26. Загальна морфофункціональна характеристика структур, які утворюють стінки протоки завитки.

Завиткова протока-спіральний орган з трикутним просвітом. Має 3 стінки:верх.,зовн.,ниж. Верхня – вестибулярна мембрана(побуд з тонкофібрилярної соло.ткан.пластинки,вкрит одно шар плоским епітелієм зі сторони ендолімфи і ендотелієм зі стор.перилімфи).  зовн стінка утв.судинною смужкою(багато ряд.епітелій.юміж кл-гемокапіляри.  Секреторна ф-ція+трофіка кл спірального органа). Ниж ст.-базилярна пластинка(3 шари: базальна мембр-лежать епітеліальні кл спірального органа;,шар колаген волокон утв тонкими кологен волокнами(слухові струни), які занур у гомогенну основну реч-ну; і покривний шар, що підстеляє бацилярну пластину пластинку з боку барабарн.сходів,утв 1 шаром лоских кл-ендотелій).

27. Характеристика структур, які приймають участь у передачі звукових коливань гістофізіологія органа слуху).

Коливання повітря-барабан.перетинка-слухові кісточки-основа стремінця-передача колив.на пери лімфу вестибулярних сходів завитки-через отвір на вершині завитки-перилімфа барабанних сходів.               Віддача коливань через кругле вікно, коли основа стремінця заглиблюється в овальне вікно.                Коливання перилімфи вестибул.сходів через вестиб.мембр.на ендолімфу протови завитки і охоп базилярну і текторіальну мембр. У результаті-відхил тререоцилій сенсор.кл. і їх збудж.(ацетилхолін+холінорецептор у мембр.стереоцилій_виник.рецепторний потенціал(мікрофонний ефект)). Нерв.імп.через слух.нерв передаються у центральні відділи слухового аналізатора.

28. Морфофункціональна харктеристика органа нюху.

Орган нюху - периферичним відділом нюхового аналізатора . Нюховий епітелій включає в себе три види клітин: нюхові, опорні і базальні. Нюхові клітини мають форму веретенце, на одному кінці якого на поверхні слизової оболонки розташовуються нюхові бульбашки, вкриті віями. Інший кінець нюхових клітин переходить в нервове волокно, а ті, в свою чергу, збираючись в пучки, утворюють нюхові нерви. Через них роздратування надходить в первинний центр нюху, а звідти - до. коркової кінця нюхового аналізатора.

29. Морфофункціональна характеристика органа смаку.

Смак — один із видів хеморецепції; відчуття, що виникає в ротовій порожниніпід дією різних речовин, переважно на рецептори смаку. У людини відчуття смаку виникає за участю інших рецепторів.

Орган смаку (organum gustus) — периферійна частина смакового аналізатора, представлена рецепторними епітеліальними клітинами язика. Є 4 види сосочків: ниткоподібні (papillae filiformes), грибоподібні (papillae fungiformes), жолобкуваті (papillaevallatae) і листоподібні (papillae foliatae). Всі сосочки є похідними слизової оболонки. Поверхня сосочків утворена багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє або частково роговіє (у ниткоподібних сосочках) та лежить на базальній мембрані^[1].

30. Джерела розвитку кровоносної системи.

Серце-з мезенхіми розв. Ендокард і судини, з вісцеральної мезодерми(міоепікардіальної пластинки)-міокард і  епікард. Нерв. Вузли і нерв. волокна розв. з нейроектодерми. Його закладка поч. на початку 3-го тижня ембр.розв. і завершуеться в 16-20р. Судини-з мезенхіми жовткового мішка у кінці 2-го тижня ембр.розв. шляхом утв. Кровяних острівців. Мезенхімні клітини на периферії острівця утв.ендотеліальні кліт. А центральні- утв.кліт.крові.

31. Порівняльна характеристика гістологічної будови артерій у залежності від їх гемодинамікн.

Є артерії: еластичного, мязевого і мішаного типу. Заг.буд.арт.мішаного типу-оболонки:внутрішня, сер., зовнішня. Внутр. утв.:ендотелій, підендотеліальний прошарок(ПВСТ з колаген. І еласт. Волокнами+клітини зірчастої форми) і вікончастої  еласт. мембрани. Сер.обол.: глад. Міоцити, еластичні вол. І зовн. Еласт мембрана. Зовн.обол. предст.: ПВСТ+судини та нерви судин. !Арт.мязевого типу ОСОБЛИВОСТІ: зменшується вміст ел.волокон і збульшуеться вміст гладких міозитів. Зникає зовн.ел.мембрана, тоншають підендо- прошарок і вн.ел тембр.ПРИЧИНА:далеко від серця, тиск крові менший. Арт.ел.типу(аорта) мяз.кл.менше більше ел.волокон.Причина:висока шв.крові і високий її тиск, дана буд.забеспеч. пом’якшення поштовхів крові.

32. Порівняльна характеристика гістологічної будови вен у залежності від їх гемодинамікн.

Є вени:мязевого і безмязевого типу. Вени безмязевого типу: ендотелій, сер. обол. нема, зовн. обол. зрощена зі спол. ткан. органів до яких прилягає. Н: вени сітківки,кісток, плаценти, селезінки, м. та тв.обол.мозка.Мязевого типу: з сильним розвитком м.елементів_є клапани і мяз. Кл. розташовані у всіх оболонках(тулуб, руки,шия) і слабим(ноги)Причина:у перших кров рухається під дією сили земного тяжіння, а  в других в протилежного напрямку.

33. Порівняльна характеристика артерій і вен.

Вени- забезп поверн крові до серця, депонув крові та дренаж. Відмінності: стінка вени тонша. Перев. Колагенові волокна(еласт-слабо). Відсутня зовн еласт тембр і слабкий розв внтр еласт тембр. Просвіт вени- неправильна форма( арт- кругла). Найбільш відносна товщина-зовн оболонка( арт- середня). Наявність клапанів.

34. Морфофункціональна характеристика типів капілярів.

КАПІЛЯР — найдрібніша кровоносна судина, яка розташована у тканинах і з'єднує артерії з венами. Розрізняють три типи капілярів. Перший тип — капіляри з безвікончастим ендотелієм і базальною мембраною, розташовуються у шкірі, поперечносмугастій і гладкій м'язовій тканині, міокарді, корі великого мозку. Другий тип — фенестровані капіляри з вікончастим ендотелієм і суцільною базальною мембраною - є уворсинках тонкої кишки, капілярних клубочках нирки, ендокринних залозах. Третій тип — синусоїдні капіляри, які мають великий просвіт Базальна мембрана несуцільна (переривчаста.) Такі капіляри розташовані у печінці, селезінці, кістковому мозку.

35. Морфофункціональна характеристика артеріол.

Артеріола — судина, яка має. Їхня внутрішня оболонка складається з ендотелію. Шар, який лежить під ендотелієм, виражений погано. Середній шар складається з окремих міоцитів, які направлені циркулярно, а зовнішня оболонка практично відсутня. Характерна їх особливість — переважання в судинній стінці гладком'язового шару, завдяки якому артеріоли здатні активно змінювати величину свого просвіту.

36. Будова, функції та різновиди венул.

Венули — дрібні кровоносні судини , у які збирається кров із капілярів.

 Розрізняють три типи венул, найдрібніші із них — посткапілярні  — складаються з одного шару ендотелію, навколо невелика кількість перицитів. Стінки цих судин фенестровані, дозволяють проходженню рідини із крові в тканину, схожі до капілярів ніж до венhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%BB%D0%B0 - cite_note-marieb-0. Посткапілярні венули мають спеціалізовані ділянки високого ендотелію, побудованого із кубічних ендотеліоцитів. У цих місцях відбувається екстравазаціялімфоцитів, тобто вихід із кров'яного русла. Це призводить до виникнення набряку та екстравазації лейкоцитів.Третій вид венул мають один або два шари гладеньких м'язів та тонку зовнішню оболонку. До них належать збірні та м'язові венули.