3.2. Зміст та ендогенний механізм довгоплинних коливань
Економіка є складною за структурою системою елементів, кожний з яких може формувати локальні взаємозалежні підсистеми, підпорядковані власним закономірностям із різноманітним ступенем коливальної динаміки.
Історія аналізу довгих хвиль почалася у XIX ст., коли у 1847 р. англійські вчені X. Кларк і В. Джевонс зауважили, що між двома "економічними катастрофами" – 1793 р. і 1847 р. – пройшло 54 роки. Вони вперше припустили, такий інтервал не є випадковим і що мають існувати природні причини, які призводять до таких катастроф.
Були започатковані спроби довести на статистичному матеріалі існування тривалих коливань в економіці.
У Росії проблемою довгих хвиль займався Н.Д. Кондратьєв, висновки якого базуються на аналізі великої кількості економічних показників (індекси цін, номінальна зарплата та ін.). За Кондратьєвим, на відміну від класичного ділового циклу, довжина хвилі визначалася як відстань між сусідніми піднесеннями або спадами економічного зростання (рис…).
Кондратьєв показав, що до початку 1920 р. світова економіка пережила дві з половиною хвилі, які можна було простежити. Дотримуючись емпіричного підходу Кондратьєва до оцінки динаміки світової економіки, можна виділити чотири довгі хвилі економічного розвитку сучасної економіки (див. табл..).
Н.Д. Кондратьєв визначив, що довга хвиля має дві фази — підвищувальну і знижувальну. Характеризуючи довгі хвилі в економіці, він виділив такі їх риси.
1. У витоку підвищувальної фази або на самому її початку відбуваються глибокі зміни у всьому суспільстві. Цим змінам передують значні науково-технічні винаходи і нововведення.
2. Підвищувальні фази багатші на соціальні потрясіння (революції, війни), ніж знижувальні.
3. Знижувальні фази особливо гнітюче впливають на сільське господарство.
Періодичні кризи (цикли ділової активності середньої тривалості 7 – 10 років) ніби нанизуються на відповідні фази довгої хвилі і змінюють свою динаміку залежно від неї – у період піднесень більше часу припадає на "процвітання", а в період тривалого спаду заглиблюються кризові явища.
Сучасне уявлення про довгі хвилі знайшло відображення в роботах таких економістів, як С.Ю. Глазьєв, Л.А. Клименко, С.М. Меншиков, У. Ростоу, Е. Слуцький та ін.
За сучасною періодизацією довгі хвилі поділяються на чотири класичні півфази: зростання, рецесія, депресія і пожвавлення. За загальним визнанням економістів, основною причиною тривалих коливань є розвиток науково-технічного прогресу. Значні відкриття сприяють економічному зростанню, проте їх поява тісно пов'язана із соціально-економічними процесами в суспільстві. Соціально-економічним процесам притаманна затяжна інертність – від загального добробуту до соціальної ненависті – що і визначає тривалість довгих хвиль в економіці. Наростання соціальної активності в суспільстві дає поштовх науково-технічному прогресу, що у свою чергу спонукає до загального економічного піднесення (табл…).
