Медіальна зона гіпоталамуса

До складу медіального гіпоталамуса, що простирається уздовж III шлуночка від преоптичної ділянки до мамілярних ядер, входять невеликі компактні скупчення нейронів, хоча основна їхня маса розподілена дифузно. Для медіального гіпоталамуса характерні тільки дрібноклітинні НСК. Вентральна ділянка медіального гіпоталамуса представлена розташованими рострально СХЯ, а каудально – АЯ.

З функціональної точки медіальний гіпоталамус є важливою адегіпофізотропною зоною.

Супрахіазматичне ядро. СХЯ утворено дрібними, але щільно розташо ваними НСК. За морфологічними ознаками і, зокрема, за концентрацієюї нейронів СХЯ поділяється на дві частини: дорсомедіальну частину з більш високою концентрацією нейронів і вентролатеральну з меншою концентрацією. Підвищений інтерес дослідників до СХЯ визначається його провідною роллю в регуляції циркадних (добових) ритмів ряду поведінкових і нейроендокринних реакцій.

Доведено, що СХЯ є генераторм циркадного ритму для всього організму, контролюючі такі явища як добовий сон, сон-неспання, добовий ритм секреції кортикостерона, температури тіла, частоти серцевих скорочень, а також ритм секреції мелатоніну в епіфізі.

СХЯ по ретино-гіпоталамічному тракту отримує інформацію про освітлення від фоторецепторів сітківки ока, змінюючи свою функціональну активність. Через епіфіз як ендокринного посередника реалізуються сигнали СХЯ на функції периферичних залоз та органів. При цьому на нейронах СХЯ виявлена висока щільність мелатонінових рецепторів. Через ці рецепторі здійснює свій вплив ендогенний мелатонін на цілий ряд поведінкових реакцій.

Вважають, що СХЯ залучено також до регуляції гонадотропної функції та терморегуляції. Деякі нейроцити СХЯ причетні до синтезу вазопресина, тироліберина, соматостатина.

Аркуатне ядро. В рострокаудальному напрямку АЯ поширюється від СХЯ до мамілярних ядер. На фронтальних зрізах медіобазального гіпоталамуса розташоване вентрально під порожниною III шлуночка утворюючі арку, звідси і назва аркуатне. До складу цього ядра входять дрібні НСК з короткими відростками, що проектуються в СП. Це ядро непарне, клітини веретеноподібні. Аксони нейроцитів АЯ разом з іншими ядрами формують так званий туберо-інфундибулярний тракт. У перикаріоні виявляються облямовані дрібні гранули d 80-130 нм з щільним центром.

У нейронах АЯ виробляються такі фізіологічно активні речовини, як дофамін, АКТГ, в-ендорфіни, соматостатин і соматоліберин, б-МСГ, опіокортини і ряд інших, що свідчить про широке залучення цього ядра в нейроендокринну регуляцію. Найбільше добре вивченої є роль аркуатного ядра в регуляції секреції пролактіна і гонадотропінів.

Перивентрикулярне ядро. У дорослих тварин це ядро утворено дрібними НСК, що розташовані уздовж 3-го шлуночка. У рострокаудальному напрямку воно продовжується від преоптичної ділянки до заднього гіпоталамуса. У складі перивентрикулярного ядра є численні катехоламінергічні нейрони. У ростральній частині ядра також виявлені соматостатин- і тиреоліберинпродукуючі нейрони. Аксони НСК перивентрикулярного ядра входять до складу туберо-гіпофізарного тракту (Шпац, 1951), який пізніше перейменовано Сентаготаї (1965) у туберо-інфундибулярний тракт.