- •14.Електромагнітна взаємодія
- •16. Принцип суперпозиції полів Принцип суперпозиції для гравітаційного та кулонівського поля.
- •17. Фізичні властивості твердих тіл та ріди.
- •18. Маса. Вага.
- •20. Маса, як мірило інертності тіла. Другий закон Ньютона
- •24. Матеріальна точка (мт). Визначення положення мт у просторі, радіус-вектор.
- •25. Характеристики руху. Середня та миттєва швидкість. Нормальне та тангенціальне прискорення. Одиниці виміру швидкості та прискорення.
- •26 Інерціальні системи. Перший закон Ньютона.
- •30. Третій закон Ньютона: закон дії та протидії Формулювання: сили, що виникають при взаємодії тіл, є рівними за модулем і протилежні за напрямом, та прикладені до різних тіл
- •29. Імпульс мт та повний імпульс механічної системи. Закон збереження імпульсу.
- •35. Сили тертя. Сухе та грузле тертя. Рух твердого тіла по похилій площині
- •36. Поступальний та обертальний рухи твердого тіла (тт). Кутова швидкість та кутове прискорення
- •37. Момент інерції твердого тіла. Моменти інерції тіл найпростішої форми
- •38. Теорема Штейнера
- •55. Момент сили. Плече сили.
- •56. Правило важилів Архімеда.
- •58. Закон Паскаля
- •60. Принцип дії гідравлічного пресу.
- •61. Гідродинаміка. Теорема про неперервність течії.
- •62.. Рівняння Бернуллі та його наслідки
- •64. Рух реальної рідини. Сили внутрішнього тертя, коефіцієнт в'язкості.
- •65. Рух рідини по трубах. Пропускна спроможність труб
- •66.Визначення коефіцієнту в'язкості.
- •68. Предмет дослідження молекулярної фізики. Будова речовин. Визначення вуглецевих одиниць
- •69.Моль речовини. Число Авогадро. Характерний розмір молекул
- •71. Шкала Цельсія та абсолютна шкала температури.
- •72.Рівняння Клапейрона
- •73. Ізопрцеси. Закон Бойля-Маріота
- •74. Закон Гей-Люссака.
- •76. Парціальний тиск. Закон Дальтона.
- •79. Внутрішня енергія ідеального газу
- •85.Теплоємність газу за сталого об’єму та сталого тиску.
- •87. Барометрична формула.
- •88. Адіабатичний процес. Рівняння адіабати.
- •89. Цикл Карно. Коефіцієнт корисної дії теплової машини.
- •90. Теплові властивості реальних середовищ. Температурна діаграма процесу нагрівання речовини.
- •91 Питома теплота плавлення та пароутворення
- •112. Вплив речовини діелектрика на електричне поле
- •113.П’єзоелектрики, сегнетоелектрики, піроелектрики.
- •114.Поведінка провідників в електричному полі. Електроємність провідників. Одиниці вимірювання електроємності.
- •115.Джерело електрорушійної сили (гальванічний елемент, електрогенератори).
- •117.Паралельне та послідовне з’єднання конденсаторів.
- •118.Енергія плоского конденсатора
- •119. Постійний електричний струм. Середня швидкість спрямованого руху електронів.
- •120.Густина струму. Закон Ома у локальній формі.
- •121.Провідність та питомий опір речовини.
- •122.Електроопір лінійних провідників. Закон Ома для ділянки кола.
- •123.Закон Джоуля-Лєнца. Кількість теплоти, що виділяється в провіднику зі струмом, пропорційна силі струму, напрузі і часу проходження струму через провідник.
- •124.Паралельне та послідовне з’єднання резисторів.
- •125. Перше правило Кірхгофа
- •Перше правило Кірхгофа є наслідком закону збереження заряду. Для неперервно розподілених струмів у просторі воно відповідає рівнянню неперервності. Друге правило Кірхгофа
- •134.Електровакуумна лампа діод. Вольт-амперна характеристика вакуумного діоду.
- •135 .Електронна лампа тріод
88. Адіабатичний процес. Рівняння адіабати.
Адіабатичний процес – такий термодинамічний процес, у якому система не обмінюється теплотою з довкіллям. Рівняння адіабати для ідеального газу(рівняння Пуассона): pV=const, де - показник адіабати, що дорівнює відношенню теплоємностей газу при сталому тиску та сталому об’ємі. Користуючись р-ням Менделеєва-Клапейрона, р-ня Пуассона можна виразити і за допомогою параметрів: T1V1-1=T2V2-1, T2p1-1/ =T1p2-1/
89. Цикл Карно. Коефіцієнт корисної дії теплової машини.
Термічний коефіцієнт ККД ŋ теплового двигуна (довільного теплового циклу) – це фізична величина, яка дорівнює відношенню кількості теплоти, перетвореної двигуном на механічну роботу (A=Q1-Q2), до кількості теплоти Q1, отриманої від нагрівника: ŋ=А/Q= Q1-Q2/ Q1, де Q2 – кількість теплоти, яку робоче тіло віддає холодильнику(Q2>0). Найвигіднішим одержанням корисної роботи є ідеалізований цикл теплової машини, робочим тілом якої є ідеальний газ, що міститься між нагрівачем з температурою Т1 і холодильником з температурою Т2, який складається з певної послідовності рборотних процесів. Теорема Карно: для оборотної теплової машини, яка здійснює цикл між нагрівачем з Т1 і холодильником з температурою Т2, ККД може перевищувати максимального значення ŋк: ŋmax =Т1-Т2 /T1. Найдосконаліший прямий оборотний цикл з двох ізотерм і двох адіабат називають циклом Карно.
Цикл-Карно́ —ідеальний-термодинамічний-цикл. Цикл складається з чотирьох стадій:
Робоча речовина нагрівається за сталої температури (ізотермічний процес).
Робоча речовина розширюється за сталої ентропії (адіабатичний процес).
Робоча речовина охолоджується за сталої температури (ізотермічний процес).
Робоча речовина стискається за сталої ентропії (адіабатичний процес).
Коефіцієнт
корисної дії
для двигуна, що працює за циклом
Карно,
залежить лише від різниці температур
нагрівача
і
охолоджувача
.
Для збільшення коефіцієнта корисної дії циклу Карно необхідно зробити температуру нагрівача якомога більшою, а температуру охолоджувача — якомога меншою.
90. Теплові властивості реальних середовищ. Температурна діаграма процесу нагрівання речовини.
Температура
характеризує величину нагрівання тіла
і визначає напрямок передачі теплоти.
Якщо
,
то теплота переходить від тіла А
до тіла В.
При цьому температура тіла А
зменшується, а температура тіла В
збільшується. Якщо
,
то самовільного переходу теплового
потоку між ними не буде.Числове значення
термодинамічної абсолютної температури
можна визначити з рівняння у вигляді:
.
Таким чином, у термодинаміці температура розглядається як середньостатистична величина, що характеризує систему, яка складається з величезного (але кінечного) числа молекул, які знаходяться у хаотичному (тепловому) русі. У технічній термодинаміці в якості робочого тіла розглядається ідеальний газ - теоретична модель реального газу, в якій не враховується взаємодія часток газу, молекул, що являють собою безоб’ємні матеріальні точки; силами міжмолекулярного зчеплення зневажають. Це дає підставу кожен дійсно існуючий у природі газ, в якому можна знехтувати силами зчеплення та об'ємом молекул (через малу їх величину), називати ідеальним газом. Ця обставина тим більш справедлива, чим вище температура газу і менше тиск.
