Академічна риторика і герменевтика.

Герменевтика у первісному значенні – мистецтво тлумачення божественної волі, напрям наукової діяльності, пов’язаний з дослідженням, розумінням та інтерпретацією філологічних, а також філософських, історичних, правничих, релігійних текстів. Це напрям у філософії, основною проблемою якого є розуміння. У педагогіці герменевтика починає використовуватися як принцип наукового дослідження, який вимагає більш осмисленого і глибокого розуміння сутності виховної взаємодії і розробки технологій навчання. В освіті одним із основних способів усвідомлення істини є навчання розумінню. Герменевтика – це наука розуміння тексту, а академічна риторика – наука його породження задуму до виголошення і релаксації.

Академічна риторика і інформатика.

Інформатика – галузь науки, яка вивчає структуру та загальні особливості наукової інформації, а також питання, пов’язані з її зберіганням, пошуком і т. ін. в різних сферах людської діяльності.¹⁵ Формування інформатики, як самостійної наукової дисципліни, відбулося у 60-х роках ХХ століття. Основні її напрямки такі: теоретичні основи обчислювальної техніки, теорія інформації, обчислювальний експеримент, програмування, штучний інтелект, інформаційна технологія. Аналогом інформатики є термін «комп’ютерна наука».¹⁶

Інформатизація освіти – в широкому розумінні – комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов’язаних з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами й технологією, у вузькому – впровадження в заклади системи освіти інформаційних засобів, що ґрунтуються на мікропроцесорній техніці, а також інформаційній продукції і педагогічних технологіях, які базуються на цих засобах. Інформатизація освіти – частина процесу інформатизації суспільства, теоретичною частиною якого і виступає інформатика. Таким чином утворилося інформаційно-навчальне середовище – сукупність умов, які сприяють виникненню й розвитку процесів інформаційно-навчальної взаємодії між учнями і вчителем, студентами і викладачем і засобами нових інформаційних технологій.

Сучасне людство живе в новій ері, яку американські дослідники називають інформаційною, тобто в час мережних технологій, коли населення землі перетворюється на мережну спільноту, а Інтернет призначений для особистісного спілкування, стає джерелом поєднання людей відповідно їхніх смаків, способі мислення, творчих здібностей, уподобань, інтересів. Науковці практикують проведення Інтернет-конференції, Інтернет-симпозіуми, у яких беруть участь учені всього світу з даної проблеми, проводять диспути, дискусії. Інформаційна доба ознаменована поширенням знань, цінностей, ідеалів та етичних норм і правил. Вона зумовить і новий тип світосприйняття – мозок, який одразу осягає всю планету. За прогнозами вчених, нечуваними темпами розвиватиметься ноосфера (цей термін Володимира Вернадського сьогодні найбільше пасує до характеристики світу як цілого, здатного до спільного мислення). Про це кілька десятиліть тому писав також французький філософ П’єр Тейяр де Шарден. Академічна риторика покликана підготувати студента, магістранта, аспіранта до грамотної роботи у цьому напряму у мережі Інтернет. Окрім поширення наукових знань у світовій мережі, перед академічною елітою стоять дуже серйозні завдання щодо протистояння маніпулюванням свідомістю молоді (йдеться про глобальну мережну війну проти українського народу). Сучасні мережні конфлікти розгортаються насамперед у культурній галузі. Предметом духовної війни ХХІ ст. є духовний мотив, мотив християнських цінностей. Причому з відмовою від звичних етичних норм, тому що традиційні мораль і етика, на думку ідеологів цієї війни, заважають її ефективності. Можливість впливу на людину, її поведінку, думки, вчинки перетворюються на найнебезпечнішу зброю. Сьогодні інформація стає сильнішою за атомну бомбу, на часі підготовка майстрів красномовства, полемістів, які могли б Живим Словом лікувати рани духовності, нанесені тотальною інформаційною війною.

Академічна риторика і соціологія.

Вважається, що сьогодні серед усіх наук соціологія є найскладнішою, оскільки вирішує гігантські проблеми сучасності, як-от: вакханалія бездуховності, цинічна жорстокість, вульгарність телебачення, жага швидкого та нестримного збагачення, миттєвого кар’єрного зростання серед молоді, лицемірство влади, її цивілізоване звірство. Майбутній учитель повинен бути підготовленим не тільки до роботи в школі, але й до вирішення цих проблем, уміти сам жити в агресивному суспільстві, яке послуговується мовою ворожнечі, наприклад, некоректного висловлювання стосовно іншої людини.

Так, сьогодні словом «шок» позначають широкий спектр людських почуттів (від любові до ненависті), у ньому віддзеркалюється стан нашого хворого суспільства. У цьому зв’язку, необхідно донести до свідомості студентів зміст геніальних праць Питирима Сорокіна, професора Гарвардського університету, який створив дослідницький центр творчого альтруїзму, а його праці «Альтруїстична любов», «Форми і методи альтруїстичного та духовного зростання», «Вплив голоду на людську поведінку, соціальне життя і організацію суспільства» стали відомі у всьому світі. Якщо керуватися настановами Питирима Сорокіна, то соціологія повинна дати майбутньому вчителю чітке бачення себе і своєї місії в соціумі, відповідальність за його духовне здоров’я. Вчений створив інтегральний світогляд – цілісну систему знань з природничих наук, релігії, філософії, соціології, етики, мистецтва, економіки, політики, осмислення якого може дати майбутньому вчителю можливість зберегти себе, проторувати шлях у хащах бездуховності і повести за собою інших до Правди, Добра і Краси.

Вчення П. Сорокіна – це міцний фундамент становлення мовної особистості майбутнього вчителя, що спонукає до постійного самовдосконалення, до самоосвіти, дає чітке бачення мети і шляхів професійного зростання, необхідності набуття дару безкорисливої творчої любові, яка є потужною енергією, що резонує у соціумі.

Академічна риторика і література.

Очевидним є факт, що у комп’ютеризованому суспільстві молоді люди все менше читають, а відповідно позбуваються благодатної можливості засвоювати моделі мовної поведінки. Оскільки, за словами В. Г. Кременя, «риторичні вміння немислимі без постійного плекання культури читання», то необхідно всебічно підтримувати, спонукати студентів до читання художньої літератури, періодики. У оволодінні педагогічною риторикою велике значення має подолання стереотипів минулого, яке залишила нам у спадок комуністична доба. Йдеться про стереотип упередженого ставлення до чуттєвості. Стосовно цього О.Забужко пише: «Тоталітарна репресія приватної сфери поступово призвела до того, що чулість, чуттєва афектація в будь-якому вираженні стали оцінюватися як атрибути слабості, якої належить соромитися, а кожен його спонтанний прояв, відповідно тлумити»¹⁷.

Епістолярій українських письменників переповнений словесними формулами, риторичними прийомами, за допомогою яких висловлюються високі почуття, тому його активно використовуємо на лабораторних заняттях з риторики з метою подолання дистанціювання сучасних студентів та магістрантів від емоцій.