8.2. Аналіз стійкості ринку
У процесі аналізу треба брати до уваги те, що ринок, навіть регульований у межах можливостей маркетингу, не може цілком звільнитися від проявів стихійності. Це явище є невід’ємною властивістю ринкового механізму, його прагнення до рівноваги попиту та пропозиції, що досягається шляхом подолання постійних диспропорцій різної інтенсивності. Ця властивість ринку, пов’язана із стихійністю його розвитку, проявляється через коливання (стійкість) основних параметрів ринку.
Стійкість (коливання) розвитку ринку в часі проявляється у характері відхилень фактичних рівнів розвитку від основної тенденції, що дозволяє виміряти її відомим в аналізі динаміки показником – коефіцієнтом апроксимації (від лат. approximare – наближатися).
Спочатку
обчислюється середньоквадратичне
відхилення середніх рівнів від тренду
:
|
(8.1) |
де – середньоквадратичне відхилення емпіричних рівнів динамічного ряду від тренду;
– і-тий
рівень динамічного ряду;
– згладжений і-тий рівень динамічного ряду (тренд);
– кількість
і-тих
рівнів динамічного ряду.
Слід пам’ятати, що середньоквадратичне відхилення відображено у натуральних числах, його результат залежить від розмірності рівнів динамічного ряду. Тому необхідна його стандартизація, вираження у відсотках до середнього рівня, тобто коефіцієнт апроксимації обчислюється як процентне відношення середньоквадратичного відхилення фактичних рівнів динамічного ряду від лінії тренду до середнього рівня ряду:
|
(8.2) |
Саме цей показник, який змінюється в діапазоні між 100% і 0, відображає рівень стійкості розвитку ринку.
Треба відзначити, що запропонований алгоритм аналізу стійкості ринкових параметрів має важливий недолік, пов’язаний з тим, що побудовані тенденції розвитку ринку та обчислені за їх допомогою коефіцієнти апроксимації не враховують циклічних коливань ринку.
8.3. Аналіз циклічності ринку
Аналізуючи тенденції ринку як за рік, так і за більш тривалий період, можна помітити, що зміна параметрів ринку відбувається хвилеподібно, тобто простежується повторюваність тенденцій розвитку. Дане явище в економічній літературі називається циклічністю.
Циклічність ринку можна визначити як регулярно повторювані в часі зміни рівня, вектора і характеру розвитку ринку.
Як відомо, у своєму розвитку ринок проходить через ряд циклів, що змінюють один одного за принципом: зростання – спад – зростання. Зростання ринку призводить до його перенасичення, кризи збуту, його змінює депресія, діловий застій, що поступово переходить до пожвавлення ділової активності.
Зазначимо, що проблема класифікацій ринкових циклів й досі є дискусійною, погляди різних наукових шкіл дуже відрізняються. Широко відома класифікація Гарвардської економічної школи, грошова теорія Хутрі, теорія новацій Хансена, психологічна теорія Пігу, теорія недоспоживання Фостера, але серед вітчизняних та зарубіжних економістів найбільшою популярністю користується класифікація ринкових циклів Мітчелла, подана у табл.8.3
Таблиця 8.3
Характеристика фаз економічного циклу
Фази економічного циклу |
Характерні риси фаз економічного циклу |
Криза |
Відставання споживання від виробництва призводить до зростання товарних запасів, перевиробництва. У результаті перевиробництва (через те, що товари, що випускаються, не знаходять збуту) відбувається скорочення виробництва, що призводить до зростання невикористовуваних потужностей і збільшення безробіття, а отже, і до зниження платоспроможного попиту населення. Кризовому спадові звичайно передує зниження товарних цін і ряд інших ознак кризи: кредитна напруга, падіння курсів акцій, зменшення оптової і роздрібної торгівлі, максимальне підвищення облікового відсотка, зменшення вкладень в основний капітал. |
Депресія |
Фаза циклу після кризи характеризується застійним станом економіки. У розвитку кризи раніше або пізніше (це залежить від величини різниці між попитом та пропозицією) настає такий момент, коли ще не зростає виробництво, але немає й падіння: не підвищуються ціни, але їх зменшення по більшості товарів припинилося, припиняється зростання товарних запасів. |
Пожвавлення |
У фазі пожвавлення відбувається, як правило, відновлення основного капіталу, тобто морально застаріле обладнання заміняється новим, більш сучасним і продуктивним. Масове оновлення основного капіталу призводить до збільшення попиту на товари, підвищуються ціни, в першу чергу на сировину, зростає потреба у позичковому капіталі, збільшуються і прибуток. |
Піднесення |
У фазі піднесення не тільки оновлюється основний капітал, але й значних розмірів набуває будівництво нових підприємств. Ці великі вкладення в основний капітал протягом певного періоду часу формують односторонній попит при обмеженій пропозиції або взагалі її відсутності. Настає перевиробництво, і піднесення з катастрофічною швидкістю змінюється кризою. |
Усвідомлюючи важливість показника циклічності розвитку ринку як важливого показника кон’юнктури, треба підкреслити, що в українській економіці досить малий період ринкових перетворень для чіткого прояву ринкових циклів, внаслідок чого у процесі маркетингового аналізу кон’юнктури ринку найчастіше використовується показник внутрішньорічної (сезонної) циклічності.
Сезонними коливаннями (від фр. saison – пора року) називаються більш-менш стійкі внутрішньорічні коливання параметрів ринку, зумовлені специфічними умовами виробництва чи споживання певного виду продукції, тобто, значною мірою сезонність – це прояв дії ринкового механізму, збалансованості попиту і пропозиції [96; 147].
Дослідження внутрішньорічних коливань, визначення їх розміру, сили і характеру розпочалося у 20-х роках ХХ століття. Потім відзначалось деяке послаблення уваги до цього важливого питання, а з 60-х років увага економістів була спрямована на статистичні методи числового вираження сезонних хвиль. Дослідженню питань сезонності присвятили свої роботи Ястремський Б.С, Маслов Л.П., Ряузов Н.Н., Дружинін Н.К., а пізніше Кальдишев Г.С., Френкель А.А. та інші.
Для оцінки сезонних коливань найчастіше використовуються такі статистичні методи:
метод простої середньої;
метод Персонса;
метод ковзної середньої;
аналітичне вирівнювання;
ряди Фур’є.