1.2 Функції спілкування

Спілкування є необхідною умовою діяльності людини. Від нього залежить психологічний клімат в організації та на підприємстві, їх організаційна й виробнича мобільність, конкурентні позиції на ринку, сприймання і розуміння людьми один одного. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером.

У соціально-психологічному розумінні спілкування – це обмін інформацією, вчинками, думками, переживаннями, процес виховання та самовиховання, форма творчості, що допомагає виявляти і розвивати кращі сторони особистості. Іншими словами, спілкування – це сукупність зв’язків і взаємодія індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності.

Спілкування є складним, багаторівневим процесом установлення та розвитку контактів між людьми, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини; обмін думками, переживаннями, настроями, бажаннями. Найзмістовнішим, виразним засобом впливу на учасників спілкування є:

- мова як засіб спілкування людей, засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень;

- мова як система знаків, що є засобом спілкування між людьми та способом вираження самосвідомості людини (мова існує й реалізується через мовлення – сам процес і результат спілкування, який відбувається в певній аудиторії й певних часових межах, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах і міміці або буквах і розділових знаках);

- знак як будь-який матеріальний об’єкт (предмет, явище, подія), що виступає в ролі вказівки та позначення і використовується для отримання, зберігання, переробки й передачі інформації.

Спілкування – це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією і сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб’єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значущі зміни стану, поведінки партнера. У найзагальнішому значенні спілкування виступає як форма життєдіяльності.

Функцією спілкування є досягнення взаєморозуміння на зовнішньому (формальному) рівні за допомогою усмішки, рукостискання, приязного слова тощо. Спілкування виконує цілу низку різних функцій:

Комунікативна функція – зв’язок людини зі світом у всіх формах діяльності.

Інформаційна функція виявляється у відображенні засобів довколишнього світу. Вона здійснюється завдяки основним пізнавальним процесам. У процесі спілкування забезпечується отримання, зберігання та передача інформації.

Когнітивна функція полягає в усвідомленні сприйнятих значень, завдяки мисленню, відображенню, фантазії. Ця функція пов’язана з суб’єктивними характеристиками партнерів, з особливостями їх прагнення до взаємопізнання, до необхідності розкриття психологічних якостей особистості.

Емотивна функція полягає в переживанні людиною своїх стосунків з оточуючим світом. У процесі спілкування ці переживання вторинно відображаються у вигляді взаємовідносин: симпатій – антипатій, любові – ненависті, конфлікту – злагоди тощо. Ці взаємовідносини визначають соціально-психологічний фон взаємодії.

Конативна функція пов’язана з індивідуальними прагненнями людини до тих чи інших об’єктів, що виступають у формі спонукальних сил. Завдяки цій функції відносини реалізуються в конкретній поведінці.

Креативна функція пов’язана з творчим перетворенням дійсності.

Деякі дослідники (Д. Ломов) виділяють три функції спілкування, реалізація яких є передумовою ефективності професійного спілкування:

Інформативно-комунікативна – з нею пов’язані всі процеси, що охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості людей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень – передання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Третій рівень пов’язаний з прагненням людини зрозуміти інших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів.

Регулятивно-комунікативна – відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.

Афективно-комунікативна – відбувається взаєморегуляція та взаємокореляція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються всі можливі засоби переконання.

Виходячи з названих вище функцій, виділяють три сторони спілкування:

комунікативну (обмін інформацією); інтерактивну (взаємодія); перцептивну (розуміння людини людиною).