3.2 Організаційна підготовка технологій до трансферу
Успішність трансферу технологій багато в чому забезпечується їх відповідною підготовкою до передачі/продажу потенційному споживачеві (у ряді наукових публікацій цю роботу називають „упаковкою" технології, тобто представлення її на продаж у відповідному оформленні).
Основні положення організаційного механізму підготовки технології до трансферу (комерціалізації) технологій можуть бути зведені до таких взаємозалежних і взаємообумовлених етапів (рис. 3.1):
Рисунок 3.1 – Організаційна схема представлення ОТТ до комерціалізації [2]
1) формулювання назви об’єкта трансферу технологій (ОТТ). У назві повинна втримуватися суть технології, щоб за однією лише назвою можна було б визначити сферу застосування даного об’єкта трансферу;
2) короткий опис технології. Має містити короткий опис об’єкта трансферу, включаючи ключові технічні або конкурентоспроможні його переваги;
3) опис об’єкта трансферу. Має більш повно, на якісному рівні розкривати сутність його інноваційних аспектів, переваги об’єкта трансферу перед аналогами, а також спеціальні властивості технології, які можуть бути затребувані ринком;
4) технічна специфікація. Повинна на кількісному рівні описувати інноваційні властивості об’єкта трансферу із наведенням фактичного матеріалу, а також спеціальні технічні вимоги, яким відповідає нова технологія;
5) головні переваги об’єкта трансферу. Повинні бути коротко описані ті інноваційні параметри та ті технічні, технологічні й фінансово-економічні ефекти, які можуть бути досягнуті споживачем під час застосування такої технології;
6) поточна стадія розроблення. Показує потенційному споживачеві та/або інвестору, коли об’єкт трансферу буде готовий до впровадження у виробництво. При цьому можна виділити такі стадії розроблення:
стадія осмисленої і переконувальної своєю оригінальністю ідеї;
стадія проведення науково-дослідних розробок;
стадія розроблення конструкторської і технологічної документації;
стадія створення і випробування дослідно-промислових зразків;
стадія просування повністю готового до використання об’єкта трансферу на профільний для його ринок;
7) права інтелектуальної власності на потенційний об’єкт трансферу. Опис стану прав на об’єкт трансферу, який повинен дозволити потенційному споживачеві та/або інвестору визначити його правову участь у даному об’єкті й розглянути різні варіанти організаційно-правових форм використання об’єкта трансферу. При цьому рекомендується виділяти наступні форми прав інтелектуальної власності:
подано заявку на патент або патенти, але патенти ще не видані (необхідно вказати дату подачі заявки на патент, країну або країни, у які подана заявка на патент);
патент або патенти видані (указати дату видачі патенту, міжнародний статус (РСТ), указати, чи будуть подаватися заявки на додаткові патенти);
зареєстровано об’єкт авторського права;
секрети виробництва (ноу-хау), необхідні для більше ефективного використання даного об’єкту трансферу;
ексклюзивні права або обмежувальні права на використання або передачу даного об’єкта трансферу;
8) опис організацію-розроблювача об’єкта трансферу. Необхідно навести коротку характеристику організації-розроблювача: сфера діяльності, розмір організації, кількість працівників, виробничі обороти, фінансові показники й т. п. Важливим є організаційна форма розроблювача об’єкта трансферу, що найчастіше може бути однією з таких:
науково-дослідний інститут;
вищий навчальний заклад;
технічний або технологічний центр;
центр із комерціалізації технологій або з їх передачі (трансферту), зокрема технологічних інновацій;
підприємство, що працює в промисловості або іншому секторі економіки;
9) сфери застосування об’єкта трансферу. Тут необхідно представити сектори економіки, у яких даний об’єкт трансферу може знайти застосування. Прогресивні з погляду підвищеної ефективності об’єкти трансферу найчастіше можуть застосовуватися:
у промисловості (промислове виробництво, транспорт, аерокосмічні виробництва, будівельна індустрія, виробництво матеріалів, хімічна промисловість, автоматизація, робототехніка, металургія, ливарна справа й т. п.);
в інформаційних об’єктах інтелектуальної власності (електроніка, мікроелектроніка, методи обробки інформації, інформаційні системи, телекомунікації, енергетика й т. п.);
у біологічних науках (медицина, охорона здоров’я, біооб’єкти інтелектуальної власності, ветеринарія, фармацевтика, косметика й т.п.);
в екології (охорона навколишнього середовища, керування утилізацією відходів, ядерна безпека радіаційний захист і т. п.);
у сільськогосподарських і морських ресурсах та продуктах (сільське господарство, лісове господарство, створення продуктів харчування, виробництво продуктів харчування, рибальство, морські ресурси й т. п.);
у вимірах і стандартах (методи вимірів, еталонні матеріали, у системі «стандарти - якість»);
10) тип необхідного або пропонованого співробітництва зі споживачами об’єкта трансферу. Необхідно вказати організаційно-правові форми використання пропонованого об’єкта трансферу, пропоновані компанією-розроблювачем (власником, продавцем) потенційним партнерам:
участь у фінансуванні проекту з використання пропонованого об’єкта трансферу (проект «спільне фінансування»);
угода про спільне підприємство (проект «спільне підприємство»);
ліцензійна угода на певний час (проект «ліцензія»);
угода про виробництво продукції з використання даного об’єкта трансферу: субпідрядні й спільно виконувані контракти (проект «спільне виробництво»);
комерційна угода з технічним сприянням (проект «технічне сприяння»);
технічна кооперація (проект «кооперація»);
11) контактна інформація про продавця об’єкта інтелектуальної власності Повинна містити найменування компанії, контактні телефони, факс, адресу електронної пошти, сайт в Інтернеті й іншу інформацію що компанія/організація вважає за необхідне включити в пропозицію із продажу (передачі) об’єкта трансферу.
Формалізація запропонованого організаційного механізму комерціалізації ОТТ на практиці дозволяє уникнути помилок під час здійснення угод і в цілому підвищити ефективність процесу трансферу та комерціалізації продуктів інтелектуальної праці.