1. Безпека життєдіяльності

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це система організаційних, інженерно-технічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами і установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків НС, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

2. Мета безпеки життєдіяльності:

• реалізація державної політики у сфері безпека життєдіяльності ;

- проведення заходів безпеки та захисту населення і територій, об’єктів національної економіки і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та в особливий період;

- участь у подоланні наслідків глобальних техногенних, геофізичних, економічних катастроф на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.

3. Завдання безпеки життєдіяльності:

• розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення НС;

• збір та аналітичне опрацювання інформації про НС;

• прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та їх ліквідації;

• здійснення нагляду і контролю у сфері БЖД;

• розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері БЖД;

• розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері БЖД;

• створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

• розробка та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС;

• оповіщення населення про загрозу або виникнення НС, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, і вжиті заходи для запобігання НС;

• організація захисту населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС;

• проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

• забезпечення готовності сил і засобів ЕДСЗР до запобігання НС, реагування на них та ліквідація їх наслідків;

• надання оперативної допомоги населенню з використанням засобів ЕДСЗР при виникненні НС;

• навчання населення та організація тренувань способам захисту при виникненні НС;

• міжнародне співробітництво у сфері БЖД.

4. Режими функціонування єдиної державної системи запобігання нс і реагування на них

Незалежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, рішенням всіх рівнів адміністрацій, виконавчого органу місцевих рад у межах конкретної території може існувати один із таких режимів функціонування формувань ЕДСЗР, як складової частини єдиної державної системи запобігання НС і реагування на них:

• режим повсякденної діяльності – при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії, епіфітотії);

• режим підвищеної готовності – при істотному погіршені обстановки та загрозі виникнення НС;

• режим діяльності у надзвичайних ситуаціях – при виникненні НС та під час ліквідації наслідків НС;

• режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремій її території в порядку, визначеному Конституцією України та законом України «Про правовий режим надзвичайного стану».

• режим воєнного часу. Режим функціонування єдиної державної системи запобігання НС і реагування на них в умовах воєнного стану та підпорядкування її військовому командуванню відповідно до закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».

Загальне керівництво ЕДСЗР України покладається на КМУ.

Безпосереднє керівництво діяльністю ЕДСЗР покладається на Державну службі України з питань цивільного захисту населення, а керівник цього органу є заступником начальника ЦЗ України.