2.5. Технології навчання

Характерною рисою гуманістичного підходу до навчання є особистісно зорієнтоване, при якому вчитель виступає в ролі організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, а також компетентного консультанта та помічника. Його професійні уміння повинні бути спрямовані не стільки на контроль знань і умінь учнів, а на діагностику їх діяльності з метою своєчасної допомоги в разі виникнення труднощів. Ця роль значно складніша від традиційної, яка полягала у здійсненні головного компетентного джерела знань та контролюючого органу. Отже, особистісно зорієнтоване навчання є, по суті, диференційованим навчанням, що враховує рівень інтелектуального розвитку школяра, його підготовку з даного предмету, його здібності та задатки. Розглянемо серед багатьох особистісно зорієнтованих технологій ті, які на протязі багатьох років у різних країнах світу довели свою ефективність.

Навчання у співробітництві. Ідея такого навчання виникла ще у 20-х роках ХХ століття, як навчання у малих групах, але розробка технології такого навчання почалась тільки в 70-х роках. Ідеологія такого навчання була детально розроблена трьома групами американських педагогів: із університету Джона Хопкінса (Р.Славін, 1990), університету Міннесота (Роджерс Джонсон і Девід Джонсон, 1987) і групою Дж. Аронсона (Каліфорнія, 1978). Головна ідея навчання у співробітництві - вчитися разом, а не просто щось виконувати разом. Технологія навчання у співробітництві визначається, як сукупність прийомів та дій учня, які виконуються у певній послідовності з метою реалізації того чи іншого методу навчання, або як сукупність методів навчання, що забезпечують певний підхід до навчання з метою реалізації тієї чи іншої дидактичної системи. Навчання у співробітництві розглядається, як метод навчання, що передбачає сукупність деяких прийомів, об’єднаних спільною логікою пізнавальної та організаційної діяльності з метою реалізації основоположних принципів даного методу. Тільки тоді метод навчання або дидактична система можуть бути реалізовані на практиці, якщо вони технологічно, тобто процесуально оброблені. Це означає, що вони базуються на єдиній дидактичній ідеології, відображають єдині принципи і концепцію навчання.

Одним із варіантів метода навчання у співробтництві є навчання в команді. Особлива увага приділяється груповим цілям та успіху всієї групи (команди), який може бути досягнутий в результаті самостійної роботи кожного її члена. Вся група зацікавлена у засвоєнні інформації кожним її членом, оскільки успіх команди залежить від внеску кожного, а також від сумісного рішення всієї проблеми в цілому. Здійснення такого навчання відбувається за трьома принципами: нагороду команда одержує одну на всіх (оцінку, знак, похвалу тощо); кожен учасник повинен бути готовий до контрольної перевірки поза групою; кожен учасник заробляє бали своїй команді шляхом покращення своїх власних результатів.

Метод проектів. Ідея методу належить американському філософу і педагогу Дж. Дьюї та його учню В.Х. Кілпатрику. Ними запропоновано будувати навчання в активній формі, через цілеспрямовану діяльність учня у відповідності з його особистим запитом у цьому знанні, яке йому обов’язково знадобиться. Для цього треба розглядати проблеми, які беруться з реального життя, що є знайомими і значущими для дитини. Рішення будь-якої проблеми набуває контури проективної діяльності. В основі методу лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, уміння самостійно конструювати свої знання і орієнтуватися в інформаційному просторі, а також розвиток критичного мислення. Метод проектів має на увазі спосіб досягнення дидактичної мети через детальну обробку проблеми (технологію), яка призведе до конкретного практичного результату. Результат можливо усвідомити, побачити, застосувати в практичній діяльності. Дана технологія передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

Основні вимоги до застосування методу проектів:

1. Наявність значущої проблеми або задачі, яка вимагає інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її рішення (наприклад, дослідження демографічної проблеми у різних регіонах світу та у своєму регіоні).

2. Практична, теоретична та пізнавальна значущість результатів (наприклад, доповідь про демографічний стан даного регіону, про фактори, що впливають на цей стан, тенденції розвитку тощо)

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4. Структурування змістової частини проекту (з урахуванням результатів за етапами).

5. Використання дослідницьких методів, які передбачають певну послідовність дій: визначення проблеми і завдань (використання методів “мозкової атаки”, “круглого столу” тощо); висування гіпотез іх рішення; обговорення методів дослідження (статистичних, експериментальних, спосте­реження тощо); обговорення способів оформлення кінцевих результатів; збір, систематизація і аналіз одержаних даних; підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки та висування нових проблем дослідження.

Результати виконаних проектів повинні бути оформлені у вигляді відеофільму, альбому, бортжурналу “мандрівки”, комп’ютерної газети, альманаху, доповіді тощо.

Вибір тематики проектів залежить від характеру навча­льної ситуації, інтересів, запитів та здібностей учнів, профе­сіональ­них інтересів вчителя тощо.

Метод проектів і навчання у співробітництві приваблюють наступними характерними особливостями:

- можливість не стільки передавати учням суму знань, скіль­­ки навчити здобувати їх самостійно, користуватися ними для рішення нових пізнавальних і практичних задач;

- можливість оволодіння учнями комунікативними умін­нями і навичками, уміння працювати в різноманітних групах, використання ними різних соціальних ролей (лідера, виконавця, посередника тощо);

- придбання широких людських контактів, знайомство з різними культурами, різними точками зору на одну і ту ж проблему;

- оволодіння уміннями користуватися пошуковими методами: збирати необхідну інформацію, факти, уміння аналізувати їх з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки.

Проекти поділяються у відповідності до характерної ознаки за типами. Якщо характерна ознака - домінування певної діяльності, то розглядаються наступні типи: пошукові, творчі, рольові, ігрові, інформаційно зорієнтовані, практико зорієнтовані. Якщо характерна ознака - предметно-змістова галузь знань, то мають місце такі типи: монопроекти (в межах однієї галузі знань), міжпредметні проекти. За характером координації проекти поділяються на безпосередні (жорсткі, гнучкі) та із прихованою координацією (телекомунікаційні проекти). За характером контактів проекти бувають внутрішні, регіональні, міжнародні. За кількістю учасників проекти бувають особистісні, парні, групові. За терміном виконання проекти поділяються на короткотривалі, середньотривалі, довготривалі.

Загальні вимоги до розробки та реалізації проекту:

- вибір теми проекту, його типу, кількості учасників;

- мозкова атака” з метою розгляду можливих варіантів висунутих проблем, що важливо дослідити в межах даної теми;

- розподіл задач за групами, обговорення можливих методів дослідження, пошук інформації, творчих рішень;

- самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними або груповими завданнями;

- проміжні обговорення одержаних даних;

- попереднє рецензування та захист проекту;

- завершення роботи з наступними колективним обговоренням, експертизою, повідомленням результатів зовнішньої оцінки, формулювання висновків.

Технологія різнорівневого навчання. Для початку розглянемо особливості диференційованого навчання, яке є основою особистісно зорієнтованого. За визначенням М.Н. Скаткіна, диференційоване навчання відбувається тоді, коли ураховуються індивідуальні відмінності учнів. Диференціація поділяється на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня диференціація - це така організація навчального процесу, яка враховує індивідуальні особливості учнів безпосередньо на уроці в своєму класі. В цьому випадку поняття диференціації навчання дуже схоже з поняттям індивідуалізації навчання.

Зовнішня диференціація враховує різні рівні успішності учнів з метою поєднання їх у спеціальні навчальні групи за певними ознаками. Таким чином, диференціацію розглядають за загальними здібностями, за частковими здібностями, тобто, здібностями до окремих предметів, за інтересами, за профілем майбутньої спеціальності тощо. В даному випадку доцільно розглядати різнорівневе навчання для учнів 7-9-х класів, які, до деякої міри, визначилися щодо своїх інтересів та бажань. На основі проведеного тестування знань з окремих предметів створюються групи різного рівня, наприклад: “А” - базовий рівень знань, “В” - дещо просунений, “С” - поглиблений. На протязі всього навчання діє система заліків та тестів, за допомогою яких оцінюються зусилля учнів з метою переведення їх у групу більш вищого рівня.

Отже, різнорівневе навчання передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, яка дає можливість кожному учню оволодіти навчальним матеріалом окремих предметів шкільної програми за рівнями, не нижче базового, в залежності від їх здібностей та індивідуальних особливостей. За критерій оцінки діяльності учня приймаються зусилля по оволодінню цим матеріалом та творче його застосування.

Нові інформаційні технології.

Інформаційні технології визначаються, як системи збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки та подання інформації.

Нові інформаційні технології (НІТ) - це інформаційні технології, що засновані на використанні електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) та телекомунікаційних засобів і передбачають також можливість одержання нової інформації, нового знання.

Нові інформаційні технології навчання (НІТН) визначаються, як системи засобів і методів обробки даних, що мають на увазі цілеспрямоване створення, передачу, охорону, відображення інформаційного продукту (даних, ідей, знань тощо) з найменшими витратами та в залежності від законо­мірностей середовища, де вони розвиваються.

У вузькому значенні термін НІТН визначається, як використання у навчанні різноманітних технічних засобів, у тому числі і комп’ютерних.

Основою нових інформаційних технологій є комп’ютерна навчальна система, яка поділяється на два типи: традиційну та інтелектуальну. Традиційна - характеризується наявністю однієї навчальної програми, яка керує учбовою діяльністю учнів. Інтелектуальна навчальна система (ІНС) реалізує теоретичні і практичні досягнення такої галузі інформатики, як штучний інтелект, що забезпечує розпізнавання мови, тексту, образів, упроваджує діалогове навчання та експертизу.