Афо нервової системи у дітей:

 

        У новонароджених відносний об’єм головного мозку більший ніж у дорослих, але морфо-функціонально він недостатньо зрілий

        Клітини головного мозку слабодиференційовані, біла речовина переважає над сірою

        Мієлінізація нервових шляхів і периферичних нервів закінчується лише у віці 2-3 років, тому перші роки життя проходять під контролем підкоркових структур

        Спинний мозок до моменту народження майже повністю сформований

До 9-10-річного віку у дітей має місце функціональна симпатикотонія, яка змінюється відносною парасимпатикотонією

 

 

Особливості нервової системи дітей, що зумовлені афо:

 

Схильність до генералізації процесу, загальномозкових реакцій, гіперкінезів, моторного автоматизму, судом з низьким порогом збудливості, набряку мозку.

 

Неспроможність до локалізації вогнища збудження.

Недостатня терморегуляція.

 

Нейротоксикоз та енцефалітичні реакції часто виникають при будь-яких інфекційних захворюваннях

 

Загальні риси патогенезу при інфекціях нервової системи

 

        Пряма цитотоксична дія вірусів та токсинів бактерій на клітини ЦНС

        Масивний рефлекторний вплив імпульсів з місць вхідних воріт інфекції та уражених органів

        Активація гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової та симпато-адреналової систем з наступним підвищенням вмісту в крові адреналіну та норадреналіну

        Централізація кровообігу

        Гіпоксемія

        Гіпоксія

        Зниження процесів окисного фосфорилювання

        Виникнення дефіциту енергії

        Порушення мозкового кровообігу з розвитком набряку мозку

        Ендогенна інтоксикація

        Подразнення структур головного мозку з наступною гіперпродукцією ліквору

        Лікворо-гіпертензійний синдром, набряк і набухання клітин ЦНС

 

Лабораторна діагностика захворювань нервової системи

 

        ЛЮМБАЛЬНА ПУНКЦІЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ РІДИНИ

 

        МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ЗБУДНИКА:

        Безпосередня мікроскопія

        Бактеріологічний посів ліквору, крові, сечі, слизу з носоглотки, патологічний виділень

        Біологічна проба на лабораторних тваринах

        Вірусологічні методи

        Серологічні методи

        ДНК-діагностика шляхом ампліфікаціних технологій (ПЛР, гібридизація ДНК, методи ДНК чіпів, оптичних сенсорів)

 

        ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ:

  Нейровізуалізації (огляд і структура ЦНС і оточуючих їх утворів):

        комп´ютерна томографія

        магніторезонансна томографія

        позитронна еміссійна томографія

        днофотонна еміссійна томографія

  Функціональної діагностики: електроенцефалограма, ультразвукова доплерографія, реоенцефалограма

Офтальмоскопія

 

 

Серозні менінгіти у дітей

 

ШИФР МКХ-10 -

G 02.0 Менінгіт при вірусних хворобах

Менінгіт (викликаний вірусом):

Ентеровірусний (А 87.0+)

          Епідемічного паротиту (В 26.1+)

Простого герпесу (В 00.3+)

Вітряної віспи (В 01.0+)

Оперізуючого герпесу (В 02.1+)

Аденовірусний (А 87.1+)

Кору (В 05.1+)

Краснухи (В 06.0+)

Інфекційного мононуклеозу (В 27.-+)

G 03.0 Непіогенний менінгіт (небактеріальний).

 

Серозні менінгіти – це група захворювань ЦНС, в основі виникнення яких лежить серозне запалення оболонок мозку, переважно вірусної, рідше – бактеріальної, грибкової чи паразитарної етіології.