Тема 5. Ринок і продукція. Обґрунтування виробничої програми підприємства

 

5.1. Поняття та види ринків. Встановлення рівноваги на товарному ринку.

Сучасна ринкова економіка становить винятково складний господарський організм, який складається з величезної кількості виробничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в економічному просторі на основі розгалуженої системи правових норм бізнесу і об'єднуються в єдине поняття — ринок.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом та пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. В такому випадку ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги. Отже, ціна рівноваги – цеціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий його інструмент, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість якихось споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво: зумовлює його розширення або зменшення. Отже, економіка, що функціонує в ринкових умовах, розвивається за ринковими  законами: вартості, попиту і пропозиції, середнього прибутку та ін.

Сутність ринкових зв’язків невіддільна від свободи підприємництва і конкуренції. Головним інтересом  підприємця є збільшення прибутку. А це означає, що в ринкових умовах відбувається протидія інтересів як різних підприємців між собою, так і підприємців і працівників, зайнятих виробничою діяльністю.

Добровільний обмін між виробниками, покупцями, робітниками і власниками інших факторів виробництва на основі цін відображає сутність ринкової економіки.

Загальне визначення ринку, згідно з П. Самуельсоном, звучить так: ринок — це упорядкована структура, за допомогою якої взаємодіють продавці й покупці товару, щоб визначити його ціну і кількість.

У цьому визначенні істотними є взаємодія продавців і покупців за допомогою певної упорядкованої системи спілкування й визначення ціни і кількості товарів через таку взаємодію.

Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку держави, високі організованість та виконавча дисципліна.

Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою, з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого  –  забезпечує  зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень на рівень сучасних досягнень науково-технічного та культурного розвитку.

Суспільне відтворення забезпечується системою видів ринків.

Дослідження структуризації ринків дозволяє виділити основні види

ринків:

1. Ринки товарів та послуг. В цю групу включаються наступні ринки:

• товарів споживчого призначення (продовольчі та непродовольчі

товари);

• послуг (побутові, транспортні, комунальні);

• житла та будівель невиробничого призначення.

2. Ринки факторів виробництва. До їх складу входять:

• ринок нерухомості;

• знарядь праці;

• сировини та матеріалів;

• енергетичних ресурсів;

• корисних копалин.

3. Фінансові ринки:

• ринок капіталів (інвестиційні ринки);

• кредитний ринок;

• ринок цінних паперів;

• валютно-грошовий ринок.

Встановлення рівноваги на товарному ринку.

Підприємства — це ділові господарські одиниці, фірми, торгівля, транспорт, усі організаційні форми капіталу, що виробляють товари й послуги. Їх діяльність полягає у придбанні чинників виробництва, продажу виробленої продукції та послуг, відтворенні виробничої бази. У своїй діяльності підприємства керуються ринковою ціною. З урахуванням ціни вони прогнозують шанси своїх виробів і послуг на ринку й розраховують можливі доходи.

Отже, видами економічної активності підприємств є: формування попиту на чинники виробництва на ринку ресурсів; формування сукупної пропозиції товарів і послуг на товарному ринку; сплата податків до державного бюджету; формування попиту на кредити на фінансовому ринку; формування інвестиційного попиту на товарному ринку. Підприємства, на відміну від домашніх господарств, витрачають більше, ніж одержують у вигляді виручки від реалізації товарів і послуг. Це відбувається, тому що вони можуть брати кредити на фінансовому ринку і перетворювати їх в інвестиції.

Товарний ринок представлений сукупним товаром і сукупними послугами. На товарному ринку формуються сукупний попит і сукупна пропозиція; визначається рівновага, яка може бути досягнута в умовах різних рівнів економічної активності; здійснюються структурні зрушення, які впливають на рівень ефективності функціонування всієї економічної системи; розгортаються конкурентна боротьба або процеси монополізації.

Всі товари й послуги розглядаються як: засоби виробництва (інвестиційні товари), попит і пропозицію яких формують підприємства; споживчі товари і послуги, попит на які формують домашні господарства, а пропозицію — підприємства або держава (у вигляді послуг бюджетних організацій та установ); товари і послуги у вигляді державного замовлення, попит на які формує держава, а  пропозицію — підприємства. У зв’язку з тим, що всі товари й послуги на товарному ринку виступають як сукупний товар, то важливим індикатором стану товарного ринку є рівень і динаміка валового внутрішнього продукту (ВВП). Крім того, на товарному ринку зникає поняття ціни кожного окремого товару або послуги. Об’єктом вивчення є загальний рівень цін та його зміна, яка характеризується дефлятором ВВП. (Пухтаєвич Г.О. Аналіз державної економіки).

                                                                     

 

ФУКНКЦІЇ ПОПИТУ, ПРОПОЗИЦІЇ, РИНКОВА РІВІНОВАГА, КОЕФІЦІЄНТ ЕЛАСТИЧНОСТІ

Ринок характеризують такі основні категорії як попит (описує  поведінку покупців на ринку), пропозиція (описує поведінку продавців товарів і послуг) та ціна (результат взаємодії продавців і покупців).

Попит є формою вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Формується попит двома складовими, а саме: ціною та кількістю товару чи послуги, яку бажають придбати покупці. Згідно закону попиту між ціною і обсягом попиту (кількість товару яку покупці бажають і можуть придбати за деякий час при певному значенні ціни) існує обернений зв’язок.

Функція попиту описується таким математичним виразом:

QD = f (P).

Для проведення аналізу часто використовується функція ціни попиту, яка встановлює залежність ціни товару від обсягу попиту на нього

P = f (QD).

Графічно функція попиту відображається кривою попиту, яка є спадною і, як правило, нелінійною (рис 5.2).

Рис. 5.2. Зміни обсягу попиту при зміні ціни

Рис. 5.3. Вплив нецінових детермінант. Зміни у попиті

Лінійна функція попиту описується рівнянням

QD = a – b × P.

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками вздовж кривої попиту.

Нецінові чинники спричиняють зміни у попиті, тобто змінюють всю множину співвідношень цін і обсягів, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту (рис 5.3). До нецінових чинників попиту можна віднести смаки та уподобання споживачів, їх доходи, кількість покупців на ринку, ціни споріднених товарів, прогнози споживачів щодо змін цін та доходів у майбутньому.

Пропозиція – це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок. Пропозиція – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Згідно закону пропозиції між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв'язок.

Закон пропозиції описує функція пропозиції

QS = f (P).

Для проведення аналізу використовується також функція ціни пропозиції, яка встановлює залежність ціни товару від пропонованого його обсягу

P = f (QS).

Функція пропозиції графічно відображається кривою пропозиції, яка , як правило, є висхідною та нелінійною (рис 5.4).

Рис. 5.4. Зміни обсягу пропонування при зміні ціни

Рис. 5.5. Вплив нецінових детермінант. Зміни у попиті

Лінійна функція пропозиції описується рівнянням

QS = – с + d × P.

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиції, що графічно відповідає руху між точками вздовж кривої пропозиції. Нецінові чинники (технологія виробництва, кількість продавців на ринку, податки та субсидії, зміни цін інших товарів, прогнози щодо зміни цін у майбутньому.

Ціни ресурсів чинять вплив на пропонування через витрати виробництва. Зниження цін ресурсів дозволяє виробляти більше продукції. Наприклад, якщо ціни енергоносіїв або матеріалів знизяться, фірма за інших рівних умов зможе закупити більше ресурсів і виробити більше продукції. Крива пропонування зміститься праворуч.

Більш досконалі технології виробництва дозволяють фірмі виробляти більше з тими ж самим ресурсами. Крива пропонування зрушиться праворуч. Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропонування, крива пропонування зміщується праворуч, і навпаки, зменшення числа продавців змістить криву пропонування ліворуч.

Податки скорочують пропонування, якщо розглядаються виробниками як збільшення витрат виробництва. Субсидії, навпаки, покривають частину витрат виробника, внаслідок чого пропонування зростає. Податки зрушують криву пропонування ліворуч, дотації – праворуч.

Зміни цін інших товарів чинять вплив на пропонування через зміни у структурі виробництва. В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, вони вже сьогодні скоротять пропонування, розраховуючи продати свій товар згодом дорожче. Крива пропонування зміститься ліворуч. 

Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу – стан ринку, при якому обсяги попиту та пропозиції  збігаються. Рівновага окремого ринку певного товару називається частковою рівновагою і встановлюється за умови

QS = QD

На графіку – це точка перетину кривих попиту та пропозиції.

Рис. 5.6. Ринкова рівновага

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис. 5.7). Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Рис. 5.7. Відхилення від рівноважної

Рис. 5.8. Зміна рівноваги при зміні попиту та пропонування

Але рівновага може змінитися під впливом будь-якої з нецінових детермінант. Точка рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних цін і обсягу (рис.5.8). Якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) лише попит, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції зростуть (скоротяться); якщо зростає (скорочується) лише пропонування, то рівноважна ціна зменшиться (збільшиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться), Якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропонування, рівноважний обсяг продукції зросте (скоротиться), але вплив на рівноважну ціну є невизначеним, він залежить від ступеня взаємних змін попиту та пропонування. Рівноважна ціна зменшиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж пропонування, і зросте, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропонування.

Зміни параметрів ринкової рівноваги також можуть відбуватись в результаті втручання держави, коли вона встановлює податок на виробників або надає їм субсидію. Виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, що за інших рівних умов означає скорочення пропонування, крива пропонування зміщується ліворуч. Зміщення кривої пропонування залежить не тільки від величини податку, але й від способу його стягнення.

Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток до ціни товару. У випадку встановлення податку з одиниці товару на виробників крива пропонування зміщується паралельно до початкової на величину податку по вертикалі, точка рівноваги зміщується з до (рис. 5.9). 

Рис. 5.9. Вплив податку як суми з одиниці товару на рівновагу ринку

У точці нової рівноваги ціна пропонування PS, яка визначає виторг продавців, відрізняється від рівноважної – ціни попиту , за якою купують товар покупці, на величину податку: PD=PS+Т. 

За рівнянням рівноваги: а–b·(PS+Т) = – c+d·PS можна знайти ціну пропонування PS, а потім – нові ціну рівноваги та рівноважний обсяг.

Площа прямокутника P_SP_DE₁A визначає суму податкових надходжень. Параметри нової рівноваги після введення податку також можуть бути визначені шляхом корекції рівняння пропонування: Q_s^T = - c + d(P – T)  

З встановленням відсоткового податку крива пропонування також зміщується ліворуч, але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропонування з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рівнів цін для різних обсягів пропонування (рис.5.10). 

Рис. 5.10. Вплив відсоткового податку на рівновагу ринку

Як і у випадку податку як суми з одиниці товару, ціна пропонування відрізняється від ціни попиту , але співвідношення між ними інше: PD=(1+t)·PS, де t – ставка податку. З врахуванням ставки податку рівняння кривої пропонування матиме вигляд: Q_s^T = - c + d(1 – t) P 

 

Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних. У мікроекономіці застосовується багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища – попиту, пропонування чи виробництва. Стосовно попиту розрізняють наступні види еластичності:

−       еластичність попиту за ціною;

−       перехресну еластичність попиту;

−       еластичність попиту за доходом.

Еластичність попиту за ціною – це процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару: 

Ed= %ΔÕ/%ΔР

Наприклад, якщо підвищення ціни на взуття на 20% викликало зменшення обсягу попиту на 5%, то цінова еластичність попиту на взуття становить: 

Ed= -0,05/0,2= -0,25

Рис. 5.11. Еластичність попиту за ціною

Рис. 5.12. Абсолютно еластичний та нееластичний попит

Попит еластичний, якщо |Ed|>1, тобто при зміні ціни на 1%, обсяг попиту змінюється більше,ніж на 1%.

Попит нееластичний, коли |Ed|<1 ,(при зміні ціни на 1%, обсяг попиту змінюється менше,ніж на 1%).

Попит з одиничною еластичністю, коли  |Ed|=1, (1% зміни ціни = 1% зміни обсягу попиту).

Абсолютно еластичний попит має місце, коли |Ed|→∞, і означає, що споживачі купують товар у необмеженій кількості, але лише за однією ціною.

Абсолютно нееластичний попит  має місце, коли  |Ed|=0, і означає, що покупці зовсім нечутливі до зміни ціни, незалежно від її рівня попит пред’являється на одну й ту саму кількість товару. Крива попиту має вигляд вертикальної лінії.(рис. 3.2.)

Перехресна еластичність попиту  – це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару:

Для взаємозамінних (субститутів ) товарів  Exy>0, тому що при зростанні ціни одного товару обсяг йогопродажу зменшується, а попит на товар-замінник зростає. 

Для взаємнодоповнюючих  -  Exy<0 , оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей товар, і на товар–доповнювач. 

У випадку, коли два товари є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю ( Exy=0).

Еластичність попиту за доходом – це зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу:

 

Рис. 5.13. (без назви)

Для нормальних благ -  EI>0,  для нижчих – EI<0, для нейтральних – EI=0. 

Предмети розкоші мають еластичність попиту за доходом більшу за одиницю (EI>1) , предмети першої необхідності - меншу за одиницю  (EI<1).

Еластичність пропозиції – це чутливість продавців до зміни ціни на продукцію.

Цінова еластичність пропонування – це процентна зміна обсягу пропозиції, спричинена 1% зміною ціни товару:

Для пропозиції розрізняють кілька видів еластичності: еластична пропозиція  (Es>1), нееластична (Es<1), з одиничною еластичністю (Es=1). Абсолютно нееластичне пропонування означає, що обсяг пропозиції не реагує на зміни ціни. Крива пропозиції при цьому є вертикальною прямою,  Es=0. Абсолютно еластична пропозиція має місце, коли пропозиція зовсім відсутня, доки ціна не досягне якогось рівня, за якого продавці готові продати будь-яку кількість продукції. В цьому випадку крива  є горизонтальною лінією, а ріст.

Основним фактором еластичності пропозиції є фактор часу.