2.5.1 Методика визначення

1. Зважують порожню бюксу з кришкою ( ) та записують результат в журнал (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 – Журнал спостережень

№ досліду	Маса бюкси, г					Маса води в ґрунті, г	Маса сухого ґрунту, ,г	Вагова вологість ґрунту
	порожньої	з вологим ґрунтом	з сухим ґрунтом					з досліду	середня
					постійна
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

2. Поміщають в бюксу пробу ґрунту масою 0,01-0,02 кг, закривають її кришкою і зважують ( ).

3. Бюксу з ґрунтом ставлять в сушильну шафу, відкривають кришку і повільно протягом І.-.2 годин піднімають температуру до 105°С. Витримують зразок в шафі при цій температурі не менше 6 годин (а глини та суглинки – 8 годин).

4. Закривають бюксу кришкою і переносять її до ексикатора з гігроскопічним хлоридом кальцію, дають можливість охолонути протягом 30.-.40 хвилин.

5. Виймають і зважують бюксу в висушеним ґрунтом ( ). Після першого зважування бюксу вдруге поміщають в сушильну шафу для додаткового висушування протягом 2 годин ( ).

Операцію висушування ґрунту продовжують до тієї пори, поки різниця між двома останніми зважуваннями не буде меншою за 0,02 г (тобто до постійної маси). До розрахунку приймається найменша маса бюкси з кришкою та сухим ґрунтом ( ).

2.5.2 Обробка результатів.

Для визначення вологості необхідно знати масу води в зразку, яку визначають наступним чином:

, (2.12)

а також масу сухого ґрунту

. (2.13)

Необхідно провести не менше шести визначень вологості. За остаточний результат приймають середнє арифметичне значення проведених паралельних визначень вологості.

Контрольні запитання.

1. Що таке вологість ґрунту, які види вологості розрізняють?

2. Який метод визначення вологості є найбільш розповсюдженим і в чому його суть?

3. Що значить висушування проби ґрунту до постійної ваги?

4. Як визначити вагову вологість ґрунту?

5. Що таке природна вологість?

2.6 Лабораторна робота № 10

Визначення меж (границь) пластичності ґрунту

В залежності від вмісту води в ґрунті, тобто від його вологості, змінюються сили зчеплення між частинками ґрунту, що впливає на його стан, консистенцію (під консистенцією розуміють ступінь рухомості складових частинок ґрунту при механічній дії на ґрунт). Прийнято виділяти три основних види консистенції - тверду, пластичну та текучу.

Властивістю пластичності володіють тільки глинисті ґрунти в зв’язку з тим, що пластичність зумовлена глинистими частинками що входять у їх склад. Завдяки малим розмірам і великій активній поверхні глинисті частинки спроможні утримувати фізично зв’язану воду. Між глинистими частинками, оточеними плівками води, діють сили взаємопритягання, що надає ґрунту зв’язність, здатність при певній вологості переходити у пластичний стан.

Пластичним називається такий стан ґрунту, при якому він здатний деформуватися під дією зовнішнього тиску без розриву суцільності і утворення тріщин та зберігати форму після зняття деформуючого зусилля.

Якщо глинистий ґрунт не може бути віднесений до пластичного стану за консистенцією, його відносять (по наявним прикметам) до твердого стану або текучого. Оскільки перехід ґрунту з одного стану за консистенцію до іншого проходить у зв’язку із зміною його вологості, з’являється можливість, штучно змінюючи вологість глинистого ґрунту, досягти стану, який відповідає перехідному з пластичного в твердий і з пластичного в текучий стан.

Вологість ґрунту, яка відповідає перехідному стану з пластичної консистенції в тверду, називається нижньою межею пластичності (або межею розкочування) і позначається символом w_P.

Вологість, яка відповідає перехідному стану з пластичної консистенції в текучу називається верхньою межею пластичності (або межею текучості) і позначається символом w_L.

Статистичною обробкою великого числа дослідів було встановлено, що межі пластичності і кореляційно залежать від вмісту в ґрунті глинистих частинок і, таким чином, можуть бути використані для визначення їх кількості.

Визначення меж пластичності виконується згідно до ГОСТ 5180-84 [5], тільки для глинистих ґрунтів.