6.Крива виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей (КВМ) — це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

Аналіз кривої виробничих можливостей базується на таких припущеннях:

• суспільство використовує всі наявні ресурси,тобто виробництво функціонує за умов цілковитого застосування ресурсів і досягає якнайбільшого з усіх можливих обсягів виробництва;

• економіка розглядається за станом на певниймомент часу і тим самим передбачається постійна кількість ресурсів і незмінна технологія;

• в країні виробляється лише два різновиди товарів— наприклад, споживчі та інвестиційні.

КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто сус­пільство має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних това­рів, воно має вибрати найбажанішу для нього у даний час.

При розгляді кривої виробничих можливостей економісти часто використовують такий приклад: нехай існує умовна країна, яка виробляє тільки два види товарів – гармати та вершкове масло. При цьому наявні ресурси використовуються повністю. Можливими варіантами розподілу обмежених ресурсів країни для виробництва цих двох товарів можуть бути такі: всі ресурси витратити на виробництво гармат і не виробляти масло взагалі, або всі ресурси витратити на виробництво масла і не виробляти гармати. Та насправді існуватиме такий варіант, за яким частина ресурсів буде витрачена на виробництво масла, а частина – на виробництво гармат. Нехай шкала виробничих можливостей створення гармат та масла в цій країні має такий вигляд.

аким чином, крива виробничих можливостей характеризує наступні економічні положення:

• Неможлива жодна комбінація виробництва товарів, яка описується точками, розташованими із зовнішнього боку КВМ.

• Вибір із різних комбінацій виробництва товарів можливий тільки з тих варіантів, які описуються точками, що розміщені на кривій або всередині неї.

• Спадний нахил кривої ілюструє поняття альтернативної вартості.

• Опуклість кривої демонструє збільшення альтернативної вартості.

• Ресурси виробництва – це не що інше, як сукупність фінансових і матеріальних коштів, соціальних, духовних і природних сил, використовуваних в процесі створення послуг, товарів, а також інших цінностей. Ось на які різновиди економічна теорія ділить ресурси виробництва:

• Перша група – природні. Маються на увазі речовини і природні сили, які потенційно придатні для подальшого застосування у виробництві. Серед них є “вичерпні” і “невичерпні”.

• Друга група – матеріальні. Це все засоби виробництва, які були створені людиною і самі по собі є результат виробництва.

• Третя група – трудові. Сюди входить населення, яке перебуває в працездатному віці. Його в даному аспекті оцінюють за деякими параметрами: культурно-освітньому, професійно-кваліфікаційним та соціально-демографічному.

• Четверта група – фінансові. Маються на увазі грошові кошти, що виділяються на організацію виробництва.

• У міру того, як технологія переходила від доіндустріальної до постіндустріальної, мінялася і значимість ресурсів. Раніше пріоритетними були трудові і природні ресурси, а зараз – інформаційні та інтелектуальні.

• Три групи ресурсів, які властиві практично будь-якому виробництву називаються базовими – це трудові, матеріальні і природні. А от фінансові, які виникли лише на “ринковій” ступені мають назву похідних.

• Але це не одна класифікація ресурсів виробництва. Інші вчені пропонують розділити їх на три групи: перша – загальні, друга – специфічні і третя – інтерспеціфіческіе. Загальні – це ті, цінність яких ніяк не залежить від того, знаходяться вони у даній фірмі чи ні. Специфічні – їх цінність поза фірми набагато нижче, ніж усередині неї. А інтерспеціфіческіе – взаімоунікальние, взаємодоповнювані ресурси та їх максимальна цінність досягається тільки в конкретній фірмі і виключно за допомогою неї.

• Ресурси та фактори виробництва близькі поняття. Але є в них і відмінності. Раніше було помічено, що ресурси є ті природні, соціальні, матеріальні сили, які тільки можуть бути залученими у виробництво. А фактори сучасного виробництва – одна з економічних категорій, яка позначає ресурси, вже залучені в сам процес виробництва. Таким чином, ресурси і фактори виробництва – поняття близькі, але поняття “ресурси виробництва” ширше, ніж поняття “фактори виробництва”. Тобто факторами виробництва є виробляють ресурси.

• Ресурси та фактори виробництва мають свої класифікації. Перша була розглянута вище, а от друга:

• 1. Земля – так називають природні блага, які прийнято використовувати в процесі будь-якого виробництва. Ними можуть бути ліс, повітря, корисні копалини і так далі. Земля вважається обмеженим ресурсом, тому за нього прийнято стягувати плату, звану рентою.

• 2. Праця – це розумові та фізичні зусилля, використовувані людьми в процесі виробництва послуг і товарів. Люди реалізують свої здібності до праці за окрему плату, звану заробітної.

• 3. Капітал – він зазвичай витрачається саме в процесі виробництва. Тому капітал надається у використання також за окрему плату, яка називається “відсоток за капітал”.

• 4. Підприємництво. Його основне завдання звести воєдино в рамках виробничого процесу капітал, праця і землю. А за зусилля і ризик, які вкладаються в бізнес, він отримує плату або по-іншому – прибуток.

• Факторами виробництва реально можуть розпоряджатися, володіти або користуватися держава, фірми або приватні особи.

Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємництво, яке об'єднує попередні три фактори.

Ресурси: капітальні, праця, природні, підприємницькі здібності.

8.Альтернативна вартість.

Альтернативна вартість – це теоретичний показник. Він вказує, на яку кількість слід знизити виробництво одного товару, щоб зробити одиницю іншого подібного товару за рахунок вилучених коштів.

Альтернативна вартість може бути постійною і зростаючої. У першому випадку говорять про те, що виробничі фактори виступають в якості скоєних замінників. Їх застосовують в однакових встановлених пропорціях для виготовлення обох товарів. При цьому подвоєння витрат факторів підвищує виробничий обсяг вдвічі. Зростаючої альтернативною вартістю вважається можливість виробляти значно більший обсяг одного товару за рахунок вилучених факторів. Це досягається при зменшенні обсягів виробництва іншого товару.

Вибір і альтернативна вартість завжди присутні разом. Беручи щось одне, доводиться відмовлятися від чогось іншого. Сенс поняття можна пояснити на прикладі. Припустимо, людині запропоновано два варіанти. У кожного з них є своя вартість, кожен з них несе певну вигоду. При цьому не обов’язково це буде фінансова вигода. Людині надається право вибору. Він може прийняти тільки один варіант. Теоретично найкращим буде найбільш вигідний. Саме його слід обрати людині. У цьому випадку альтернативна вартість буде правильно визначена. Такі завдання людина у своєму житті вирішує досить часто.