Тема 1.5. Влада у суспільстві

1. Визначення поняття «влада».

2. Особливості влади додержавного періоду.

3. Об’єкти, суб’єкти, різновиди та функції влади.

4. Політична та державна влада.

Ключові слова: влада, суспільна влада, об’єкти влади, суб’єкти влади, ресурси влади.

Влада – є панування особистості над речами та іншими особистостями, тобто, реальна можливість суб’єктів, яким влада належить, підкорювати своїй волі підвладних. Ще за 350 років до н.е. древній мислитель і філософ Аристотель стверджував, що багатство – в користуванні, а не в праві власності, тим самим підносячи владні відносини над майновими.

Влада - це здатність суб’єкта нав’язувати та здійснювати свою волю іншим людям, розпоряджатися та управляти їх діями за допомогою насильницьких та ненасильницьких засобів.

Будь-яке суспільство, незалежно від наявності чи відсутності в ньому держави, характеризується певним ступенем упорядкування відносин між людьми. Соціальна влада виникає разом з людським суспільством, є його іманентно присутнім та необхідним елементом, який забезпечує суспільству якості цілісності, керованості, служить найважливішим фактором його організованості і порядку. Її можна охарактеризувати як організуючу силу, що забезпечує спроможність певної соціальної спільноти – роду, племені, класу, народу – підкоряти своїй волі людей, використовуючи різні методи, в тому числі – примусові.

Історично першою була влада додержавного періоду – соціальна влада первіснообщинного ладу, яка характеризувалася суспільним змістом, що був основним засобом надання суспільству рис системності та створював умови щодо подальшого вдосконалення суспільних відносин.

Це була неполітична, некласова за своєю природою безпосередньо суспільна влада. Джерелом і носієм влади був род, який одночасно був суб’єктом і об’єктом влади, тобто: об’єкт і суб’єкт влади співпадали, тому вона була безпосередньо суспільною.

Єдиним засобом здійснення влади в додержавному суспільстві було суспільне самоврядування, яке спиралося на соціальні норми

Влада - складне суспільне явище, яке можна класифікувати. Типи влади визначаються пануючим суспільно-політичним устроєм. Кожний тип влади складається з певних її видів:

• політичного;

• економічного;

• духовного;

• сімейного.

Політична влада - реальна здатність суб'єкта політики втілювати свою волю в життя на основі осмисленого політичного інтересу.

Економічна влада - це відносини, в яких власник засобів виробництва підпорядковує своїм інтересам інших учасників виробництва на основі права власника. Цей порядок стосується як матеріального, так і духовного виробництва.

Духовна влада - це використання ідейного впливу панівних у країні сил з метою інтеграції свідомості і волі населення в систему панівних сил.

Сімейна влада - це вплив одного, декількох або всіх членів сім'ї на сімейну життєдіяльність відповідно до власних можливостей та ідеалів.

Найважливішою з усіх видів влад є політична, яка має свої особливості:

• здатність суб'єкта влади чітко визначити свій інтерес, виявити політичну волю щодо його реалізації;

• охоплення всього політичного простору взаємодією різних суб'єктів політики через політичну систему;

• наявність можливостей забезпечення соціального панування суб'єкта політичної влади.

Політична влада має свої форми:

• державна;

• партійна;

• влада громадських організацій;

• інформаційна.

Основними компонентами влади є її суб’єкт та обєкт.

Суб’єкти політичної влади: індивід, соціальна група, спільнота, народ, клас, суспільство, навіть – світова спільнота, що об’єднана в ООН та ін. втілюють її активне спрямовуюче начало. Вони мають складний багаторівневий характер:

• її первинними суб’єктами є індивіди,

• вторинними - політичні організації,

• суб’єктами найвищого рівню, що безпосередньо представляють у владних відносинах різні суспільні групи та весь народ, є політичні еліти та лідери.

Зв’язок між цими рівнями може порушуватися. Наприклад, лідери нерідко відриваються від мас й, навіть, від партій, що привели їх до влади (процес “переходу” народних обранців з однієї партії чи фракції до іншої вже нікого не здивує як в Українському, так і в Російському парламенті та ін.).

Суб’єкт визначається змістом владного відношення через наказ (розпорядження, команду). У наказі визначається поведінка об’єкту влади, вказуються (або розуміються) санкції, які тягне за собою виконання або невиконання розпорядження. Від наказу, характеру вимог, що в ньому містяться, багато в чому залежить відношення до нього об’єкта, виконавців - другого важливого елементу влади.

Обєкти влади: держава, політичні еліти, політичні лідери, політичні партії та громадські рухи, суспільні організації, об’єднання громадян та ін.

Влада - завжди двостороння, асиметрична взаємодія, з домінуванням волі володаря (державця). Вона неможлива без підпорядкування об’єкту. Якщо такого підпорядкування не має, то відсутня й влада, незважаючи на те, що прагнучий до неї суб’єкт володіє яскраво відображеною волею володарювання й навіть потужними засобами примусу. Кінець кінцем, у об’єкта владної волі завжди є, хоч і крайній, але ж вибір - погибнути, але не підкоритися, який знайшов своє відображення в свободолюбному лозунгу "краще померти, борючись, чим жити на колінах".

Масштаби відносин об’єкту до суб’єкту влади протягуються від жорстокого опору, боротьби на знищення до добровільного підкорення, що сприймається з радістю. Якості об’єкту політичного владування визначаються, перед усім, політичною культурою населення.

Функції влади: панування, керування, врегулювання, контроль, управління, координація, організація, мобілізація та ін.

У широкому розумінні ресурси влади представляють собою все те, що індивід або група можуть використовувати для впливу на інших. Тобто, ресурси влади - це все ті засоби, застосування яких забезпечує вплив на об’єкт влади у відповідності до цілей суб’єкту. Ресурси, наряду з суб’єктом й об’єктом, виступають однією з найважливіших засад влади. Вони можуть використовуватися задля заохочення, покарання або переконання. Найважливішою соціальною причиною підпорядкування одних людей іншим є нерівномірний розподіл ресурсів (засобів) політичної влади, серед яких важливе місце належить економічним, соціальним й культурно-інформаційним ресурсам.

Виділяють наступну структуру та джерела політичної влади: примус, насильство, авторитет, сила, престиж, право, закон, традиції, переконання, заохочення, багатство, знання, харизму, таємницю, інтерес, державний апарат, страх, міфи, та ін.

Політична влада характеризується рядом особливих відмін, а саме:

• легальністю в застосуванні сили в межах держави;

• зверхністю, обов’язковістю рішень для усілякої іншої влади (політична влада може обмежувати вплив потужних корпорацій, навіть засобів масової інформації й інших установ або і зовсім ліквідувати їх;

• публічністю, тобто, всеосяжністю й безособовістю (це означає, що політична влада на відміну від приватної, особистої влади, які снують в невеликих групах, за допомогою права звертається від імені усього суспільства до усіх громадян;

• моно центричністю, наявністю єдиного центру прийняття рішень. (на відміну від політичної влади економічна, соціальна й духовно-інформаційна влади поліцентричні).

До соціальних функцій політичної влади належать:

• Інтеграційна функція, що інтегрує всі соціально-політичні сили, спрямовуючи їх на виконання найбільш важливих суспільно значущих цілей, забезпечує хід політичних подій як цілісний.

• Регулятивна функція - спрямовує людей на регулювання життєдіяльності суспільства, використовуючи при цьому право, а також систему політичних норм.

• Мотиваційна функція - формує мотиви політичної діяльності, причому підпорядковує будь-які інтереси волі суб'єктів володарювання, враховуючи при цьому можливості її реалізації.

• Об'єднувальна функція - забезпечує єдність політичної системи, надає юридичне забезпечення участі політичних суб'єктів у формуванні влади, регулює відносини між ними, формує певний тип політичної культури. Нездатність влади об'єднати соціальні структури та їхні організації веде до розпаду влади.

• Стабілізаційна функція - забезпечує стабільність політичної системи, яка у свою чергу сприяє сталості самої влади, її здатності до саморозвитку і вдосконалення, до демократичних перетворень. Разом з тим, слід, відзначити, що влада, яка втрачає можливість керувати країною, накази і закони якої не впливають на об'єкти влади, може відігравати роль дестабілізуючого фактора. За таких умов добре організована політична сила може захопити владу.

Завдання на СРС:

1. Охарактеризуйте владу як явище суспільно-політичного життя.

2. Дайте визначення поняття «політична “влада», її джерел та сутності.

3. Охарактеризуйте роль, функції та механізми здійснення політичної влади в сучасному суспільстві.

4. Дайте визначення ресурсам політичної влади.

5. Назвіть та охарактеризуйте проблеми формування та функціонування політичної влади в Україні.

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬСТВ