6. Концесія як новий інструмент регулювання відносин бізнесу і влади

Методичні вказівки:

Практична робота проводиться у вигляді семінару з елементами дискусії. Після експрес опитування студенти роблять доповіді за визначеними темами, після чого здійснюється їх обговорення і експертне оцінювання за критеріями:

• якість та змістовність доповіді;

• новизна запропонованого матеріалу;

• манера викладання;

• зовнішній вигляд доповідача.

Оцінювання доповідачів здійснюється за 100 бальною шкалою за критеріями:

• якість та змістовність доповіді – 30 балів

• Новизна запропонованого матеріалу – 25 балів

• Аналітичний погляд доповідача на проблему 20 балів

• Манера викладання 15 балів

• Зовнішній вигляд 10 балів

Відповідність експертних бальних оцінок оцінкам за національною школою представлено в таблиці 11:

Таблиця 11.

Оцінка в балах	Оцінка за національною шкалою
85 – 100 балів	відмінно
70 – 84 бала	добре
69 – 50 балів	задовільно
менше 50 балів	незадовільно

На кожного доповідача експертами заповнюється карта доповіді з аргументованим оцінюванням. В кінці заняття викладач оцінює роботу експертів за критеріями:

• аргументованість оцінки 25 балів

• виваженість – 25 балів

• науковий підхід – 25 балів

• об’єктивність – 25 балів

Перевід бальної оцінки експертів в національну здійснюється згідно з таб.11.

Практичне заняття № 17

ТЕМА: Управління бізнесом.

Аудиторний час – 2 год.

Завдання: Ознайомитись з умовами функціонування та управління бізнесу, сучасними системами управління бізнесу.

Питання для обговорення:

1. Головні умови функціонування бізнесу?

2. Протиріччя й обмеження в управлінні бізнесом?

3. Сучасні системи управління бізнесом?

4. Управління конкурентоспроможністю бізнесу? 

5. Управління безпекою бізнесу?

6. Основні системи управління запасами?

7. Інформаційні технології в системі управління бізнесом?

8. Розкрийте зміст корпоративного управління?

9. Напрямами розвитку корпоративного управління в Україні?

10. Яких заходів потребує формування та розвиток культури корпоративного управління?

11. Корпоративна культура як елемент управління бізнесом?

Практичне завдання: Розробіть модель корпоративної культури власного бізнесу

Теоретичні відомості та методичні рекомендації:

Корпоративна культура - система матеріальних і духовних цінностей та цілей, принципів і правил поведінки.

Залежно від взаємодії організації з зовнішнім середовищем, її розмірів і структури виділяють вісім основних типів організаційних культур:

а) культура «оранжереї» — характерна для державних підприємств, яких не дуже

хвилює зовнішнє середовище. Персонал підприємства майже не мотивований, що відповідає бюрократизму та анонімності відносин;

б) збирачі «колосків» — це переважно невеликі підприємства, стратегія яких залежить від фортуни. Як правило, такі організації знаходяться в непростому оточенні і не можуть мотивувати повною мірою персонал;

в) культура «городу» — типова модель для підприємств із пірамідальною структурою управління. Такі підприємства намагаються зберегти домінуючі позиції на ринку. При цьому використовуються наявні моделі господарювання з мінімальними змінами. Мотивація персоналу — низька;

г) культура «саду» — дещо видозмінений під впливом американських новацій

варіант культури «городу», який має місце на великих підприємствах;

д) культура «великих плантацій», що мають три-чотири рівні управління.

Характерною рисою таких організацій є постійні новації в пристосуванні до зовнішнього середовища, гнучкість роботи персоналу;

е) культура «ліани» — це зведений до мінімуму управлінський персонал, широке

застосування інформаційних технологій, орієнтація на вимоги ринку, висока відповідальністьна всіх рівнях, що забезпечує значний ступінь мотивації персоналу;

ж) модель «косяк риби» — це підприємства, яким властиві висока маневрованість та гнучкість відносно змін ринкової кон'юнктури;

з) культура «мандруючої орхідеї» - типова модель для різного роду рекламних

агенцій і консультаційних фірм, котрі вичерпавши можливості одного ринку,

переходять до іншого. Мета – запропонувати єдиний свого роду товар. Ступінь

мотивації – низький.

Моделювання корпоративної культури - дослідження явищ, процесів чи систем об’єктів шляхом побудови та вивчення їх моделей. Моделювання - одна з основних категорій теорії пізнання.

Модель Г.Харрісона розрізняє чотири типи організацій з корпоративною культурою, що орієнтуються на ролі, на задачі, на людину і на владу.  Ч.Хенді доводить, що на одному підприємстві в процесі життєвого циклу можна простежити всі моделі культур. 

Суть моделі AGIL Т.Парсона, розроблена на основі специфікації визначених функцій: adaptation (адаптація); goal-seeking (досягнення цілей); integration (інтеграція) і lеgіасу (легітимність). 

Модель Е.Шейна виділяє шість процесів, що забезпечують внутрішню інтеграцію членів колективу: формулювання концептуальних понять й мова; визначення критеріїв для нових членів; розподіл владних і службових повноважень; розробка норм відносин; визначення і розподіл заохочень і покарань; створення атмосфери відкритості і взаємної довіри.

Формування корпоративної культури передбачає тривалий і складний процес, основними етапами якого є:

• визначення місії корпорації;

• визначення основних базових цінностей;

• формування правил поведінки працівників корпорації, виходячи з базових цінностей;

• описання традицій та символіки, що відображають усе вище перераховане.

Формування корпоративної культури може відбуватися чотирма шляхами:

1) довгостроковою практичною діяльністю;

2) діяльністю керівника чи власника;

3) штучним формуванням корпоративної культури фахівцями консультаційних організацій;

4) природним відбором найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих керівником і колективом.

Загальні складові: закономірності поведінки; норми та правила; домінуючі цінності; філософія підприємства; настрій та клімат.  Модель у схемі (рис. 1.2).

  Рис. 1.2 Модель корпоративної культури підприємства