСТУ Б В.2.7-114-2002 (ГОСТ 10181-2000). Суміші бетонні. Методи випробувань.

7. ДСТУ Б В.2.7-170:2008. Будівельні матеріали. Бетони. Методи визначення середньої густини, вологості, водопоглинання, пористості і водонепроникності.

8. ДСТУ Б В.2.7-176:2008 (EN 206-1:2000, NEQ). Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови.

9. ДСТУ Б В.2.7-214:2009. Будівельні матеріали. Бетони. Методи визначення міцності за контрольними зразками.

10. ДСТУ Б В.2.7-215:2009. Будівельні матеріали. Бетони. Правила підбору складу.

11. ДСТУ Б В.2.7-219:2009. Будівельні матеріали. Бетони. Метод прискореного визначення міцності на стиск.

12. ДСТУ Б В.2.7-220:2009. Будівельні матеріали. Бетони. Визначення міцності механічними методами неруйнівного контролю.

13. ДСТУ Б В.2.7-221:2009. Будівельні матеріали. Бетони. Класифікація і загальні технічні вимоги.

14. ДСТУ Б В.2.7-226:2009. Будівельні матеріали. Бетони. Ультразвуковий метод визначення міцності.

15. ДСТУ Б В.2.7-25:2011. Будівельні матеріали. Бетони важкі лужні. Технічні умови.

16. ДСТУ Б В.2.7-249:2011 (ГОСТ 20910-90, MOD). Будівельні матеріали. Бетони жаростійкі. Технічні умови.

17. ДСТУ Б В.2.7-287:2011. Будівельні матеріали. Бетон силікатний щільний. Технічні умови.

18. ДСТУ Б В.2.7-288:2011. Будівельні матеріали. Бетони хімічно стійкі. Технічні умови.

Матеріали: зразки конструкційного важкого бетону загальнотехнічного призначення та спеціальних бетонів: гідротехнічного, дорожнього, декоративного, корозійностійкого, жаростійкого, радіаційнозахисного.

Прилади: лінійка, штангенциркуль, ваги.