1.4 Методичні вказівки

Дана лабораторна робота виконується фронтально. Підгрупа студентів отримує завдання за вибором режиму зварювання (діаметр електрода, значення напруги, довжина дуги, сила зварювального струму), ознайомлюється з робочим місцем електрозварювальника, інструментами та обладнанням, видами зварювальних з’єднань та будовою зварювального шва, відпрацьовує техніку запалювання електричної дуги та підтримання її стійкого горіння і зварювання (направлення валика)

Діаметр електрода визначають залежно від товщини зварюваного металу за емпіричною формулою:

(1.1)

де d – діаметр електрода, мм

δ – товщина зварюваного металу, мм.

Довжина дуги, мм:

Силу зварювального струму при ручному дуговому зварюванні визначають залежно від діаметра та типу металу електрода за емпіричною формулою, А:

де К – коефіцієнт, К=40…60 А/мм – для електродів зі стержнем з низьковуглецевої сталі та К=35…40 А/мм – для електродів зі стержнем з високовуглецевої сталі.

Напруга дуги визначається за формулою, В:

де ά, β – постійні коефіщенти, які визначаються експериментальним методом та залежать від металу, виду газу в дуговому проміжку та інших факторів; α – сума катодного та анодного спадів напруг дуги, для сталевих електродів дорівнює 10... 12 В;

β – середній спад напруги на одиницю довжини стовпа дуги, β= 2...3 В/мм;

l – довжина дуги, мм.

Після вибору режиму зварювання необхідно виконати практичну частину роботи в такій послідовності.

1. Одягнути спецодяг електрозварювальника, встановити в електродотримач електрод, діаметр якого розраховано за (1.1), увімкнути витяжну вентиляцію робочого місця та здійснити збудження дуги, дотримуючись правил техніки безпеки (додаток А), застосовуючи захисні засоби від впливу яскравого світіння електричної дуги на очі та шкіру електрозварювальника. Зварювальник захищає обличчя від світлового та ультрафіолетового випромінювання дуги запобіжним щитком або маскою з темним склом, а тіло та руки – брезентовим спецодягом та рукавицями. Робоче місце зварювальника – спеціальна зварювальна кабіна.

2. Здійснити збудження зварювальної дуги дотиком електрода до виробу, після чого електрод необхідно швидко відвести на відстань 3...5 мм від виробу. Відпрацювати процес запалення електричної дуги; для забезпечення стійкого и горіння необхідно домогтися плавної подачі електрода до зварюваного виробу у міру його плавлення під час горіння дуги.

3.Для отримання якісного зварного шва або валика при наплавленні необхідно одночасно здійснювати два-три рухи; рівномірно подавати електрод у міру його плавлення до зварюваного виробу, підтримуючи при цьому постійну довжину дуги; переміщувати електрод по зварювальному шву та для отримання розширеного шва або валика надавати кінцю електрода коливального руху.

4.При стиковому зварюванні залежно від товщини зварюваного металу необхідно проводити розділ кромок. Зміною кута нахилу електрода можна регулювати глибину розплаву основного металу та впливати на швидкість зварювання та охолодження наплавленого металу.

5.Вольтметром та амперметром виміряти напругу та силу струму протягом холостого ходу зварювання. Дані занести в таблицю 3.1.

6.Виконати зварювання з’єднань та наплавлення валика. За допомогою молотка та зубила перевірити зварений виріб на міцність.

Таблиця 3.1

Товщина зварюваного металу δ, мм	Діаметр електрода d, мм	Напруга холостого ходу U, В	Сила зварювального струму I, А	Довжина дуги L, мм	Напруга дуги U, В