2.7. Організація внутрішнього фінансового контролю на підприємстві

Внутрішній фінансовий контроль - процес перевірки виконання і забезпечення реалізації усіх управлінських рішень у сфері фінансової діяльності з метою реалізації фінансової стратегії і попередження кризових ситуацій, що можуть призвести до банкрутства. Він організовується самим підприємством з метою перевірки рівня виконання управлінських рішень у сфері управління його фінансами. Умови ефективності фінансового контролю відображені на рис. 2.8. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на підприємстві у формах попереднього, поточного та наступного (ретроспективного) контролю.

Рис. 2.15. Умови ефективності внутрішнього контролю

Метою здійснення фінансового контролю є перевірка виконання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень в галузі фінансової діяльності, попередження кризових явищ. Виконавцями являються фінансові менеджери, керівники підприємств, засновники, інші структурні підрозділи

Комплексна система внутрішнього фінансового контролю за діяльністю фірми в країнах з ринковою економікою дістала назву фінансового контролінгу. Його впровадження є досить актуальним і для вітчизняних підприємств. Він є невід'ємною підсистемою фінансового менеджменту.

Фінансовий контролінг – це система методів і інструментів, яка спрямована на підтримку фінансового менеджменту на підприємстві шляхом виявлення відхилень фактичних значень контрольних показників від нормативних та концентрації контролюючих дій за основними напрямками управління фінансами. Принципи побудови фінансового контролінгу зображено на рис. 2.16.

Рис. 2.16. Принципи фінансового контролінгу

На рис.2.17. зображені основні методи фінансового контролінгу, використання яких дасть можливість фінансовим менеджерам вчасно виявляти та ліквідувати недоліки на підприємстві.

Рис. 2.17. Основні методи фінансового контролінгу та їх зміст

Отже, підвищення ефективності фінансового менеджменту на підприємстві можливе за мови впровадження системи фінансового контролінгу .

2.8. Базові концепції фінансового менеджменту

Як зазначалося вище, фінансовий менеджмент – самостійна область знань, навчальна і наукова дисципліна, що підтверджується, зокрема, наявністю ряду базових взаємопов’язаних фінансових концепцій, розвинених в рамках теорії фінансів. За допомогою кожної базової концепції виражається основна точка зору на яке-небудь явище.

Концепція (лат. conceptio – розуміння, система) є певним способом розуміння. За допомогою концепції або системи концепцій виражається основна точка зору на дане явище, задаються рамки, що визначають суть і напрями розвитку цього явища. Фінансовий менеджмент базується на сукупності взаємопов'язаних фундаментальних концепцій, розвинених в рамках теорії фінансів.

1. Концепція грошового потоку. Вона припускає ідентифікацію грошового потоку, його тривалість і вигляд, оцінку чинників, що визначають величину його елементів, вибір коефіцієнта дисконтування і оцінку ризику, пов'язаного з даним потоком.

2. Концепція оцінки вартості грошей у часі. Її значення полягає у тому, що грошова одиниця, яка наявна сьогодні, і грошова одиниця, очікувана до отримання через деякий час, не є рівноцінними. Дана концепція відіграє центральну роль у практиці фінансових обчислень та виражає необхідність врахування фактору часу при здійсненні довгострокових фінансових операцій шляхом оцінки та порівняння вартості грошей на початку фінансової операції з вартістю при їх поверненні у вигляді майбутніх грошових надходжень.

Гроші-це особливий вид товару, який можна обміняти на будь-які інші товари, крім того, за їх допомогою у вигляді фіксованої кількості грошових одиниць можна виміряти вартість будь – якого товару. Але, для того, щоб виконувати цю функцію, вони самі повинні мати вартість. Зміна вартості грошей у часу визначається під дією трьох основних факторів ( рис.2.15).

Рис. 2.15. Фактори визначення зміни вартості грошей у часі

Концепція часової вартості грошей полягає у тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, в якості якої зазвичай виступає норма позичкового відсотка. Таким чином, сама сума грошей у різні періоди часу має різну вартість. При цьому вартість грошей у поточному періоді завжди вища, ніж у будь-якому майбутньому періоді. Ця нерівноцінність визначається дією трьох основні факторів: інфляцією (обумовлює бажання інвестувати кошти з метою, як мінімум, одержати дохід, здатний покрити інфляційні втрати), ризиком неотримання доходу при вкладенні капіталу та особливостями грошей, як одного із складових оборотних активів. Зауважимо, що головна особливість будь-якого активу – генерувати прибуток. З цього випливає, що сума, передбачувана до одержання в майбутньому повинна свідомо перевищувати суму, вкладену в даний момент часу.

Концепція часової вартості грошей має принципове значення у зв'язку з тим, що рішення фінансового характеру припускають оцінку та порівняння грошових потоків, які здійснюються у різні часові періоди.

Отже, майбутню вартість грошей визначають за допомогою нарахування відсотків.

Відсотки – це сума доходу від надання капіталу в борг або плата за користування позиковим капіталом у всіх його формах.

Відношення суми доходу, виплаченого за фіксований інтервал часу , до величини позики називається відсотковою ставкою.

Період нарахування – період часу, протягом якого здійснюється приріст вартості грошових коштів.

Існують два способи визначення та нарахування відсотків.

1. Декурсивний спосіб нарахування відсотків полягає в тому, що відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування. їх величина визначається, виходячи з величини капіталу, що надається. Даний спосіб є основним і найбільш вживаним.

Відповідно декурсивна відсоткова ставка (позиковий відсоток) представляє собою виражене у відсотках відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початок даного інтервалу.

2. Антисипативний (попередній) спосіб нарахування відсотків. Відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування.

Відсотковою ставкою буде відношення суми доходу, що виплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, одержаної по закінченні цього інтервалу (у відсотках).

Антисипативний спосіб використовується в періоди високої інфляції або при веденні обліку векселів у банку.

При здійсненні фінансових розрахунків відсотків за кредитами і цінними паперами, в лізингових операціях, під час визначення доходів на інвестований капітал і строків окупності проектів використовують метод дисконтування та метод нарощування (компаундування).

Методика нарахування простих відсотків

Незалежно від способу нарахування відсотків відсоткові ставки можуть бути простими та складними.

Простий відсоток – це нарахування відсотку лише на початково інвестовану суму протягом усього строку позики. Використання простих відсоткових ставок здійснюється в короткострокових фінансових операціях, коли інтервал нарахування співпадає з періодом нарахування, або коли після кожного інтервалу нарахування виплачуються відсотки.

При розрахунках суми простого відсотка в процесі нарощування вартості використовується наступна формула:

,

де I – сума відсотків за встановлений період часу в цілому;

Р – початкова (справжня, сучасна, теперішня) вартість грошей;

n – кількість періодів, по яких здійснюється розрахунки відсоткових платежів;

I – відсоткова ставка, виражена у відносних одиницях.

Тоді, майбутня вартість внеску (S) визначається за формулою:

,

де – множник (коефіцієнт) нарощення при застосуванні простої ставки позичкового відсотку.

Приклад. Розрахувати суму простих відсотків за рік та майбутню вартість капіталу за умови:

початкової суми внеску – 1000 грн;

відсоткова ставка, що нараховується щокварталу – 10 %.

Виконаємо необхідні обчислення:

I = 1000 × 4 × 0,1 =400 грн;

S= 1000 + 400= 1400 грн.

Отже, при заданій умові сума простих відсотків, нарахованих за рік, складе 400 грн, майбутня вартість капіталу – 1400 грн.

Методика нарахування складних відсотків

Складний відсоток – це сума доходу, яка нараховується в кожному інтервалі та приєднується до бази нарахування, сформованої в попередньому періоді. Нарахування складних відсотків застосовується, як правило, при довгострокових фінансових операціях (наприклад, інвестуванні).

У випадку розрахунку суми майбутньої вартості (S_c) базовою є формула:

,

де S_c – сума складних відсотків за визначений період часу;

Р – початкова вартість грошей;

n – кількість періодів (у роках), по яких здійснюється розрахунки відсоткових платежів;

i – відсоткова ставка, виражена у відносних одиницях;

(1 + i)ⁿ – множник (коефіцієнт) нарощення при застосуванні складної ставки позичкового відсотку.

Формули розрахунків складних відсотків є базовими у фінансових розрахунках. Економічний зміст множника (1 + i )ⁿ полягає у тому, що він показує майбутню вартість однієї грошової одиниці через n періодів при заданій величині ставки i. Для спрощення процедури розрахунків розроблені спеціальні фінансові таблиці, які дозволяють визначити як майбутню, так і сучасну вартість грошей.

При розрахунках вартості грошей в умовах застосування складних відсотків необхідно мати на увазі, що на результати оцінки впливає не лише ставка відсотку, а й кількість інтервалів виплат протягом усього платіжного періоду. Це призводить до того, що в ряді випадків більш вигідно інвестувати гроші під меншу ставку, але з більшою кількістю виплат протягом платіжного періоду.

Концепція врахування фактору інфляції полягає в необхідності реального відображення вартості активів і грошових потоків та забезпечення відшкодування втрат доходів, викликаних інфляційними процесами, при здійсненні довгострокових фінансових операцій.

Інфляція – процес постійного перевищення темпів росту грошової маси над товарною (включаючи вартість робіт і послуг), у результаті чого відбувається переповнення каналів обігу грошима, що призводить до їхнього знецінення та зростання цін.

При оцінці інфляційних процесів важливо розуміти наступні категорії:

• номінальна відсоткова ставка – це ставка, встановлена без врахування зміни купівельної вартості грошей у зв'язку з інфляцією;

• реальна відсоткова ставка – це ставка з врахуванням зміни купівельної вартості грошей у зв'язку з інфляцією;

• інфляційна премія – це додатковий дохід, який виплачується (або передбачений до виплати) кредитору або інвестору з метою відшкодування втрат від знецінення грошей, пов'язаних з інфляцією.

Для прогнозування річного темпу інфляції застосовують формулу:

Т= (1 + τ)12 -1,

де Т – прогнозований річний темп інфляції, у відносних одиницях;

τ – очікуваний середньомісячний темп інфляції у майбутньому періоді, у відносних одиницях.

Для оцінки майбутньої вартості грошей з урахуванням фактору інфляції використовують формулу, побудовану на основі моделі Фішера:

S = P× [(1 + I_p)×( 1 + T)]n - 1,

де S – номінальна майбутня вартість капіталу з урахуванням фактору інфляції;

Р – початкова вартість капіталу;

і_р – відсоткова ставка, у відносних одиницях;

Т – прогнозований темп інфляції, у відносних одиницях;

n – кількість інтервалів, протягом яких здійснюється нарахування відсотків.

Безпосередньо формула Фішера має вигляд:

I = i + τ + i × τ,

де I – реальна відсоткова премія;

i – номінальна відсоткова ставка;

τ – темп інфляції.

Ця модель припускає, що для оцінки доцільності інвестицій в умовах інфляції недостатньо просто скласти номінальну відсоткову ставку й прогнозований темп інфляції, необхідно до них додати суму, що представляє собою їх добуток i × τ, який називають інфляційною премією.

3. Концепція врахування фактору ризику. Концепція врахування фактору ризику полягає в оцінці його рівня з метою забезпечення формування необхідного рівня прибутковості фінансово-господарських операцій та розробки системи заходів, що дозволяють мінімізувати його негативні фінансові наслідки. Під прибутковістю розуміють відношення доходу, який генерується певним активом, до величини інвестицій у цей актив.

У рамках фінансового менеджменту категорія ризику має важливе значення при прийнятті рішень щодо структури капіталу, формування інвестиційного портфеля, обґрунтування дивідендної політики тощо [32].

Для оцінки ризику застосовуються як якісні, так і кількісні методи, у тому числі: аналіз чутливості, аналіз сценаріїв, метод Монте-Карло та інші. Узагальнено, для оцінки рівня фінансового ризику (ФР), показника, що характеризує ймовірність виникнення певного виду ризику та розмір можливих фінансових втрат при його реалізації, застосовують формулу:

ФР = ВР × РП,

де ВР – імовірність виникнення даного фінансового ризику;

РП – розмір можливих фінансових втрат при реалізації даного ризику.

Оцінка ризиків необхідна для визначення премії за ризик:

R = (R_n - R_f) × β,

де R – рівень премії за ризик по конкретному проекту;

R_n – середня норма доходності на фінансовому ринку;

R_f – безризикова норма доходності на фінансовому ринку;

Β – бета-коефіцієнт, що характеризує рівень систематичного ризику по конкретному проекту.

4. Концепція компромісу між ризиком і прибутковістю. Отримання будь-якого доходу в бізнесі пов'язане з певним ризиком. Зв'язок між цими характеристиками є прямо пропорційним. Категорія ризику використовується в оцінці інвестиційних проектів, формуванні інвестиційного портфеля, виборі фінансових інструментів, ухваленні рішень щодо структури капіталу та з інших питань.

5. Концепція вартості капіталу. Обслуговування того або іншого джерела обходиться підприємству неоднаково. Кожне джерело фінансування має свою вартість: наприклад, за банківський кредит необхідно сплачувати відсотки, за випуск акцій – виплачувати дивіденди тощо. Кількісна оцінка капіталу має найважливіше значення в аналізі інвестиційних проектів і виборі альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства.

6. Концепція ефективності ринку капіталу. Стосовно ринку капіталу термін «ефективність» трактують не в економічному, а в інформаційному плані. Ступінь ефективності ринку характеризується рівнем його інформаційної насиченості і доступності інформації учасникам ринку. Логіка концепції така: обсяги операцій з купівлі та продажу цінних паперів залежать від того, наскільки точно поточні ціни відповідають внутрішнім вартостям. Припустимо, на ринку, що знаходиться у стадії рівноваги, з'являється інформація про те, що ціна акцій якоїсь компанії занижена. Це призведе до негайного підвищення попиту на її акції і подальшого зростання її ціни до рівня, відповідного внутрішній вартості акцій організації. Рівень ефективності ринку капіталу характеризує, наскільки швидко інформація відображається на цінах.

7. Концепція асиметричності інформації. Ця концепція тісно пов'язана з попередньою концепцією. Значення її полягає у тому, що окремі категорії осіб можуть володіти інформацією, недоступною іншим учасникам ринку. Носіями конфіденційної інформації найчастіше виступають менеджери і власники компаній. Наявність такої нерівномірності в інформуванні учасників ринку і є асиметричністю. Певною мірою саме асиметричність інформації сприяє існуванню ринку капіталу, оскільки кожен потенційний учасник ринку має власну думку з приводу відповідності ціни і внутрішньої вартості цінного паперу, що базується найчастіше на переконанні, що саме він володіє інформацією, недоступною іншим учасникам.

8. Концепція агентських відносин стає актуальною в умовах розвинених ринкових відносин, коли відбувається розділення функцій володіння і управління компанією. Інтереси власників і управлінців далеко не завжди співпадають. Щоб певною мірою знівелювати можливі суперечності і обмежити небажані дії менеджерів, власники компаній вимушені нести так звані агентські витрати.

9. Концепція альтернативності витрат/результатів. Фінансове рішення повинне ухвалюватися в результаті порівняння альтернативних варіантів і в результаті відмови від менш привабливої з фінансової точки зору альтернативи. Наприклад, доставку матеріалів можна здійснювати власним автотранспортом або із залученням спеціалізованої організації. Альтернативні витрати/результати є не сукупним рівнем витрат або одержаних результатів, а величиною «дельта» (економія на витратах, приріст результату), одержаною в результаті відмови від альтернатив, і вибору іншого варіанту використання ресурсів. Альтернативні витрати/результати називають ціною шансу або ціною упущених можливостей.

10. Концепція часової необмеженості функціонування господарюючого суб'єкта. Створюючи компанію, засновники звичайно виходять із стратегічних установок, а не з поточних потреб. Саме така установка дає можливість проводити прогнозно-аналітичну роботу. Вона служить основою стабільності і певної передбачуваності розвитку подій на ринку, динаміки цін, заставою довгострокового інвестування. В іншому випадку можливі лише поточні фінансові оцінки, неможливо мобілізувати джерела на ринку капіталу, підривається ідея ринку цінних паперів тощо.

Питання для самоконтролю

1. Перерахуйте основні чинники підвищення ролі фінансового менеджменту у сучасних умовах.

2. Чи забезпечує чинне законодавство України необхідні передумови для розвитку фінансового менеджменту як системи управління фінансовими відносинами в економіці ринкового типу?

3. Чим пояснюється необхідність систематизації вітчизняного національного законодавства про підприємництво?

4. Які концепції лягли в основу сучасної теорії управління фінансами?

5. Які основні завдання вирішує фінансовий менеджер у процесі управління фінансовою, інвестиційною та операційною діяльністю?

6. Чому формування та реалізація дивідендної політики є однією з найважливіших функцій фінансового менеджера?

7. Від чого залежить організаційна побудова служб фінансового менеджменту окремих суб'єктів господарювання?

8. Поясніть призначення окремих підрозділів у організаційній структурі фінансової служби підприємства

9. Які підрозділи, на вашу думку, мають входити до фінансової служби вітчизняного підприємства?

10. Перелічіть основні вимоги, які ставляться до фінансової звітності.

11. Що виступає інформаційним забезпеченням фінансового менеджменту?

12. Назвіть основні розділи структури інформаційної бази фінансового менеджменту.

13. Охарактеризуйте складові організаційних засад фінансового менеджменту аграрних підприємств.

14. Яке місце займає фінансовий аналіз у процесі управління фінансами на підприємстві?

15. До яких наслідків може призвести відсутність або низький рівень контролю у сфері фінансового менеджменту?

Практичні завдання до теми 2

Ситуація для аналізу 1