Тема 7. Професійні шкідливості при виконанні функціональних обов’язків медичних і фармацевтичних працівників

Мета: Навчитися аналізувати та оцінювати шкідливі фактори виробничого середовища, що діють на медичних та фармацевтичних працівників під час виконання ним професійних обов’язків та розробляти гігієнічні рекомендації щодо забезпечення вимог охорони праці медичного та фармакологічного персоналу в сучасних умовах.

Студенти повинні знати:

1. Класифікацію праці медичних і фармацевтичних працівників.

2. Класифікацію небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

3. Особливості професійної захворюваності медичних і фармацевтичних працівників.

4. Гігієнічні вимоги до забезпечення охорони праці медичних і фармацевтичних працівників.

Студенти повинні вміти:

1. Давати оцінку небезпечним і шкідливим виробничим чинникам медичних і фармацевтичних працівників.

2. Розробляти гігієнічні рекомендації щодо покращання умов праці медичних і фармацевтичних працівників.

Основні поняття теми:

Термін	Визначення
Гігієна праці	галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.
Охорона праці	система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Умови праці	сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов’язків.
Безпечні умови праці	стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень.
Шкідливий виробничий чинник	виробничий чинник, дія якого на працюючого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров’я нащадків.
Небезпечний виробничий чинник	виробничий чинник, дія якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров’я або до смерті.
Гранично допустиме значення шкідливого (виробничого) чинника	граничне значення величини шкідливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разі його щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків.
Професійна хвороба	патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму, або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.

Рекомендована література.

Основна:

1. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: Навчально-методичний посібник/ упор.: О.П.Яворовський, В.М.Шевцова, Г.А.Шкурко та ін.- Черкаси: видавець Чабаненко Ю.А., 2012.- С. 130-191.

2. Гігієна праці: підручник /Ю.І. Кундієв, О.П. Яворовський, А.М.Шевченко та ін.; /за ред. Ю.І. Кундієва, О.П. Яворовського. – К.: ВСВ "Медицина", 2011. – С. 810-854.

3. Гігієна праці: Підручник /за ред. Проф. А.М. Шевченка-К.: Інфотекс, 2000. 576-592.

4. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд) /За ред. А.М.Шевченка, О.П.Яворовського.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. – 528 с.

5. Гигиена и охрана труда медицинских работников /В.И. Свидовый, Е.Е. Палишкина - СПб.: Издательство СПб ГМА им. И.И.Мечникова, 2006. - 90 с.

Додаткова:

1. Кириллов В.Ф. Гигиена труда врачей хирургического профиля.- М.: Медицина, 1982. – 160 c.

2. Труд и здоровье работников учреждений здравоохранения: Науч.обзор / Под ред. А. Ф. Серенко,- М.: ВНИИ медицинской и медико-технической информации, 1983. – 79 с.

3. Кречковский Е. А. Санитарно-гигиеническое обеспечение хирургических отделений больниц / Е. А. Кречковский, И. М. Матюшин, И. И. Никберг. – К.: Здоров’я, 1981. – 121 с.

Питання для теоретичного опрацювання:

1-е заняття

1. Визначення понять “гігієна праці”, “охорона праці”, “умова праці”, “шкідливий виробничий чинник”, “небезпечний виробничий чинник” тощо.

2. Класифікація праці медичних і фармацевтичних працівників.

3. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

4. Психофізіологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівників.

5. Фізичні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівників.

6. Хімічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівників.

7. Біологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівників.

8. Особливості професійної захворюваності медичних і фармацевтичних працівників.

2-е заняття

1. Архітектурно-планувальні і організаційні профілактичні заходи.

2. Заходи щодо зниження нервово-емоційного напруження і раціоналізація трудового процесу медичних і фармацевтичних працівників.

3. Заходи щодо зниження дії фізичних чинників (вимоги до мікроклімату).

4. Заходи щодо зниження несприятливої дії шуму, вібрації, ультразвуку.

5. Вимоги до виробничого освітлення робочих місць медичних і фармацевтичних працівників.

6. Вимоги до ультрафіолетового випромінювання, електромагнітних полей радіочастот та лазерного випромінювання на робочих місцях медичних і фармацевтичних працівників.

7. Вимоги до відеотерміналів персональних ЕОМ.

8. Вимоги до іонізуючого випромінювання медичних і фармацевтичних працівників.

9. Вимоги до роботи у фізіотерапевтичних кабінетах.

10. Правила з охорони праці для стоматологічних поліклінік і кабінетів.

11. Електробезпека при роботі медичних і фармацевтичних працівників.

12. Профілактика професійних отруєнь медичних і фармацевтичних працівників.

13. Заходи щодо зниження дії біологічних чинників, протиепідемічні заходи.

14. Основні санітарні правила щодо розміщення та обладнання аптек.

15. Норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я.

Завдання для самостійного опрацювання теми (виконується письмово у протокольному зошиті):

А. Завдання:

1. Охарактеризуйте основні заходи профілактики несприятливої дії рентгенівського випромінювання на організм медичних працівників.

2. Назвіть гігієнічні вимоги щодо розміщення та обладнання аптек.

Б. Задачі:

1. Охарактеризуйте психофізіологічні, фізичні, хімічні та біологічні шкідливі чинники, що можуть діяти на лікарів-терапевтів поліклінічних відділень.

2. Охарактеризуйте зміни в стані здоров’я лікарів-терапевтів поліклінічних відділень, що можуть виникати під дією шкідливих виробничих чинників.

3. Запропонуйте профілактичні заходи, спрямовані на запобігання негативного впливу шкідливих виробничих чинників на організм лікарів-терапевтів поліклінічних відділень.

Тема: Небезпечні інфекційні захворювання у практиці медичних і фармацевтичних працівників. ВІЛ-інфекція та СНІД як біоетична та соціальна проблема.

Мета: Вміти пояснювати механізми можливого зараження медичних і фармацевтичних працівників небезпечними інфекційними захворюваннями та запропонувати заходи профілактики зараження небезпечними інфекційними захворюваннями медичних і фармацевтичних працівників.

Студенти повинні знати:

1. Захворюваність медичних працівників інфекційними хворобами на сучасному етапі.

2. Особливості епідемічного процесу ВІЛ/СНІД, туберкульозу, гепатитів В і С.

Студенти повинні вміти:

1. Надавати допомогу після випадкового контакту з ВІЛ.

2. Спостерігати за потерпілими під час роботи з біоматеріалом.

Основні поняття теми

Термін	Визначення
Віруси	Найменші по розмірах агенти, що мають геном, оточений білковою оболонкою. Віруси репродукуються тільки в живих клітинах. Віруси містять тільки один тип нуклеїнової кислоти, ДНК або РНК, але не обидва типи одночасно
Інфекція	Розвиток комплексу фізіологічних і патологічних реакцій, спрямованих на відновлення гомеостазу. Умови розвитку інфекції: патогенність, кількість збудника, шляхи і місце проникнення в організм, швидкість розмноження
Вірусний гепатит В (ВГВ)	Поширене інфекційне захворювання, причиною якого є вірус гепатиту В (HBV). Наукова група експертів ВООЗ у 1973 р. затвердила офіційну номенклатуру гепатитів, де сироватковий гепатит був визначений, як гепатит В
Вірусний гепатит С (ВГС)	Надзвичайно поширене інфекційне захворювання, причиною якого є вірус гепатиту С (НСV). До кінця 80-х років його називали гепатит "ні А, ні В" з парентеральним механізмом передачі
Хронічний гепатит (ХГ)	Поліетіологічний дифузний запальний процес в печінці, тривалістю без покращення більше ніж 6 місяців
Епідемічний процес	Включає три взаємозв'язані компоненти: 1) джерело інфекції; 2) механізм, шляхи і чинники передачі збудника; 3) сприйнятливий організм або колектив. Відсутність одного з компонентів перериває перебіг епідемічного процесу
Епідемія	(Epideтos (грецьк.) – поширення серед народу) – це така інтенсивність епідемічного процесу, коли рівень захворюваності на інфекційну хворобу значно перевищує той рівень захворюваності, що переважно реєструється в даній місцевості за певний період.
Антигени	Чужорідні білкові речовини, що індукують в організмі імунну реакцію та утворення специфічних антитіл
ВІЛ-статус	Наявність чи відсутність інфікування ВІЛ за результатами лабораторного обстеження

Рекомендована література

Основна:

1. Гігієна та охорона праці медичних працівників: навч. посіб./В.Ф. Москаленко, О.П.Яворовський, Д.О.Ластков та ін.; за ред. В.Ф. Москаленка, О.П.Яворовського.- К.: Медицина, 2009.- 176 с.

2. Наказ МОЗ України № 120 від 25.05.2000 р. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД».

3. Наказ ГУОЗ м. Києва № 550 від 14.11.2001 р. «Про профілактику внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією».

4. Наказ МОЗ України № 415 від 19.08.2005 р. «Про удосконалення добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію»

5. Ермакова И., Матич С., Мюнз М. Постконтактная профилактика ВИЧ-инфекции. Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ. Копенгаген, 2006. – с.29.

Додаткова:

1. Горбатюк I. M. Проблеми соціального захисту медичних працівників протитуберкульозних закладів. Український пульмонологічний журнал, 2008, № 3. –с.24 – 25.

2. Епідеміологія: Навчальний посібник / Ю. Д. Гоц, І.П.Колесникова, Г. А. Мохорт та ін. – К. : Видавничий дім “Асканія”, 2007. – 355с.

3. Туберкульоз, ВІЛ-інфекція /СНІД: Навчальний посібник / Р.Г.Процюк, В.Ф.Москаленко, В.І.Петренко та ін.; За ред. В.Ф.Москаленка, Р.Г. Процюка. – К., "Медицина" 2009. – 423 с.

Теоретичні питання для самостійного опрацювання :

1. Захворюваність медичних працівників інфекційними хворобами на сучасному етапі.

2. ВІЛ/СНіД-інфекція. Визначення. Особливості епідемічного процесу.

3. Заходи щодо профілактики ВІЛ/СНіД-інфекції. Біоетичні та правові проблеми профілактики та лікування ВІЛ-інфікованих.

4. Післяконтактна профілактика (ПКП) ВІЛ-інфекції.

5. Надання допомоги після випадкового контакту з ВІЛ.

6. Заходи безпеки під час роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом.

7. Засоби профілактики під час надання медичної допомоги хворим і під час роботи з біоматеріалом.

8. Реєстрація аварій, спостереження за потерпілими та заходи щодо запобігання професійному зараженню.

9. Вірусні гепатити. Визначення, особливостей епідемічного процесу.

10. Профілактика інфікування вірусами гепатиту та імунопрофілактика при контакті із біологічним матеріалом хворого на гепатит.

11. Туберкульоз. Визначення. Особливості епідемічного процесу.

12. Епідемічна ситуація з туберкульозом у світі і в Україні.

13. Потенційна професійна небезпека лікаря-фтизіатра.

14. Профілактика туберкульозу. Національна програма боротьби із захворюваністю на туберкульоз.

Завдання для самостійного опрацювання теми (виконується письмово в протокольному зошиті):

А. Завдання для самоконтролю:

Вкажіть основні шляхи профілактики туберкульозу, ВІЛ/СНІД, гепатитів В і С.

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Діагноз вірусного гепатиту С був поставлений хворій 56-ти років на підставі клінічних та лабораторних даних. Було з’ясовано, що за 4 місяці до захворювання вона знаходилась в хірургічному стаціонарі в зв’язку з операцією на шлунку. Отримала дворазове переливання крові, внутрішньовенні та внутрішньом’язові ін’єкції. Чи можна пов’язати виникнення вірусного гепатиту С у хворої з лікуванням у хірургічному стаціонарі. Який найбільш вірогідний шлях зараження вірусним гепатитом С?