- •1. Основи роботи в системі maple
- •1.1 Структура вікна Maple
- •Пункти Основного меню:
- •1.2. Визначення функцій користувачем
- •2. Основні об'єкти і команди maple
- •2.1. Основні об'єкти (визначення, ввід, дії з ними)
- •2.1.1. Числа
- •2.1.4. Змінні, невідомі та вирази
- •2.1.5. Послідовності, списки, множини
- •2.1.2. Константи
- •2.1.3. Рядки
- •Використання послідовностей
- •Команди для структурної обробки списків і множин
- •2.1.6. Масиви
- •Створення масивів
- •2.1.7. Таблиці
- •2.2. Внутрішня структура об'єктів Maple
- •2.3. Підстановка і перетворення типів
- •2.4. Вбудовані елементарні математичні функції
- •2.5. Команди перетворення виразів
- •3. Операції і функції математичного аналізу.
- •3.1. Знаходження суми ряду
- •3.2. Обчислення добутків
- •3.3. Диференціювання виразів
- •3.4. Диференціальний оператор
- •3.5. Обчислення інтегралів
- •3.6. Обчислення лімітів функції
- •3.7. Пошук екстремумів. Дослідження функції на неперервність
- •Завдання
- •1. Виконати операції над множинами а і в:
- •5. Розв’язати систему рівнянь
3.4. Диференціальний оператор
Для створення функції з похідними можна також використати диференціальний оператор D. Часом він дозволяє створювати більш компактні вирази, ніж функції diff і Diff.
Диференціальний оператор можна записати в наступних формах:
D(f) або D[i](f),
де параметр f – вираз або ім’я функції,
i - додатнє ціле число, вираз чи послідовність.
Оператор D(f) просто обчислює ім’я похідної від f. У формі D(f)(x) цей оператор подібний до diff(f(x),x).
3.5. Обчислення інтегралів
Для обчислення невизначених і визначених інтегралів у Maple є наступні функції:
int(f,x) |
int(f,x=a..b) |
int(f,x=a..b,опція) |
Int(f,x) |
Int(f,x=a..b) |
Int(f,x=a..b,опція) |
Тут: f - підінтегральна функція, x - змінна, по якій виконується обчислення, a і b - нижня і верхня межі інтегрування (ці межі можуть бути і аналітичними виразами, і нескінченістю, позначеною як infinity) опція - опціонально задана умова.
По замовчуванню команда інтегрування перевіряє вираз на неперервність в області інтегрування і обчислює інтеграл як суму окремих визначених інтегралів на проміжку неперервності функції. Опція continuous відключає цей режим і обчислює інтеграл як різницю значень підінтегральної функції в точці початку і кінця проміжку інтегрування.
Якщо Maple не може знайти замкнуту форму виразу для визначеного інтегралу, то команда інтегрування в області виводу повторює саму себе. В подібних випадках можна обчислити значення визначеного інтегралу чисельним методом за допомогою команди evalf( ). Синтаксис конструкції наступний:
evalf(int(f,x=a..b) ); evalf(Int(f,x=a..b)) ; evalf(Int(f,x=a..b, digits, flag));
де digits задає кількість значущих цифр при обчисленні наближеного значення інтеграла, flag - параметр, що дозволяє явно задати метод чисельного інтегрування.
Функції int і Int можуть використовуватися для обчислення кратних інтегралів. В пакеті student є додаткові функції інтегрування, які доповнюють вже описані можливості.
3.6. Обчислення лімітів функції
Для обчислення ліміту функції f в точці x=a використовуються наступні функції:
limit(f,x=a) |
limit(f,x=a,dir) |
Limit(f,x=a) |
Limit(f,x=a,dir) |
Тут: f - алгебраїчний вираз, x – ім’я змінної, а- точка, у якій шукається ліміт (може бути нескінченість ) dir - опція, що вказує на напрям пошуку ліміту (left - зліва, right - справа, real - в області дійсних значень, complex - в області комплексних значень).
3.7. Пошук екстремумів. Дослідження функції на неперервність
Функція extrema( ) дає можливість знайти екстремуми виразу чи функції, а також вивести координати точок екстремумів. Її синтаксис:
extrema(expr, умова, змінні, 'nv' );
expr - вираз, екстремум якого потрібно знайти, умова – обмеження, що задаються у вигляді рівнянь чи нерівностей, змінні - змінні, по яких шукається екстремум, задаються у вигляді множини (необов’язковий параметр), 'nv' – ім’я змінної, якій будуть присвоюватися координати точок екстремума (необов’язковий параметр).
Для пошуку максимального і мінімального значень функції чи виразу в Maple призначені функції maximize ( ) і minimize( ) . Їх синтаксис:
minimize(expr, vars, опція); maximize(expr, vars, опція);
expr - вираз, екстремум якого необхідно знайти, vars - список чи множина змінних, опція - параметр, що вказує область зміни незалежних змінних виразу.
Параметр опція може приймати значення: 'infinity' - пошук максимума чи мінімума виконується по всій числовій прямій, чи являє собою множину рівнянь вигляду x=a..b, що визначають область зміни незалежних змінних.
Функція iscont( ) дозволяє дослідити вираз (функцію) на неперервність. Синтаксис цієї команди:
iscont(expr, x=a..b ) iscont(expr, x=a..b,'closed' )
expr - вираз, що досліджується на неперервність, x - незалежна змінна,
a..b - проміжок зміни незалежної змінної, 'closed' - параметр, що вказує, що кінцеві точки також повинні перевірятися.
Якщо вираз неперервний, то повертається логічне значення true, інакше - false.
Інша функція discont( ) дозволяє визначити точки, в яких порушується неперервність функції f(x). Вона обчислює всі точки в межах зміни x від мінус безмежності до плюс безмежності. Звернення до цієї команди:
discont(f(x),x)
