5.5. Визначення середньорічної величини незавершеного виробництва

Незавершене виробництво (НЗВ) охоплює той обсяг предметів праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством.

Для виведення формули, за якою можна визначити середньорічну величину незавершеного виробництва на підприємстві за певним видом продукції, собівартість одиниці продукції (С) поділяється на дві частини:

витрати, що вкладаються на початку виробничого циклу виготовлення продукції (С_о), які, зокрема, включають витрати на придбання матеріалів;

витрати, що вкладаються протягом виробничого циклу (С_п), які, зокрема, включають витрати на оплату праці, на електроенергію, амортизацію основних засобів тощо.

Якщо витрати С_п протягом циклу виробництва продукції вкладаються рівномірно, то зміну розміру незавершеного виробництва протягом циклу виготовлення одиниці продукції графічно можна подати таким чином, як це зображено на рис. 5.14.

Рис. 5.14. Зміна незавершеного виробництва протягом циклу виготовлення одиниці продукції, де НВ – незавершене виробництво у розрахунку на одиницю продукції, гр. од.; t – час; Т_ц – тривалість виробничого циклу, днів

Як випливає з рис. 5.1, середній розмір незавершеного виробництва (НВ) в розрахунку на одиницю продукції становить:

.                                             (5.8)

Якщо протягом року підприємство виготовить N виробів, що відносяться до даного виду продукції, а кількість робочих днів у році становить Д, то в середньому протягом року на стадії незавершеного виробництва знаходиться (N·Т_ц):Д виробів, і отже середньорічна величина незавершеного виробництва (НЗВ) становить:

.                                (5.9)

Часто формулу для визначення НЗВ записують у дещо іншому вигляді, використовуючи коефіцієнт наростання затрат, а саме:

,                                      (5.10)

де  N - кількість виробів (нат. од.);

С - собівартість одного виробу (гр. од.);

Т_ц - тривалість циклу виготовлення одного виробу (дні);

k_нз - коефіцієнт наростання затрат при виготовленні виробу;

Д - кількість робочих днів у році (дні).

При цьому коефіцієнт наростання затрат обчислюється за формулою:

,                                          (5.11)

де С_о - одноразові витрати на початку циклу виготовлення продукції (гр. од.);

С_п - поточні витрати на виготовлення продукції (гр. од.).

Описані вище вартісні показники виробничої програми підприємства узагальнено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Вартісні показники виробничої програми підприємства

 

5.6. Сутність факторного аналізу зміни обсягів виробництва продукції

На обсяги виробництва продукції впливає багато різних факторів, зокрема, обсяги наявних ресурсів (матеріальних, трудових, технічних, фінансових, інформаційних), якими володіє підприємство, та ефективність використання цих ресурсів.

Побудова факторних моделей дозволяє оцінити вплив окремих факторів на зміну обсягів виробництва продукції (наприклад, у звітному періоді часу порівняно з попереднім).

Приклад. На підприємстві у звітному році обсяг виробництва продукції становив Q₁ = 20000 тис.грн., а в попередньому році – Q₀ = 16000 тис.грн. Чисельність працівників підприємства у звітному році склала Ч₁ = 100 осіб, у попередньому році – Ч₀ = 90 осіб. Потрібно оцінити вплив зміни чисельності працівників та продуктивності їх праці на зміну обсягів виробництва у грошових одиницях виміру.

Продуктивність праці вимірюється показником виробітку (В) – відношенням обсягу виробництва продукції до чисельності працівників. Значення цього показника у звітному і попередньому роках у даному випадку відповідно становило:

;

.

Загальне збільшення обсягів виробництва у звітному році порівняно з попереднім становить ∆Q  = Q₁  -  Q₀ = 20000 – 16000 = 4000 тис.грн.

Факторна модель в даному випадку має вигляд: Q  = Ч·В.

Зафіксуємо один з показників-факторів на базовому рівні і розглянемо вплив іншого на зміну обсягів виробництва продукту. Тоді приріст обсягів виробництва у звітному періоді порівняно з попереднім буде становити:

1) за рахунок збільшення чисельності працівників:

;

2) за рахунок збільшення виробітку:

;

3) за рахунок спільної дії двох факторів:

Графічну інтерпретацію проведеного факторного аналізу наведено на рис.5.15.

Рис. 5.15. Графічна інтерпретація факторного аналізу зміни обсягів виробництва продукції

У теорії економічного аналізу обґрунтовується доцільність поділу показників-факторів на якісні та кількісні. Кількісними при цьому називаються показники, які розраховуються на одиницю якісних. Наприклад, у нашому випадку якісним показником є чисельність працівників, а кількісним – виробіток. Тоді використовуються такі правила:

1) Якщо аналізується зміна узагальнюючого показника за рахунок кількісного фактора, то при розрахунках фактор якісний береться за попередній (базовий, плановий) період.

2) Якщо аналізується зміна узагальнюючого показника за рахунок якісного фактора, то при розрахунках фактор кількісний береться за звітний період.

У нашому випадку використання цього правила дозволяє позбутися приросту обсягів виробництва за рахунок спільної дії обох факторів ∆Q_В+Ч і отримати такі значення пристроїв обсягів виробництва:

;

Таким чином, у даному випадку більшу частку приросту обсягів виробництва продукції зумовило зростання продуктивності праці.

Слід відзначити, що окрім двохфакторних існують також і багатофакторні моделі обсягів виробництва продукції та інших показників, що характеризують результати виробничо-господарської діяльності підприємства.