8. Нс техногенного характеру

НС техногенного характеру – це аварії і катастрофи.

Виробнича аварія – це раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва на об’єкті, яка призводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.

Це може бути вихід із ладу технічних споруд, пожежі, руйнування кораблів, поїздів, АЕС з викидом р/а речовин, хімічно небезпечних об’єктів з викидом отруйних речовин і ін.

Катастрофа – подія з трагічним наслідком, яка представляє неочікувану, серйозну і не передбачувану загрозу для здоров’я людей.

Катаклізми – глобальні природні або техногенні НС, екологічні наслідки яких поширюються на велику територію планети.

Характер наслідків виробничих аварій і катастроф залежить від:

• виду аварії (катастрофи);

• її масштабів;

• особливостей виробництва.

Аварії у сільській місцевості можуть виникнути на птахофабриках, тваринницьких комплексах, майстернях, на підприємствах переробки сільськогосподарської продукції.

Транспортні аварії (катастрофи). Загроза їх виникнення зростає із старінням парку усіх видів транспорту.

Особливо небезпечні аварії на залізниці. Густа сітка доріг, велика щільність населених пунктів та перевезення різних видів вантажів (радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин).

Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати при запуску двигунів, злеті, в польоті і при посадках. Такі аварії можуть стати причиною біди не тільки пасажирів, а й людей на землі.

Аварії на автодорогах. Гинуть тисячі людей.

Основні причини: порушення правил дорожнього руху; перевищення швидкості; слабка реакція і підготовка водіїв; технічні несправності автомобілів; алкоголь; незадовільний стан доріг; неосвітлені дороги; відсутність знаків та інші.

Радіаційні аварії – це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, передбачені проектом.

На території України розташовано понад 8000 установ і організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.

Хімічні аварії. Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують, зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали.

До хімічно небезпечних об’єктів належать:

1. Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також які використовують чи виробляють СДЯР.

2. Заводи з переробки нафтопродуктів.

3. Підприємства, які використовують хлор, або аміак (холодильні установки, очисні споруди, водонапірні станції).

4. Залізничні станції і порти де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади СДЯР.

5. Транспортні засоби, контейнери, наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери.

6. Бази і склади із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Гідродинамічні аварії – аварії на гідротехнічних спорудах, коли швидкість поширення води 3-25 км/год, висота хвилі 10-20 м та ударна сила 5-10 т/м² і велика швидкість затоплення значної території.

9. Моніторинг небезпек, що можуть викликати нс

Моніторинг – комплекс  наукових,  технічних,  технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечуютьсистематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних та техногенних процесів.

Виробничі аварії небезпечні раптовістю. Проте їхніх руйнівних наслідків можна уникнути або значно зменшити їх, якщо завчасно проводити відповідні запобіжні заходи. Для цього потрібно знати всі можливі небезпеки і джерела їх виникнення.

В Україні аварії, катастрофи щорічно забирають життя близько 50 тис. осіб. У 2000 р. зареєстровано 407 НС техногенного характеру.

Виробничі аварії в сільської місцевості можуть виникнути на птахофабриках, тваринницьких комплексах, у майстернях; на підприємствах з переробки сільсько- і лісогосподарської продукції (вибух котлів високого тиску, коротке замикання на лініях електромережі та ін.).

Виробничі аварії можуть бути різними, але у них є найбільш типові уражаючі фактори – це вибухи, які призводять до руйнування виробничих будівель, інтенсивні пожежі, отруєння людей рідинами і газами; завали виробничих будівель споруд, ураження людей електричним струмом, затоплення виробництва разом з людьми, негативний психологічний вплив на людей.

Загроза виникнення аварій на транспорті зростає у зв’язку зі скороченням оновлення основних фондів усіх видів транспорту, високого рівня (50% і більше) зносу транспортних засобів, використання транспортних засобів, що підлягають списанню.

Об’єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють загрозу виникнення НС є потенційно небезпечними об’єктами.

Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об’єкти (РНО).

До РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами: ядерні енергетичні установки на об’єктах транспорту та ін.

В Україні діють 4 атомних електростанції з 16 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають і переробляють радіоактивні відходи.

З усіх можливих аварій на РНО найбільш небезпечними є радіаційні аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

Всі підприємства і організації (крім АЕС) незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати (МСК) державного об’єднання «Радон», яке має у своєму складі 6 спецкомбінатів: Київський, Львівський, Донецький, Дніпропетровський, Одеський і Харківський.

Потребують особливої уваги як потенційно небезпечні об’єкти і підприємства з видобутку і переробки уранових руд, розташованих у Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Видобування уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Смолінському та Кіровоградському рудниках. Новоконстянтинівське, Давлатівське та Братське родовища (Дніпропетровська та Миколаївська області), передані для промислового виробництва, декілька років не експлуатуються.

У сільському господарстві, в медицині, промисловості й наукових дослідах використовуються джерела іонізуючого випромінювання. В Україні є близько 8000 підприємств та організацій (тільки в Києві близько 400), які використовують понад 100 тис. джерел іонізуючого випромінювання.

За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних для людей.

В Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігаються або використовуються у виробничому процесі понад 283 тис. т сильнодіючих ядучих речовин, у тому числі – 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т аміаку.

У зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає близько 20 млн. осіб.

Потенційно небезпечним є накопичення, зберігання і ліквідація хімічної зброї.

В Україні є понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких знаходиться понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.

За певних умов, у процесі виробництва стають небезпечними і легко спалахують деревний, вугільний, борошняний, зерновий, амонієвий, торф’яний, льняний та бавовниковий пил.