Групові ігри і вправи - велика група психотехніки, що застосовується в роботі з групою з різними цілями, :

• з метою розігрівання, энергетизации групи - створення доброзичливої і робочої атмосфери в групі;

• з метою актуалізації проблеми, над якою має відбутися праця в гурті;

• з метою відробітку нових навичок поведінки;

• з метою релаксації, зняття напруги у учасників в проміжках між робочими етапами;

• ритуали завершення робочого дня, тренінгу.

За формою гри і вправи можуть бути різноманітними:

• Вербальні: висловлювання по кругу - вільні або на задану тему, наприклад, продовжити фразу "найважливіша подія минулого року для мене - "., метафори - наприклад, твір казки по кругу та ін.

• Використовуючі художні засоби: малювання, ліплення, колаж, ляльки, маски

• Рухові: танець, жива скульптура, рухливі ігри, фізичні вправи, наприклад, ходьба.

• Будь-які інші. Власна творчість ведучого тут тільки заохочується.

При проведенні ігор і вправ важливо звертати увагу на наступні моменти.

1. Відповідність вибраної гри етапу тренінгу, темі роботи, рівню згуртованості групи, іншим особливостям групи, а також стану і перевагам ведучого. Чим молодше група, тим більше ігровими мають бути вправи. У підлітковій групі ігри, в яких передбачається тілесний контакт, треба проводити тільки тоді, коли група досить згуртована, тому що підлітки дуже гостро реагують на усе, що пов'язано з темою тілесності і на початку роботи групи можуть відмовитися. Те ж саме торкається вправ, що припускають досить глибоке самораскрытие учасників. Тематичне розігрівання повинне підводити учасників до того, над чим вони працюватимуть далі. Ведучому не варто проводити складні ігри, якщо він не брав участь в них раніше сам або погано уявляє, що в таких іграх відбувається. Необхідно стежити за рівнем тривожності і емоційної напруженості в групі (це можна перевірити по тому, скільки учасників вибирають закриті пози, охоче або неохоче більшість учасників включаються в обговорення і наскільки відкриті). Як тільки Ви відчуваєте "втрату контакту" з групою або збільшену напруженість, наприклад, після бурхливої групової дискусії - пропонуйте групі ігри, що знімають цю напругу. Краще всього прибігати в таких випадках до фізичних вправ або рухливих ігор - можна просто в крузі обнятися за плечі.

2. Заздалегідь продумайте інструкцію до гри і усю послідовність дій. Інструкція має бути короткою, чіткою, однозначною. Головний критерій - якщо вона зрозуміла з першого разу без перепитування. Перш, ніж запропонувати групі гру або вправу, промовите її інструкцію своєму другу, колезі або родичеві, щоб переконатися, що вона зрозуміла з першого разу.

3. Обговорення вражень після гри або вправи - дуже важливий момент. Якщо при іграх-енергетиках обговорення практично не вимагається - можна обмежитися питанням "як себе почуваєте"?, "можемо переходити до роботи"?, - те при вправах, присвячених роботі над певною проблемою, обговорення грає вирішальну роль. Тут важливо дати кожному учасникові висловитися і описати своє враження від гри (чим більше емоційно зачепила гра, тим важливіше дати висловитися кожному, якщо часу мало, запропонуєте учасникам сказати своє враження однією фразою : "найважливішим для мене зараз було".). Необхідно дотримувати правила праці в гурті і нагадувати про це на етапі обміну враженнями: не перебивати, висловлюватися щиро і тільки від свого імені, описувати те, що випробував "тут і зараз", не висловлювати оцінок, не виправдовуватися, промовчати, якщо говорити важко. Ведучий надає підтримку учасникам - підбадьорює тих, кому важко почати говорити, приєднується і виражає співчуття тим учасникам, які говорять про важкі переживання, тактовно перериває тих, хто "тягне ковдру" на себе і не дає висловлюватися іншим, закликає зосередитися на тому, що кожен учасник дійсно пережив зараз у вправі або в подібних ситуаціях в житті, не йдучи в абстрактні міркування.

Ігри-енергетики - найбільш прості за формою і обмежені за часом ігрові розминки. Використовуються на етапі знайомства, для створення на початку дня або етапу робочого і доброзичливого настрою, підтримують атмосферу емоційної безпеки, вільного самовираження, групового об'єднання. Для "энергетизации" або, навпаки, для розслаблення групи можуть використовуватися прості фізичні процедури - ходьба, стрибки, торкання сусідів, наприклад, рукопожание або поплескування по спині, контакт очима, спів. Приклади інших спеціальних ігор-енергетиків - в розділі ігор і вправ.

Игры-проблематизации - їх основна мета: настроїти учасників емоційно і інтелектуально на роботу по цій темі. Актуалізувати те, що вони знають про питання, що обговорюється, і що хотіли б упізнати, якщо на тренінгу передбачається інформуюча робота. Або - актуалізувати почуття, спогади учасників, їх особистий досвід, якщо передбачається робота з відношенням учасників до цієї проблеми. Головне при проведенні таких ігор звертати увагу на наступне:

• тематична відповідність розігрівання і подальшої частини роботи;

• організація переходу на етапі обміну враженнями до власне робочої частини (етапу дії) з групою або з окремим учасником - що для цього веде необхідно виділяти особливі "ключі" у висловлюваннях учасників і їх невербальних проявах, які вказують на те, що енергетичний рівень в групі досить високий і є настрій на роботу з цією темою;

• відповідно, на етапі обговорення ведучому важливо поставити питання, спрямовані на посилення інтересу до проблеми і на позначення самої проблеми, : "що в цій темі вам найцікавіше", "що найнезрозуміліше", "що саме вам хотілося б дізнатися", "що викликає неоднозначні почуття", "що хотілося б навчитися робити (переживати, думати) по-іншому";

• необхідно надавати підтримку тим учасникам, яких вправа емоційно зачепила особливо сильно.

Ігри на відробіток навичок - ігри на відробіток і випробування нових моделей поведінки або відношення до ситуації застосовуються після того, як проблема виявлена, досліджена і таким, що спільно веде, учасником і групою визначений шлях її рішення. Найбільш оптимальна форма такої гри - ролева гра. Її сюжет будується ведучим заздалегідь по заданій темі, якщо тренінг припускає жорстку структуризацію сценарію (см далі сценарії тренінгу по профілактиці наркозалежності), або продумывается в ситуації "тут і що тепер" веде разом з самим учасником. Ігри на розвиток нових навичок служать розвитку спонтанності і креативності особи, підкріплюють упевненість у власних силах. Як правило, ігри припускають випробування нової для себе поведінки в старій ситуації, або нової і адекватної поведінки в новій ситуації і таким чином. Для їх проведення необхідно:

• точно змоделювати тип ситуацій на цю тему, значущих для особи і потенційно здійсненних;

• переходити до ігор на відробіток навичок тільки тоді, коли у окремого учасника і усієї групи досить ресурсів для цього - розуміння того, що і навіщо зараз відбуватиметься, і бажання спробувати (про це можна запитати групу безпосередньо: у разі негативної відповіді необхідно повернутися на попередній етап дослідження проблеми для отримання необхідних ресурсів);

• під час проведення гри необхідно підбадьорювати учасників;

• на етапі обговорення після обміну враженнями з приводу гри обов'язково обговорити питання "що з отриманого під час гри досвіду я перенесу у своє життя і як".

ДІЛОВА ГРА - метод імітації ситуацій, що моделюють професійну або іншу діяльність шляхом гри, в якій беруть участь різні суб'єкти, наділені різною інформацією, ролевими функціями і діючі за заданими правилами.

ІНТЕРВ'Ю - (від англ. interview бесіда, зустріч) спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування. Розрізняють два види інтерв'ю :

1. вільні інтерв'ю - не регламентовані темою і формою бесіди і

2. стандартизовані інтерв'ю - за формою близькі до анкети із закритими питаннями.

Межі між цими видами інтерв'ю рухливі і залежать від складності проблеми, мети і етапу дослідження. Ступінь свободи учасників інтерв'ю визначається наявністю і формою питань; рівень отримуваної інформації - багатством і складністю відповідей. В ході бесіди інтерв'юєр може потрапити в одну з наступних ситуацій : а) респондент (опитуваний) знає, чому він поступив або не поступив так, а не інакше; б) респонденту бракує інформації про причини своєї дії; в) інтерв'юєр ставить метою отримати симптоматичну інформацію, хоча респонденту вона такий не здається. Та або інша ситуація визначає застосування різних методів інтерв'ю. У першому випадку досить використовувати впорядкований, строго спрямований запитальник. У двох інших ситуаціях вимагаються методи, що припускають співпрацю респондента в процесі пошуку необхідної інформації. Прикладом є діагностичне інтерв'ю - метод отримання інформації про властивості особи. Воно служить особливим засобом встановлення тісного особистого контакту із співрозмовником. У багатьох ситуаціях опиняється важливим способом проникнення у внутрішній світ людини і розуміння його утруднень. До особи що веде діагностичне інтерв'ю пред'являються високі вимоги: він повинен володіти великим запасом поведінкових реакцій на відповіді опитуваного, що виражають зацікавленість, байдужість, розуміння та ін. Интервъюер повинен добре знати словник свого респондента; вибір виразів і мовних зворотів слід дозувати залежно від віку, підлоги, життєвого середовища опитуваного. Розрізняють діагностичне інтерв'ю: 1) кероване - від повністю запрограмованого (за типом анкети - незмінна стратегія і незмінна тактика) до повністю вільного (стійка стратегія при абсолютно вільній тактиці); 2) некероване ("сповідувальне" - ініціатива на стороні того, що відповідає). Стандартизоване діагностичне інтерв'ю дозволяє кількісно виразити результати і займає мало часу; до його недоліків відносяться: пригнічення безпосередності відповідей, втрата емоційного контакту, активізація механізмів захисту.

ВИВЧЕННЯ ЗВИЧАЇВ - вивчення стійких форм поведінки, властивих для певних етнічних, територіальних спільностей, по своїй психічній природі близькі до звичок.

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ - (від англ. сontents - зміст) - в психології: - метод аналізу і оцінки інформації (що міститься в документах, відеозаписі, радіопередачах, інтерв'ю і так далі) шляхом виділення у формалізованому виді смислових одиниць інформації і виміру частоти, об'єму згадки цих одиниць у вибірковій сукупності. Контент-аналіз, як метод дослідження, відповідає таким вимогам, як об'єктивність, надійність, валидность, він дозволяє використовувати методи багатовимірного статистичного аналізу, у тому числі і факторний аналіз.

НАСТАНОВНА ДОПОВІДЬ АБО ПОВІДОМЛЕННЯ ПО ТЕМІ - метод хороший для передачі інформації, для роз'яснення вже пройденої теми або для роз'яснення інших видів спрямованій повчальній діяльності. Цей метод не припускає великої активної взаємодії між викладачем і учасниками освітньої програми. Ефективність цього методу підвищується, якщо задаються питання і студентам самим надається можливість відповідати на них. Викладач в процесі підготовки настановної доповіді може використовувати сучасні матеріали з літературних джерел або інформацію інтернет сайтів.

СПІЛКУВАННЯ - одна з універсальних форм активності особи (разом з пізнанням, працею, грою), що проявляється у встановленні і розвитку контактів між людьми, у формуванні міжособових стосунків, породжувана потребами в спільній діяльності і що включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини. Соціальний сенс спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передачі форм культури і громадського досвіду. Специфіка спілкування визначається тим, що в його процесі суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншого. У спілкуванні людина самовизначається і самопредъявляется, виявляючи свої індивідуальні особливості. За критерієм "мета спілкування" виділяється вісім функцій спілкування :

1) контактна, мета якої - встановлення контакту як стани обопільної готовності до прийому і передачі повідомлення і підтримки взаємозв'язку у формі постійної взаємноорієнтованості;

2) інформаційна, мета якої - обмін повідомленнями, тобто прийом - передача яких або відомостей у відповідь на запит, а також обмін думками, задумами, рішеннями і так далі;

3) спонукальна, мета якої - стимуляція активності партнера по спілкуванню, напрямна його на виконання тих або інших дій;

4) координаційна, мета якої - взаємне орієнтування і узгодження дій при організації спільної діяльності;

5) розуміння, мета якої - не лише адекватне сприйняття і розуміння сенсу повідомлення, але і розуміння партнерами один одного (їх намірів, установок, переживань, станів і так далі);

6) амотивная, мета якої - збудження в партнерові потрібних емоційних переживань ("обмін емоціями"), а також зміна з його допомогою власних переживань і станів;

7) встановлень стосунків, мета якої - усвідомлення і фіксація свого місця в системі ролевих, статусних, ділових, міжособових і інших зв'язків співтовариства, в якому належить діяти індивідові;

8) надань впливу, мета якої - зміна стану, поведінки, особово-смислових освіт партнера, у тому числі його намірів, установок, думок, рішень, потреб, дій, активності і так далі

Комунікативна сторона спілкування пов'язана з виявленням специфіки інформаційного процесу між людьми як активними суб'єктами, тобто з урахуванням стосунків між партнерами, їх установок, цілей, намірів, що призводить не просто до "руху" інформації, але і до уточнення і збагачення тих знань, відомостей, думок, якими обмінюються люди.

ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ - спеціальна діяльність по наданню допомоги в проблемних ситуаціях. Суть консультування полягає в спеціальній організації процесу спілкування, що допомагає людині актуалізувати його резервні і ресурсні можливості, що забезпечують успішний пошук можливостей виходу з проблемної ситуації. Консультування зосереджене на ситуації і особових ресурсах; на відміну від навчання і рад - не на інформації і рекомендаціях, а на допомозі в самостійному ухваленні відповідального рішення. В той же час, психологічне консультування є пограничною між ними областю, що використовує можливості і терапії, і навчання. Методичні підходи до консультування різні, але у будь-якому випадку консультант працює не з фактами об'єктивного життя, а з фактами переживань.

Консультування включає наступні етапи:

1. Контакт.

2. Сповідь. Клієнт повинен мати можливість висловити "наболіле" тому, що приймає його таким, яким він є, активно слухаючому консультантові, що співпереживає. Цей етап займає до 2/3 - ¾ усього часу консультування.

3. Тлумачення. Монолог клієнта змінюється його діалогом з консультантом, що ставить навідні питання, дає підказки і що допомагає клієнтові розібратися в собі і підійти до головної проблеми.

4. Трансформація. Відбуваються корекція дизадаптивних установок і оптимізація особової напруги. Вона досягається не даванням порад і рекомендацій, а підведенням клієнта до самостійного рішення. Клієнт робить це сам, без примусу, без зовнішніх виправдань і перекладання відповідальності за рішення, що приймається, на кого б то не було, у тому числі і на консультанта.

Консультування може проводитися очний, по телефону, по листуванню, з використанням сучасних інформаційних технологій - інтернет.

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ В НАВЧАННІ -

1) зміст освіти і спосіб пізнання, яке студенти повинні опанувати в процесі навчання; 2) одна з основних учбових дій, яка є складовим елементом учбової діяльності. Перший аспект означає включення понять моделі і моделювання в зміст освіти. Це завдання обумовлене необхідністю формування науково-теоретичного типу мислення, в якому моделі реальних соціальних явищ використовуються як засіб пізнання останніх. Сучасна наука має модельний характер, при якому конструювання і вивчення моделей реальних об'єктів або соціальних процесів є основним методом наукового пізнання. Другий аспект полягає у використанні моделювання як вищої і особливішої форми наочності для виявлення і фіксації в легко осяжному виді істотних особливостей і стосунків явищ, що вивчаються.

МЕТОД БЕСІДИ - один з методів педагогіки і психології, який припускає отримання інформації про те, що вивчається на основі вербальної комунікації як від досліджуваної особи, членів колективу, що вивчається, групи, так і від людей, що оточують їх. У останньому випадку бесіда виступає як елемент методу узагальнення незалежних характеристик.

МЕТОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ - загальнонауковий метод дослідження, який в педагогіці і психології припускає цілеспрямовану, систематичну фіксацію проявів поведінки особи, колективу, групи людей або ж їх окремих психічних функцій, реакцій. Спостереження може бути суцільним або вибірковим; включеним і простим; неконтрольованим і контрольованим (при реєстрації спостережуваних подій за заздалегідь відпрацьованою процедурою); польовим (при спостереженні в природних умовах) і лабораторним (у експериментальних умовах) і т. д.

Включене спостереження - вид спостереження, в процесі якого спостерігач природно включений в спільну діяльність з тими, за ким він веде спостереження.

Вибіркове спостереження - спостереження, при якому досліджуються не усі елементи генеральної сукупності, а тільки певним чином їх частина.

МЕТОД САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ - один з методів психології, що полягає у використанні здатності свідомості оцінювати психічні явища, властиві його носієві (переживання, думки, почуття та ін.); це віддзеркалення свідомістю самого себе. Ці самоспостереження не приймаються на віру, а враховуються як чинники, що вимагають наукового тлумачення.

МЕТОД САМООТЧЕТА - психологічний метод дослідження, спрямований на аналіз власної діяльності і її результатів.

МЕТОД ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ І ГРУПОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - спосіб порівняльного дослідження соціально-психологічних явищ, характерних при переході від індивідуальної діяльності до групової і навпаки. Наприклад, процес рішення конкретної задачі в групі може істотно відрізнятися від її рішення кожним членом окремо.

МЕТОД АНАЛІЗУ ДОКУМЕНТІВ - один з основних методів дослідження, що полягає в оцінці особи, груп людей на основі аналізу документів (автобіографій, характеристик, службових карток, особистих справ, протоколів і так далі).

МЕТОД ГРУПОВОЇ ТЕМАТИЧНОЇ ДИСКУСІЇ. Часто ДИСКУСІЯ приймає гострий характер (коли проблема, що заявляється, торкається життєвих принципів і особистих переживань учасників), і сторони не досягають одностайності. Але така дискусія може спонукати людину замислитися, змінити або переглянути свої установки. У підлітків ці спори проходять жаркіше, ніж у дорослих, але і змінам вони піддаються простіше. Щоб суперечка не вийшла за межі тренінгу, ведучому треба підсумувати міркування усіх сторін і обговорити схожість і відмінність позицій.

У дискусії можуть брати участь двоє і більше чоловік. Найбільш конструктивний варіант - 6-8 чоловік. Така кількість учасників дозволяє кожному повною мірою висловити свою думку і уважно вислухати партнерів по дискусії.

ДИСКУСІЯ виникає тоді, коли кожен учасник висловлює свою думку по тій або іншій темі на підставі своїх знань і досвіду. Це обмін думками.

Заняття з використанням цього методу будуються таким чином, що учасники дискусії говорять більше, ніж тренер/викладач. Учасники дискусії отримують групові завдання. Метод групової дискусії надає кожному учасникові можливість брати активну участь в обговоренні проблеми. Для того, щоб цей метод був ефективним, групи мають бути невеликими, їх увага має бути сконцентрована на одному питанні, і на обговорення треба виділяти трохи часу (20 хв. максимум). У рамках кожної невеликої групи слід вибрати реєстратора (секретаря, щоб записувати результати) і доповідача (щоб представляти ці результати ширшому кругу слухачів). Метод групової дискусії може здійснюватися і з використанням мережі інтернет.