1.3. Якість і ефективність господарських рішень

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну осо­бу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження [¹].

Основні параметри якісного рішення:

• повнота розв'язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);

• своєчасність рішення (правильний вибір моменту його при­йняття й виконання);

• оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обме­жень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

• показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближа­ється до нуля, якщо лише кількісно — він наближається до одиниці;

• ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовір­ність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);

• імовірність реалізації рішення за показниками якості, ви­трат і терміну;

• коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

• застосування наукових підходів; використання методів функ­ціонально-вартісного аналізу, прогнозування,

• моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;

• вивчення впливу економічних законів на ефективність ре­алізації господарського рішення;

• забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якіс­ною інформацією;

• структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

• забезпечення багатоваріантності рішень;

• правова обґрунтованість рішення;

• розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

• наявність механізму реалізації рішення.

Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності.

Під ефективністю господарського рішення розуміють ре­сурсну результативність, здобуту в результаті розробки, при­йняття та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення [Error: Reference source not found] (рис. 1.1):

Рис. 1.1 Види ефективності господарських рішень

Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:

• людський фактор;

• інформаційний фактор;

• організаційний фактор;

• матеріальний фактор.

Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен з факторів може або сприяти, або перешкод­жати підвищенню ефективності ГР.

Ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей. Для цього воно має відпові­дати таким вимогам:

• мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулюва­ти таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);

• бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рі­шення на основі пізнання й використання об'єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);

• бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу);

• забезпечувати можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, люд­ськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);

• забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, по­ставленим перед об'єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);

• мати кількісну та якісну визначеність (обов'язкове встанов­лення конкретних, виражених у кількісних показниках, результа­тів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність харак­теризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);

• забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалі­зації;

• мати конкретний зміст і обґрунтованість;

• враховувати реальний масштаб часу;

• забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рі­шення);

• бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму до­сягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);

• мати правомірність (дотримання правових норм його при­йняття); законність рішення (несуперечність чинним норматив­но-правовим актам);

• досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанту, що забезпечить максимальний результат за мінімальних витрат);

• бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, а й політичного, правового, психологічного та ін­шого характеру);

• забезпечувати можливість верифікації та контролю виконання.

Прийняття ефективного рішення залежить також від наявності певних умов та усунення перешкод (рис. 1.2).

Перешкоди прийняття ефективного рішення — недооцінка важливості, складності, можливих наслідків проблем, невміння вчасно розпізнати проблему; затягування прийняття рішення; — надмір поточних проблем; — невиважена внутрішня політика; — брак бажання, наполегливості (погане керівництво чи брак ресурсів); — короткозорість; — слабка система звітності; неадек­ватні факти чи їх надлишок; — нездатність уповноважити (брак довіри); — некомпетентність; — згладжування гострих кутів (нерішучість), страх «обпектися»; — надлишок людей, залучених до процесу прийняття рішень (управління комітетом); — низька пріоритетність рішень; суб'єктивізм

Умови прийняття ефективного рішення — правильне визначення суті про­блеми та усунення неякісних рішень; — округлення інформаційних даних не більш як до десятих; — врахування особистих упере­джень; — гуманність як передумова рішення; — вжиття профілактичних заходів; — здатність прийняти будь-які наслідки рішення; — динамічність та дисциплінованість персоналу; — наявність запасного варіанту дій; — імовірність змін (вони розглядаються як можливий варіант розвитку подій, а не як загроза); — послідовне й наполегливе вико­нання рішень (сильне лідерство)