- •Трансфер технологій
- •1. Поняття та суть технології як об’єкта трансферу
- •1.1. Основні поняття трансферу технологій
- •1.2. Ретроспективний аналіз моделей трансферу технологій
- •1.3 Особливості трансферу технологій на етапах інноваційного процесу
- •Контрольні запитання
- •2 Організація інноваційного процесу на підприємстві
- •2.1 Організаційні форми інноваційно активних підприємств
- •«Інкубаторні програми» і мережі малих фірм. Багато високотехнологічних організацій будує свою стратегію виживання на основі «інкубаторних програм» і є «фірмами-інкубаторами».
- •2.2 Особливості побудови організаційних структур нддкр
- •2.3. Основні методи організації інноваційного процесу
- •Контрольні запитання
- •3 Організаційні механізми трансферу технологій
- •3.1 Класифікація організаційних форм трансферу технологій
- •3.2 Організаційна підготовка технологій до трансферу
- •Контрольні запитання
- •4 Методи вартісної оцінки об’єкта трансферу
- •4.1 Порівняльна характеристика методів вартісної оцінки інтелектуальних новацій
- •4.2 Характеристика методів витратного підходу
- •4.3 Характеристика методів прибуткового (дохідного) підходу
- •4.4 Характеристика методів ринкового (порівняльного) підходу
- •Контрольні запитання
- •5. Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності
- •5.1. Мета та принципи регулювання інноваційної політики
- •5.2. Методи державного регулювання інноваційної діяльності в Україні
- •Контрольні запитання
- •Список використаної літератури
- •Трансфер технологій
Контрольні запитання
Наведіть не менше трьох визначень трансферу технологій.
Що містить у собі трансфер технологій?
Охарактеризуйте етапи трансферу технологій.
Перелічіть відомі моделі трансферу технологій. Охарактеризуйте кожну із них.
У чому полягають недоліки лінійної моделі трансферу технологій?
Яким чином відбувається трансфер технологій під час переходу від фундаментальних до прикладних досліджень? Які сторони задіяні у цьому процесі?
Яким чином відбувається трансфер технологій під час переходу від прикладних досліджень до розроблення технології? Які сторони задіяні у цьому процесі?
Яким чином новий спосіб застосування відомого продукту може сприяти інноваційному процесу? Наведіть 2 приклади.
Перелічіть основні типи міжорганізаційного трансферу технологій.
У чому полягає роль зворотних зв’язків між етапами інноваційного процесу?
2 Організація інноваційного процесу на підприємстві
2.1 Організаційні форми інноваційно активних підприємств
Мале інноваційне підприємництво пов’язане з процесами формування нових фірм у рамках старих компаній, створенням і функціонуванням ризикових фірм, розробленням і реалізацією «інкубаторних програм». Фірми-інкубатори є однією з організованих форм активізації інноваційної діяльності.
Нові фірми в рамках старих компаній є прогресивним методом створення молодих компаній. Якщо в 1970-х і на початку 1980-х рр. нові компанії створювалися в основному інженерами і вченими (вихідцями із великих фірм), то на сьогодні набув поширення інший підхід. Корпорації самі субсидують організацію нових фірм для того, щоб запобігти відпливу провідних працівників. Вони ж дозволяють залучити на роботу в свою корпорацію фахівців з інших фірм.
Звичайний спосіб дії компаній полягає у прийнятті на себе всіх фінансових питань молодих фірм, що дозволяє материнській компанії стати власником щонайменше 80% нової фірми (решта – в руках співробітників-засновників). У бухгалтерських книгах нова внутрішня фірма вважається філією, але фактично є окремою компанією зі своїм керівництвом. Однак збитки від діяльності останньої в початковому періоді її розвитку доводиться вносити до бухгалтерських книг материнської компанії. У той же час компанія, що субсидується, не може отримати 100 % прибутків фірми-новачка, оскільки остання не належить їй повністю.
Щоб обійти зазначену проблему, деякі компанії, які організували всередині своєї структури нову фірму, роблять її своєю повною власністю. У подібному варіанті співробітники-засновники молодої фірми зазвичай отримують право придбання протягом ряду років акцій за пільговою ціною.
Після закінчення декількох років материнська компанія - власник контрольного пакета акцій отримує можливість викупати акції, що належать співробітникам-засновникам, які отримують певні доходи від приросту капіталу.
Венчурні фірми – ризикові фірми. Ризикова фірма це організація, що створюється для реалізації інноваційного проекту, пов’язаного зі значним ризиком.
Створення ризикової фірми відбувається таким чином. Група з кількох людей, які володіють оригінальною ідеєю в галузі нової технології або виробництва нової продукції, але не мають коштів для виробництва, вступає в контакт із одним або кількома інвесторами (венчурними фондами). Цей контакт здійснюється через посередника: керівника дрібного підприємства, який повинен бути компетентний не лише в науково-технічній сфері діяльності, а й у сфері виробництва і реалізації продукції. Як керівник майбутньої ризикової фірми, він забезпечує часткове фінансування проекту і в той же час безпосередньо керує низкою напрямків діяльності протягом 37 років, аж до того моменту, коли ризикова фірма передає через продаж акцій ведення справ більш потужній фінансово-виробничій групі, якщо досягнутий рівень розвитку вимагає розширення масштабів виробництва.
За оцінкою економістів, у 15 % випадків ризиковий капітал повністю втрачається; 25 % ризикових фірм несуть збитки протягом більш тривалого часу, ніж передбачалося спочатку; 30 % ризикових фірм дають дуже скромний прибуток, але в 30 % випадків успіх дозволяє упродовж усього кількох років багаторазово перекрити прибутком усі вкладені кошти.