5. Основні напрямки підвищення якості продукції

Якість продукції є найважливішим чинником економічної ефективності виробництва, визначальним економічне становище організації, розміри прибутку, рівень її рентабельності. Підвищення якості продукції вимагає додаткових витрат як поточних, так і одноразових, обумовлених підвищенням технічного рівня продукції, зниженням рівня дефектності продукції у виробництві і при її реалізації, поліпшенням і розширенням послуг, пов'язаних із створенням більш зручних умов [9, с.202].

На думку ряду зарубіжних фахівців, підвищення якості продукції - це основна умова забезпечення успіху на ринку. За рахунок цього фактора організація на 80% успішнішим працює і є конкурентоспроможною. Досягнення високого і стабільного якості продукції на підприємстві дозволяє:

• Збільшити обсяг продажів і прибутку;

• Забезпечити конкурентоспроможність організації;

• Знизити ризик розорення, забезпечити стійкість, фінансове становище;

• Підвищити імідж організації [3, с.229].

Виділяють наступні шляхи підвищення якості продукції:

Удосконалення технології виробництва - заміна застарілого обладнання новим, більш прогресивним, автоматизація робочих машин, технологічних ліній, широке застосування мікропроцесорів, нанотехнологій. Сучасні технології та технічні засоби, що забезпечують високу якість продукції, розробляються на основі новітніх досягнень науки і техніки, винаходів, ноу-хау та інших нововведень. А в тих областях техніки, де є відставання від рівня світових досягнень, перевага віддається закупівлю ліцензій на зарубіжні технології.

Поліпшення організації виробництва і праці - поліпшення діяльності служб технічного контролю, підвищення відповідальності за якість і контроль якості робіт, що передбачає:

зацікавленість і відповідальність вищого керівництва за якість функціонування системи управління технологічним процесом;

створення в кожному підрозділі (цеху) груп поліпшення якості або центрів відповідальності за якість, до складу яких мають входити керівники, технологи, економісти, робітники, працівники відділу технічного контролю та інші фахівці, що дозволяє виявляти нев...икористані резерви для поліпшення якості, оперативно реагувати на виникаючі відхилення і вжити необхідних заходів;

створення ефективної системи взаємодії підрозділів з реалізації заходів, спрямованих на поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат, забезпечення безперервного навчання кадрів, мотивацію персоналу, що є складовою частиною широко вживаного за кордоном загального менеджменту якості;

здійснення контролю на всіх стадіях виробничого циклу, починаючи з контролю якості використовуваних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів (вхідний контроль) і закінчуючи встановленням відповідності випущеного продукту технічним характеристикам і параметрам, передбаченим стандартами або технічними умовами (вихідний контроль ). Однак головним на всіх стадіях технологічного процесу є забезпечення бездефектного виробництва. . Створення умов реалізації товарів на конкретному ринку, серед яких слід виділити заходи з підтримання конкуренції, облік національних і регіональних особливостей ринку, організацію сервісу (якісного технічного обслуговування), рекламу та інші засоби впливу на споживача, включаючи ділову репутацію виробника, популярність його товарного знака.

Стимулювання підвищення якості - створення системи визнання і заохочення заслуг у досягненні високої якості і покарання за допущені дефекти або помилки при виконанні своїх функціональних обов'язків надає дієвий вплив на процес поліпшення якості. Виділяють три основні напрями підвищення зацікавленості працівників у поліпшенні якості продукції (робіт, послуг): матеріальне, організаційно-технічне та моральне стимулювання.

матеріальне стимулювання припускає виплату премій з прибутку за затвердженими на підприємстві положенням (нормативним документам) за досягнення високої якості, бездефектне виготовлення продукції.

Організаційно-технічне стимулювання здійснюється за допомогою заохочення винахідницької та раціоналізаторської діяльності працівників підприємства. Широке розвиток і підтримка (фінансова, інформаційна, нормативно-методична, матеріальна) участі в винахідницької та раціоналізаторської роботи сприяє як підвищенню якості, так і ефективності виробничо-економічної діяльності підприємства в цілому. Досить ефективними у стимулюванні якості продукції є організація груп (гуртків) якості, пропаганда передового досвіду, проведення конференцій, семінарів, конкурсів на кращий бренд року і т. п.

Моральне стимулювання поліпшення якості реалізується через присвоєння почесних звань та нагородження грамотами, вручення цінних подарунків, оголошення подяк, вручення медалей та інших відзнак, престижність роботи на відомому підприємстві.

Для забезпечення якості формуються цільові науково-технічні програми підвищення якості продукції. Програми розробляються на конкретну продукцію і містять завдання з технічного рівня і якості створюваної продукції, вимоги до ресурсного забезпечення всіх етапів петлі якості , наприклад вимоги до обладнання, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, метрологічним засобам, виробничому персоналу і т.д., необхідні для виробництва вироби потрібної якості, а також заходи, що забезпечують реалізацію вимог загальної системи управління якістю продукції на підприємстві [9, с.207-208].

Таким чином, значення підвищення якості продукції для економіки організації полягає в тому, що воно позитивно позначається на ефективності використання виробничих ресурсів, ефективності функціонування організації, а також адаптивності організації до умов зовнішнього економічного середовища, активізує процес пошуку та впровадження інновацій у виробництво. Підвищення якості продукції на макрорівні сприяє формуванню експортного потенціалу, що підсилює економічну незалежність держави, а, отже, і його безпеку. Крім того, якість виступає каталізатором прискорення науково-технічного прогресу, зростання добробуту суспільства і т.д. Тому на державному рівні проводиться політика стимулювання підвищення якості продукції, що випускається національними підприємствами, а також політика забезпечення конкурентоспроможності продукції як умови досягнення сталого економічного розвитку національної економіки.

ВИСНОВОК

Сучасна ринкова економіка висуває принципово інші вимоги до якості продукції та послуг. Якість продукції (послуг) відноситься до числа найважливіших показників діяльності організації. Підвищення якості в значній мірі визначає виживаність і успіх організації в умовах ринку, темпи технічного прогресу, впровадження інновацій, зростання ефективності виробництва, економію всіх видів ресурсів, використовуваних у виробництві. Звідси випливає необхідність постійної, цілеспрямованої, копіткої роботи з підвищення якості продукції та послуг у порівнянні з аналогами конкурентів.

Якість пройшло багатовіковий шлях розвитку і розвивалося в міру того, як вдосконалювалися потреби і зростали можливості виробництва по їх задоволення. В даний час з'явилося безліч різноманітних аспектів поняття "якість": економічний, соціальний, управлінський, особистісний та інші. Кожен з підходів містить свої трактування і розуміння змісту цієї категорії залежно від об'єкта дослідження. Однак економічний аспект якості є вирішальним серед інших. Якість продукції являє собою сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

Для оцінки якості продукції використовують показники якості. Показник якості продукції - кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, які складають її якість, то розглядається відповідно до певних умов її... створення та експлуатації або споживання. За кількістю характеризуються властивостей показники якості можуть бути одиничними, комплексними і визначальними. До основних показників якості ставляться призначення, надійність, технологічність, стандартизація та уніфікація, ергономічність, естетичність, транспортабельність, екологічність, безпека, патентно-правові показники.

Кількісне значення показників якості продукції визначається різними методами: вимірювальним, реєстраційним, органолептичними, розрахунковим, соціологічним, експертним, традиційним.

Пріоритетність і значимість методів змінюється залежно від поставлених перед дослідником завдань. Методи визначення показників якості розрізняються за рівнями достовірності. Таким чином, до самого достовірного слід віднести вимірювальний метод. Тоді соціологічний буде діаметрально протилежним йому. Іноді використання одного методу є недостатнім. У такому разі їх використовується декілька. Тоді, проводячи комплексний аналіз, можна зробити більш адекватні висновки. Рівень якості продукції визначається сукупністю одиничних і (або) комплексних показників, в результаті порівняння яких з базовими значеннями в залежності від мети оцінки можна зробити відповідні висновки. Оцінка рівня якості ведеться за певною схемою. У загальному вигляді оцінка рівня якості продукції для прийняття управлінських рішень складається з наступних основних етапів: встановлення мети оцінки рівня якості (технічного рівня) вироби; вибір номенклатури, показників якості базового і зразків, обґрунтування його необхідності і достатності; вибір або розробка методу і прийомів визначення значень показників якості; вибір або визначення базових значень показників якості та пошук вихідних даних для визначення фактичних значень показників якості оцінюваної продукції, визначення фактичних значень показників якості та їх зіставлення з базовими.

Для оцінки рівня якості продукції використовуються такі методи: диференційний, комплексний, змішаний, метод інтегральної оцінки та експертний методи. Кожен з цих методів має певну область застосування, свої достоїнства і недоліки. Значення підвищення якості продукції для економіки організації полягає в тому, що воно позитивно позначається на ефективності використання виробничих ресурсів, ефективності функціонування організації, а також її адаптивності до мінливих умов зовнішнього економічного середовища, активізує процес пошуку і впровадження інновацій у виробництво. Підвищення якості продукції на макрорівні сприяє формуванню експортного потенціалу, що підсилює економічну незалежність держави, а, отже, і його безпеку. Крім того, якість виступає каталізатором прискорення науково-технічного прогресу, зростання добробуту суспільства і т.д. Тому на державному рівні проводиться політика стимулювання підвищення якості продукції, що випускається національними підприємствами, а також політика забезпечення конкурентоспроможності продукції як умови досягнення сталого економічного розвитку національної економіки. До основних напрямів підвищення якості продукції відносять вдосконалення технології виробництва, поліпшення організації виробництва і праці, створення умов реалізації товарів на конкретному ринку і стимулювання підвищення якості.

Список використаних джерел

1.  Мороз О. В. Організаційно-економічні фактори управління якістю на підприємствах : монографія. / О. В. Мороз, Л. М. Ткачук. – Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. – 137 с.

2.  ДСТУ ІSО 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник. – На заміну ДСТУ 3230-95; Введ. 27.06.2001 р. – К. : Держстандарт України, 2001. – 26 с.

3.  Бест М. Новая конкуренция. Институты промышленного развития /  Бест М. ; пер. с англ. – М. : ТЕЗИС, 2002. – 356 с.

4.  Труш Ю. Я. Обґрунтування основних шляхів підвищення управління якістю продукції / Ю. Я. Труш // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – № 8. – С. 91-94.