1.2. Зміст і види економічної кон’юнктури.

Теорія кон’юнктури як самостійний науковий напрям сформувалася у кінці ХІХ – на початку ХХ століття практично одночасно у вигляді трьох основних наукових шкіл: американської (Гарвардська школа бізнесу), російської та німецької (табл.1).

Таблиця 1

Внесок наукових шкіл в теорію кон’юнктури

Наукові школи	Основні досягнення
Німецька школа: Ф.Лассаль, А.Вагнер, П.Момберт, В.Репке, Г.Кассель	Виявлення багатоциклічного характеру кон’юнктури (В.Репке); виокремлення понять загальногосподарської та часткової кон’юнктури (П.Момберт); обґрунтування положення про динаміку основного капіталу як найважливішого кон’юнктуроутворюючого елементу ринку (Г.Кассель).
Російська школа В.М.Штейн, Н.Д.Кондратьєв, С.А.Пєрвушин, Д.І.Опарін, В.М.Ігнатьєв, Н.С.Четвєріков, С.Л.Комлєв, Є.Є.Слуцький	Відкриті великі цикли кон’юнктурних коливань (Н.Д.Кондратьєв); розмежовано поняття економічної статики, динаміки та кон’юнктури, обґрунтовано значення окремого дослідження кумулятивних, незворотніх та потокових процесів економічної динаміки (Н.Д.Кондратьєв); розроблено оригінальний індексний метод дослідження кон’юнктури (Н.Д.Кондратьєв, С.А.Пєрвушин, С.Л.Комлєв); розвинуто математичну теорію статистичного спостереження за кон’юнктурою (В.М.Ігнатьєв, Д.І.Опарін, Н.С.Четвєріков); обґрунтовано механізм міжциклічних взаємодій на основі математичної теорії випадкових процесів (Є.Є.Слуцький).
Американська школа (Гарвардська школа бізнесу) У.К.Мітчелл, С.Кузнєц, Дж.М.Кейнс, Дж.Р.Хікс, Р.Харрод, Р.Б.Прескотт	Визначено поняття ділового циклу (bisiness cycles), пов’язаного з абсолютними спадами та підйомами обсягів виробництва та інших показників, і циклу економічного зростання (growth cycle), який представляє собою флуктуації в економічних часових рядах, що коливаються навколо довгострокового тренду (У.К.Мітчелл, Р.Б.Прескотт, С.Кузнєц); об’єднано теорію кон’юнктури з концепцією економічного зростання, що переросло у технологію макроекономічного прогнозування (Дж.Р.Хікс, Р.Харрод); започатковано макроекономічне моделювання економічної динаміки і, з урахуванням результатів В.Леонтьєва у розробці теорії міжгалузевого балансу, сформовано систему неперервного макроекономічного моніторингу у вигляді системи національних рахунків (Дж.М.Кейнс, Дж.Р.Хікс, С.Кузнєц, Р.Харрод)

Науковий здобуток вчених, що протягом ХХ ст. розвивали теорію кон’юнктури, залишається актуальним і сьогодні, оскільки дозволяє визначити її основні характерні риси:

• несталість, постійна мінливість та коливання, які відображають дію сил, що впливають на кон’юнктуру в короткотерміновій перспективі, або результат факторів, що мають довгостроковий термін впливу на стан ринкової кон’юнктури;

• виняткова суперечливість, що відображається у одночасному вияві протилежних тенденцій одних і тих самих показників кон’юнктури;

• нерівномірність;

• єдність протилежностей, що складаються у процесі відтворення суспільного капіталу.

Вперше термін “кон’юнктура”¹ (латин. conjunctura, від conjungo – поєдную, з’єдную, conjuncte – разом, неподільно) застосував представник німецької школи Ф.Лассаль в 1864 р., ототожнюючи її з уявленнями про зв’язок усіх наявних обставин, що оточують людину меркантильного світу.

Кон’юнктура радянськими ученими вивчалася на прикладі світових капіталістичних ринків, тому, наприклад, в 60-ті роки ХХ ст. Ф.Г. Піскоппель визначав кон’юнктуру в такий спосіб: “Кон’юнктура є процес відтворення капіталістичного господарства, розглянутий у його ринковому вираженні, у повсякденних коливаннях і змінах, у всіх зв’язках і опосередкуваннях”.

В даний час існують три підходи до розуміння ринкової кон’юнктури. Під кон’юнктурою розуміють:

1. Конкретну економічну ситуацію, що склалася на ринку на даний момент або за обмежений відрізок часу під впливом комплексу факторів.

2. Сукупність умов, що визначають ринкову ситуацію.

3. Точку на кривій відповідного ринкового циклу.

Кон’юнктура ринку – це конкретна економічна ситуація, що склалася на ринку на даний момент або за обмежений відрізок часу під впливом сукупності кон’юнктуроутворюючих факторів і характеризується рівнем збалансування попиту і пропозиції на ринку, а також рівнем та співвідношенням цін.

Класифікація видів кон’юнктури ринку

У якості першої класифікаційної ознаки використовується рівень масштабу ринку, за якою виділяють:

• світову кон’юнктуру;

• міжнаціональну кон’юнктуру (наприклад, кон’юнктуру європейського ринку);

• національну кон’юнктуру,

• регіональну кон’юнктуру,

• кон’юнктуру місцевих ринків.

Другою класифікаційною ознакою є ознака охоплюваного товарного ряду. Відповідно до цієї ознаки виділяють:

• загальногосподарську кон’юнктуру;

• кон’юнктуру товарних ринків.

Дослідження загальногосподарської кон’юнктури становить інтерес з позицій державного управління економікою, а також з позицій інвестиційного бізнесу, оскільки стан загальногосподарської кон’юнктури є одним з найважливіших показників інвестиційного клімату.

Найбільший інтерес для підприємств у ринкових умовах становить дослідження кон’юнктури товарного ринку, під яким розуміють систематичний, цілеспрямований збір і аналіз даних про стан та розвиток кон’юнктури ринку, які дозволяють обґрунтувати стратегію і тактику маркетингової діяльності підприємств в умовах ризику та невизначеності.