1.5.2 Особливості розладу емоційно вольової сфери у осіб з розладами потягів до їжі типу булімії

Потяги - неусвідомлена, але цілеспрямована діяльність людини (заснована на інстинктах). Основними інстинктами, що визначають порушення харчової поведінки людини є: харчовий інстинкт і інстинкт самозбереження. Наслідком посилення харчового інстинкту є булімія (підвищений потяг до їжі, підвищене і непоборне почуття голоду).

На різних етапах розвитку хвороби присутні різні за полярністю симптоми емоційних та вольових розладів.

I стадія - неусвідомлений стан

Передумови до розвитку хвороби - початковий етап, в якому відбувається формування психотипу людини, схильного до узалежнення станам, найчастіше це період дитинства. Тут великий вплив мають батьки, близькі люди, які мають авторитет у дитини, закладається розуміння «що добре, а що погано», як необхідно поводитися в людському суспільстві і запам'ятовування перших законів життя. Тут же відбувається формування звичок і можливих дій для вирішення проблем і досягнення комфорту.

Далі обов'язково настає час, який запустить початок залежності і звикання до залежного стану. Для всіх речовин, що викликають дану реакцію повинен бути наданий сприятливий період, під час якого у організма буде можливість з разу в раз отримувати бажану речовину і закріплювати від неї позитивні емоції.

На початковому етапі це завжди здається приємним досвідом. Тобто, початок схуднення, перші результати - дають почуття зі знаком плюс і відволікають від головних підсвідомих проблем.

Коли при нестачі поживних речовин йде природне наростання істинного голоду і перші переїдання - організм, так само, сприймає це як подарунок, а залежна від їжі людина запам'ятовує, що їжа - це задоволення. І знову в голові відбувається реакція більш позитивного сприйняття життя, ніж вона здається без переїдання.

В цей час починаються закріплюватися певні деструктивні паттерни в емоційно – вольовій сфері людини. Даний період насичений позитивними підкріпленнями.

Булімія починає вступати у свої права - вже є відчуття задоволення від процесу схуднення, вже є тяга до їжі, як до доступного і дуже важливого задоволення, від якого відмовитися ставати все важче, адже, вона ставати підміною справжнього життя, її сурогатом (проблеми відходять на другий план).

Кількості їжі зростають, а полегшення і задоволення їжа приносить все менше. Бажання ж, отримання позитивних емоцій збільшується. Ось на цьому етапі і з'являється очищення. Воно виникає в житті буліміка, або випадково після надмірної переповненості шлунка, або під дією думок про схуднення, тому що вони колись теж були покликані приносити задоволення, а перетворилися на випробування і, щоб не втрачати псевдо-бажань і псевдо-цілей викликається блювота, відбувається прийом проносних і сечогінних засобів, збільшується кількість фізичних навантажень.

Даний етап можна охарактеризувати як короткочасну гіпербулію, який у свою чергу привносить якісні зміни у деформацію пат тернів харчової поведінки. Хворобливо підвищюється вольова активність. Будь-які ідеї відразу реалізуються, етап боротьби мотивів відсутній, що призводить до необдуманих дій (характерно для манії).

Аноректичний період супроводжується станом ейфорії, якщо в цей час вже освоєна техніка очищення (блювання, вживання проносних), людина відчуває певну «безкарність» за момент сатисфакції – переїдання. Всі засоби у «боротьбі» з тілом стають придатними. Зникає самокритичність у поведінці.

Починається життя, повністю присвячена залежності. Організм «пам'ятає» задоволення - це хімічні реакції. Психологічно булімік пам'ятає те полегшення, яке приносить їжа, як вона може рятувати від нудьги, може «вирішувати» здавалося б, нерозв'язні проблеми, може давати відчуття свободи, незалежності, радості, відволікати від подій, які засмучують і засмучують в реальному житті. Тобто і на психологічному і на фізичному рівні починається прагнення до залежного стану - це етап особливо глибокого занурення.

II стадія - усвідомлення 

Залежність починає давати більше негативного, ніж позитивного. Це відбувається у підсвідомості, і людина, що живе в булімії, відчуває гострий дискомфорт, що виражається в депресивних станах, розвитку різних неврозів і фобій. Повністю пропадає відчуття контролю над своїм життям. У цей час узалежнена людина починає бачити людей, які живуть без симптомів булімії і радіють життю. Поштовх до усвідомленого визнання проблеми дає бажання жити, бажання зрозуміти чому не виходить жити інакше, коли так хочеться почати все «з чистого аркуша».

Це вимотуючий період, тому що всі «принади» залежності зникають, і перед очима спливає картина розрухи життя. Звичайно, деяке задоволення від їжі залишається, але це вже зовсім не та ейфорія, яка відчувалася раніше. Булімія стає необхідністю.

Часто даний етап триває тривалий проміжок часу, що характеризується боротьбою - справжнім боєм з самим собою. Адже, здається, що це примха, слабохарактерність, відсутність сили волі, що все можна вирішити, просто перестати переїдати, що потрібно схуднути і зупинитися, що ніколи не вийде їсти все і в таких кількостях без наслідків, але з цим потрібно змиритися. Боротьба вимотує, невдачі в ній пригнічують і ще сильніше затягують в булімію.

На цьому етапі закріплюються деструктивні спонтанні паттерни поведінки – компульсії. Вони можуть виражатися у вигляді компульсивних переїдань , клептоманії (часто крадуть їжу). Патологічна потреба займає настільки домінуюче становище, що людина швидко припиняє внутрішню боротьбу і задовольняє свій потяг, навіть якщо це пов'язано з грубими асоціальними вчинками і можливістю подальшого покарання. Компульсивні потяги - дуже сильне почуття, оскільки по силі його можна порівняти з інстинктом.

III стадія - стадія усвідомлених дій

Боротьба в період початку усвідомлення - це, так само, підсвідомий процес. У свідомості спливають тільки думки про те, що хочеться жити без переїдання, що можна жити по-іншому. Але, коли перші невдачі вже пройдені, коли замкнуте коло так само продовжує бути замкнутим: «переїдання - очищення - ненависть до себе - переїдання і так далі, а бажання, жити нормально залишається, залежна людина розпочинає пошук інформації: «Як почати жити є нормально? Чи так необхідне мені очищення? Навіщо шукати стимул до одужання від булімії?», про те, що таке булімія і що або хто може допомогти.

Коли зроблені перші усвідомлені кроки - розпочатий пошук літератури, статей, інформаційних ресурсів, що висвітлюють дану проблему, для людини, яка по-справжньому бажає вилікуватися, подальші дії на шляху вирішення проблеми, просто неминучі. У цей момент вектор розгортається в сторону одужання. Самостійні кроки, пошук допомоги фахівця, здатного допомогти з вирішенням проблеми, чесність з самим собою - все це призводить до позитивних результатів і подальшого одужання.

Проте невдачі на даному етапі можуть виявитися руйнівними для особистості. З'являється відчуття безсилля перед хворобою, безвиході, оцінка власних старань та власне волі – нівелюється. Надалі хвороба починає набувати хронічного стану, та «вростається» в особистість. Захисні механізми починають нашаровуватися: якщо поїдання великої кількості їжі буліміком і почуття задоволення від процесу має компенсаторний характер, то усвідомлена ненависть до процесу , що веде до задоволення, і подальше відчуття провини нашаровують реактивне утворення (реактивне формування) - психологічний захист, яка полягає в перетворенні негативного почуття в позитивне (або навпаки), таким чином повертаючи людину до відчуття «заїсти» проблему. Таким чином директивна самозаборона – створює ще більшу напругу, і якщо булімік заборонив собі «сьогодні переїдати або блювати» саме це він і зробить.

Імпульсивні потяги перетворюються на обсесивні (нав'язливі). Відмова від задоволення потягу породжує у хворого сильні переживання, постійно зберігаються думки про незадоволену потреби. Так, булімік з нав'язливим бажанням з’їсти більше за норму для насичення організму стримає потяг до переїдання на короткий час, проте обов'язково за певний період часу, коли нікого не буде поряд почне їсти і з’їсть в два або і в три рази більше, тому що весь час, поки він терпить, він постійно болісно думає про свою потребу.

Одним з найяскравіших критеріїв булімії, особливо в діагностичному плані є вомітоманічний акт, що стає окремим видом компульсії , навіть якщо переїдання не відбулося.

Вомітоманія (від лат. vomis - блювота і грец. mania - безумство, пристрасть, потяг) - один з видів патології потягів, який характеризується непереборним бажанням викликати блювоту, при цьому хворі відчувають почуття блаженства, екстазу. Патологічний потяг до викликання блювання розвивається частіше при ендогенній НА.

В зв'язку зростанням булімічних розладів при нервової анорексії, труднощами їх лікування своєчасна і правильна диференційна діагностика нозологічних варіантів булімії стає особливо важливою для адекватної терапії та уточнення прогнозу захворювання.