- •Методичні рекомендації
- •Мета і задачі дисципліни «Концепції бізнесу»
- •Тематичний план дисципліни
- •Структура дисципліни
- •Практичне заняття № 1
- •Питання для обговорення:
- •Практичне заняття № 2
- •Завдання: Ознайомитись з питаннями самостійного завдання, дати письмову відповідь на них використовуючи таблицю 2. Питання для обговорення:
- •Практичне заняття № 3
- •Питання для обговорення:
- •Методичні рекомендації:
- •Практичне заняття № 4
- •Завдання: Ознайомитись з принципи бізнесу на прикладах відомих компаній України та світу.
- •Практичне заняття № 5
- •1.2. Загальні принципи та структура управління підприємствами (організаціями), що оперують на міжнародному рівні
- •Принципи управління за а. Файолем
- •Приклад 1:
- •Практичне заняття № 7
- •Практичне заняття № 8
- •Шкала оцінювання академічних успіхів студентів
- •Практичне заняття № 9
- •9. Особливості створення корпорацій в Україні?
- •8. Проблеми формування регіональної політики та регіонального управління підприємницькою діяльністю в Україні
- •Практичне заняття № 11
- •Практичне заняття № 12,13
- •Практичне заняття № 14
- •4. Поняття і значення інфраструктури підприємництва
- •Практичне заняття № 15
- •6. Концесія як новий інструмент регулювання відносин бізнесу і влади
- •Практичне заняття № 17
- •Головні умови функціонування бізнесу?
- •Практичне заняття № 18
- •Шкала оцінювання академічних успіхів студентів
6. Концесія як новий інструмент регулювання відносин бізнесу і влади
Методичні вказівки:
Практична робота проводиться у вигляді семінару з елементами дискусії. Після експрес опитування студенти роблять доповіді за визначеними темами, після чого здійснюється їх обговорення і експертне оцінювання за критеріями:
якість та змістовність доповіді;
новизна запропонованого матеріалу;
манера викладання;
зовнішній вигляд доповідача.
Оцінювання доповідачів здійснюється за 100 бальною шкалою за критеріями:
якість та змістовність доповіді – 30 балів
Новизна запропонованого матеріалу – 25 балів
Аналітичний погляд доповідача на проблему 20 балів
Манера викладання 15 балів
Зовнішній вигляд 10 балів
Відповідність експертних бальних оцінок оцінкам за національною школою представлено в таблиці 11:
Таблиця 11.
Оцінка в балах |
Оцінка за національною шкалою |
85 – 100 балів |
відмінно |
70 – 84 бала |
добре |
69 – 50 балів |
задовільно |
менше 50 балів |
незадовільно |
На кожного доповідача експертами заповнюється карта доповіді з аргументованим оцінюванням. В кінці заняття викладач оцінює роботу експертів за критеріями:
аргументованість оцінки 25 балів
виваженість – 25 балів
науковий підхід – 25 балів
об’єктивність – 25 балів
Перевід бальної оцінки експертів в національну здійснюється згідно з таб.11.
Практичне заняття № 17
ТЕМА: Управління бізнесом.
Аудиторний час – 2 год.
Завдання: Ознайомитись з умовами функціонування та управління бізнесу, сучасними системами управління бізнесу.
Питання для обговорення:
Головні умови функціонування бізнесу?
Протиріччя й обмеження в управлінні бізнесом?
Сучасні системи управління бізнесом?
Управління конкурентоспроможністю бізнесу?
Управління безпекою бізнесу?
Основні системи управління запасами?
Інформаційні технології в системі управління бізнесом?
Розкрийте зміст корпоративного управління?
Напрямами розвитку корпоративного управління в Україні?
Яких заходів потребує формування та розвиток культури корпоративного управління?
Корпоративна культура як елемент управління бізнесом?
Практичне завдання: Розробіть модель корпоративної культури власного бізнесу
Теоретичні відомості та методичні рекомендації:
Корпоративна культура - система матеріальних і духовних цінностей та цілей, принципів і правил поведінки.
Залежно від взаємодії організації з зовнішнім середовищем, її розмірів і структури виділяють вісім основних типів організаційних культур:
а) культура «оранжереї» — характерна для державних підприємств, яких не дуже
хвилює зовнішнє середовище. Персонал підприємства майже не мотивований, що відповідає бюрократизму та анонімності відносин;
б) збирачі «колосків» — це переважно невеликі підприємства, стратегія яких залежить від фортуни. Як правило, такі організації знаходяться в непростому оточенні і не можуть мотивувати повною мірою персонал;
в) культура «городу» — типова модель для підприємств із пірамідальною структурою управління. Такі підприємства намагаються зберегти домінуючі позиції на ринку. При цьому використовуються наявні моделі господарювання з мінімальними змінами. Мотивація персоналу — низька;
г) культура «саду» — дещо видозмінений під впливом американських новацій
варіант культури «городу», який має місце на великих підприємствах;
д) культура «великих плантацій», що мають три-чотири рівні управління.
Характерною рисою таких організацій є постійні новації в пристосуванні до зовнішнього середовища, гнучкість роботи персоналу;
е) культура «ліани» — це зведений до мінімуму управлінський персонал, широке
застосування інформаційних технологій, орієнтація на вимоги ринку, висока відповідальністьна всіх рівнях, що забезпечує значний ступінь мотивації персоналу;
ж) модель «косяк риби» — це підприємства, яким властиві висока маневрованість та гнучкість відносно змін ринкової кон'юнктури;
з) культура «мандруючої орхідеї» - типова модель для різного роду рекламних
агенцій і консультаційних фірм, котрі вичерпавши можливості одного ринку,
переходять до іншого. Мета – запропонувати єдиний свого роду товар. Ступінь
мотивації – низький.
Моделювання корпоративної культури - дослідження явищ, процесів чи систем об’єктів шляхом побудови та вивчення їх моделей. Моделювання - одна з основних категорій теорії пізнання.
Модель Г.Харрісона розрізняє чотири типи організацій з корпоративною культурою, що орієнтуються на ролі, на задачі, на людину і на владу. Ч.Хенді доводить, що на одному підприємстві в процесі життєвого циклу можна простежити всі моделі культур.
Суть моделі AGIL Т.Парсона, розроблена на основі специфікації визначених функцій: adaptation (адаптація); goal-seeking (досягнення цілей); integration (інтеграція) і lеgіасу (легітимність).
Модель Е.Шейна виділяє шість процесів, що забезпечують внутрішню інтеграцію членів колективу: формулювання концептуальних понять й мова; визначення критеріїв для нових членів; розподіл владних і службових повноважень; розробка норм відносин; визначення і розподіл заохочень і покарань; створення атмосфери відкритості і взаємної довіри.
Формування корпоративної культури передбачає тривалий і складний процес, основними етапами якого є:
визначення місії корпорації;
визначення основних базових цінностей;
формування правил поведінки працівників корпорації, виходячи з базових цінностей;
описання традицій та символіки, що відображають усе вище перераховане.
Формування корпоративної культури може відбуватися чотирма шляхами:
1) довгостроковою практичною діяльністю;
2) діяльністю керівника чи власника;
3) штучним формуванням корпоративної культури фахівцями консультаційних організацій;
4) природним відбором найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих керівником і колективом.
Загальні складові: закономірності поведінки; норми та правила; домінуючі цінності; філософія підприємства; настрій та клімат. Модель у схемі (рис. 1.2).
Рис.
1.2 Модель корпоративної культури
підприємства
