5. Економічні санкції

Економічні санкції регулюються чинним законодавством, інструкціями і постановами офіційних органів влади; справляються з юридичних і фізичних осіб у випадках порушення ними встановлених природоохоронних вимог. Типологічна характеристика цього інструменту екологічної і лісової політики така: адміністративний; економічного покарання; обов’язковий; другорядний; трансфор-мований; поширений; довготерміновий.

Стаття 105 «Відповідальність за порушення лісового законодавства», що передбачена «Лісовим кодексом України» (2006)

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:

1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;

2) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах;

3) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами та іншими речовинами;

4) засміченні лісів побутовими і промисловими відходами;

5) порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства;

6) знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту;

7) порушенні правил зберігання, транспортування та застосування захисту лісу та інших препаратів;

8) розкорчуванні лісових ділянок;

9) самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби;

10) порушенні правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, грибів, ягід тощо;

11) порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;

12) невнесенні плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки;

13) порушенні строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні;

14) пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення.

Лісова політика щодо економічних санкцій в лісовому господарстві повинна бути такою:

- в умовах ринкової економіки економічні санкції не повинні бути дуже жорсткими, оскільки їх посилення робить лісовий менеджмент ризикованим. Відповідно капітал переміщається в галузі, де економічна діяльність є менш ризикованою;

- жорсткі економічні санкції в сфері лісокористування можуть призвести до зменшення обсягів заготівлі деревини, накопиченню запасів перестійної деревини та погіршення санітарного стану лісів;

- в умовах ринкової економіки перевагу необхідно надавати не економічним санкціям, а економічним стимулам, що сприяють природоошадному лісокористуванню.

6. Планування

В умовах ринкової економіки планування використовується як інструмент лісової політики, за допомогою якого забезпечується стале управління лісами. Типологічна характеристика цього інструменту лісової політики така: економічний; розпорядчий; добровільний; пріоритетний; трансфор-мований; поширений; довготерміновий.

Світовий досвід планування в лісовому господарстві та практика лісокористування в Україні дають підставу зробити такі висновки щодо планування як інструменту лісової політики:

- в будь-якій економічній системі планування є об’єктивно необхідним;

- планування відтворення і використання лісових ресурсів повинно здійснюватися на основі матеріалів лісовпорядкування і з врахуванням вимог національних критеріїв сталого розвитку лісового господарства;

- державна фінансова підтримка будь-яких лісовласників повинна надаватися лише за наявності планів лісовпорядкування і перспективних планів організації лісового господарства;

- плани відтворення і використання лісових ресурсів повинні передбачати їх фінансове забезпечення;

- плани лісокористування (поточні, перспективні) повинні складати всі лісо- власники;

- порядок лісовпорядкування в Україні регулюється «Лісовим кодексом України» (Статті 45-48).