- •Розділ і теоретичне дослідження розладу прийомі їжі типу булімії, а також психологічних особливостей емоційно - вольової сфери осіб з даним розладом.
- •1.1. Нервова булімія як психологічний феномен: визначення, діагностичні критерії та класифікацій, особливості емоційно – вольової сфери особи з розлад прийому їжі.
- •1.2. Портрет особи з булімічним розладом
- •1.3 Нервова булімія як складова динамічного процесу нервової анорексії
- •1.4 Атипові порушення харчової поведінки
- •1.5 Особливості порушень емоційно – вольової сфери у осіб з булімічним розладом прийому їжі
- •1.5.1 Загальна характеристика емоційної та вольової сфери та можливих порушень
- •1.5.2 Особливості розладу емоційно вольової сфери у осіб з розладами потягів до їжі типу булімії
- •Висновки до розділу і
1.5 Особливості порушень емоційно – вольової сфери у осіб з булімічним розладом прийому їжі
1.5.1 Загальна характеристика емоційної та вольової сфери та можливих порушень
Емоції - одна з найважливіших складових психіки, яка дає чуттєво забарвлену загальну оцінку внутрішнього стану людини і ситуації, що склалася.
Емоції - внутрішні почуття людини, вони недоступні для безпосереднього спостереження. Емоції оцінюють по їх зовнішньому вираженню - афекту, тому терміни «емоційний» і «афективний» розглядаються як синоніми. Як уже сказано, емоції багато в чому визначають вчинки людини, безпосереднє управління поведінкою здійснює воля.
Воля - основний регулюючий механізм поведінки, який дозволяє свідомо планувати нашу діяльність, долати виникаючі на шляху перешкоди, задовольняти існуючі потреби (потягу) в такій формі, щоб це сприяло більшій адаптації.
Слабкість волі як властивості особистості або як прояву психічного захворювання, з одного боку, не дозволяє людині планомірно задовільнити свої потреби, а з іншого - призводить до негайного задоволенню будь-якої спонтанної потреби в такій формі, що це суперечить вимогам суспільства і викликає дезадаптацію.
Набір потреб у кожної людини індивідуальний, існує кілька основних потреб (потягів), що мають велике значення для всіх людей: потреба в їжі, сексуальний потяг, інстинкт самозбереження, потреба в спілкуванні і взаємодії з іншими, прагнення зберегти сім'ю і потомство (батьківський інстинкт ).
При психічних захворюваннях може відбуватися посилення, ослаблення і перекручення одного або декількох потягів. Розлади волі і потягів можуть поєднуватися у одного хворого або виникати окремо один від одного.
Розлади потягів можуть виражатися в їх загальному посиленні, загальному ослабленні або ізольованому перекрученні окремих потягів.
Гіпербулія - характеризується загальним підвищенням всіх базових потягів. У хворих підвищується апетит. Підвищена сексуальність виражається прагненням вбиратися і кокетством у жінок, чоловіки також проявляють підвищену увагу до свого зовнішнього вигляду, схильні доглядати і робити безліч компліментів.
Гіпобулія - загальна ослабленість всіх основних потреб людини. При цьому різко знижується апетит. Втрата сексуального потягу призводить до зниження уваги до своєї зовнішності, жінки не користуються косметикою, одягаються виключно просто, не стежать за акуратністю зачіски і одягу, чоловіки забувають голитися.
Це супроводжується постійною замкнутістю пацієнтів, відсутністю будь-якої потреби вилити свої почуття оточуючим. Придушення батьківського інстинкту призводить до того, що мати перестає доглядати за дітьми і чоловіком, не проявляє інтересу до їх турбот і досягнень.
Особливо важко переживається втрата цінності життя, ніщо не утримує хворих від самогубства. Все це прояви депресивного синдрому.
Дещо рідше зустрічаються пацієнти з підвищенням або ослабленням якого-небудь одного потягу. Прикладом такого розладу є зниження апетиту при нервовій анорексії, коли хворі наполегливо відмовляються від їжі, викликають блювоту, якщо їх змушують їсти, різко втрачають масу тіла, що загрожує їх фізичному здоров'ю. Булімія, навпаки, проявляється нападами невгамовним голоду.
При м'якших психічних захворюваннях (неврозах) зберігається критика до наявних порушень потягів (нав'язливий, або обсесивний, потяг), є можливість уникнути небажаних вчинків, тому такі хворі не становлять небезпеки для оточуючих. Нерідко можливий дуже виражений (непереборний, компульсивний) потяг, який хворий реалізує, хоча розуміє, що діє деструктивно і небезпечно для себе. При важких та запущених розладах особистості хворий може діяти раптово, різко, необдумано і при цьому зовсім не усвідомлювати небезпеку і безглуздість своєї поведінки (імпульсивні вчинки).
Розлади потягів також можуть бути симптомом соматичного захворювання.
Порушення волі часто зустрічається в психіатричній практиці. Для оцінки волі слід звертати увагу не на мрії і плани пацієнта, а на конкретний результат його діяльності (скоєні вчинки). Якщо людина говорить, що хоче кинути курити, але не робить цього, швидше за все вона не володіє достатньою волею, щоб побороти патологічну пристрасть. У випадку розладу потягу до їжі людина думає , часто озвучує близьким що зможе зупинитися «завтра» чи зупинитися досягнувши «ідеалу» або певної цілі, проте навіть після реалізації нав’язливої ідеї, чи усвідомлення небезпеки і бажання «покінчити з цим», вона не в змозі зупинити компульсивні потяги, та побороти , створені цими потягами певні паттерни поведінки.
Різке зниження волі називається абуліею, такі пацієнти стають пасивними, ледачими. Вони абсолютно не можуть виносити навіть короткочасне навантаження, відмовляються від задуманого при наявності найменшого перешкоди, часто проявляють нетерпіння, вимагають, щоб оточуючі негайно виконували їх бажання. Будь-які заняття, що вимагають додаткових зусиль: читання, навчання, домашні турботи, вихід в магазин за покупками, турбота про зовнішність, дотримання режиму і дієти - все це сприймається ними з небажанням, на вимоги близьких вони відповідають завзятою відмовою.
Разом з тим вони охоче віддаються насолодам і легким розвагам: охоче їдять, цілими днями дивляться телевізор, слухають музику, мастурбують. При більш вираженій абулії пацієнти зовсім відмовляються виходити з дому, лягають в ліжко, не знімаючи одягу, не вмиваються, не чистять зуби, відмовляються приймати душ.
Абулія - найважливіший компонент апатико-абуліченого синдрому. Крім абулії, в цей синдром входить втрата вищих почуттів (емоцій) людини: совісті, любові, сорому, відповідальності, страждання, провини, зацікавленості або нудьги, гордості або торжества перемоги.
Втрата емоцій називається апатією, в залежності від тяжкості хвороби вона може проявлятися холодністю, байдужістю або навіть емоційною тупістю. Хворі не відчувають прихильності до рідних, не відчувають сорому за свою лінь і утриманство, не страждають від нудьги і самотності, не прагнуть до роботи і службового росту, байдужі до турбот сім'ї.
