Коментарі учнів:

Учень 1: Роман мав і підзаголовок — «Хроніка XIX ст.». Відомо, що підзаголовок, як правило, уточнює назву твору і певною мірою відображає ставлення автора до того, про що йде мова на його сторінках. Це у першу чергу стосується філософсько-психологічних творів, яким, за своєю суттю, і є роман Стендаля «Червоне і чорне». Тому цілком можна припустити, що «червоне» у романі Стендаля символізує ідеалізовану епоху наполеонівських війн, з її сподіваннями на свободу, на необмежені для кожного стану права і можливості у досягненні марнолюбних устремлінь і героїчних звершень задля слави батьківщини і особистого успіху. «Чорне» ж – символ епохи Реставрації, епохи, що відродила «монархію-пережиток», станові привілеї та поклоніння золотому тільцю. Багряно-червоні відблиски минулого ніби підкреслюють у романі Стендаля чорні тіні теперішнього.

Учень 2: Але окрім політичного окрасу, можемо сказати, що й особиста доля головного героя роману Жульєна Сореля складається немов би під знаком боротьби цих двох опозиційних начал — «червоного» і «чорного». Де «червоне» - це віра, надія, любов, а «чорне» — облуда й лицемірство.

Учень 3: Можна також припустити, що „чорне" – це залізні закони реальності, згідно яких жив Жульєн, щоб досягти своїх цілей. Це честолюбство, лицемірство, гординя, ворожість, презирство, самолюбство, марнославство, високомірність та ін. А „червоне" - це шлях людського серця, це те, що в кінці роману все ж перемагає, це – кохання, доброта, звичайне щастя, якого раніше не усвідомлював герой.

- Учитель: Однак заголовок роману і сьогодні викликає дискусії, тому що символіка «червоного» і «чорного», за довгі роки популярності творіння Стендаля, отримала масу тлумачень. Академік Б.Г. Ремізов у статті «Чому Стендаль назвав свій роман «Червоне і чорне», узагальнивши цілий ряд різних тлумачень цих символів, від загальновизнаних до маловідомих, дійшов висновку: в «червоне» і «чорне» можна вкладати різні значення: «червоне» можна тлумачити як лють, вбивство, повстання, особливий стан душі, і майже так само можна тлумачити «чорне», досить лише глянути у словник, щоб побачити безмежні можливості, які мова пропонує читачеві на вибір... В залежності від сприйняття та зацікавленості читача можливі різні асоціації, окремі протиставлення, що можуть варіювати від розділу до розділу, від сторінки до сторінки: війна і мир, Наполеон і Бурбони, революція і Реставрація, виграш і програш у рулетці життя... Символічна невизначеність назви обумовила її багатозначність, завдяки чому вона може вмістити у себе все багатство протиріч, що знайшли відображення у романі.

Колись в одному зі своїх чисельних зошитів Стендаль записав: «Тільки те придатне для змалювання, що залишається цікавим і після того, як історія оголосить свій присуд». Від себе можу додати: в тому і полягає привабливість творів письменника, що дійсно великі творіння мистецтва слова є невичерпними у різноманітті їхнього прочитання. Тому кожне нове покоління читачів роману Стендаля «Червоне і чорне» буде знаходити в ньому все нові й нові смисли, співзвучні та актуальні часу його прочитання.