2.6.1 Визначення межі текучості

М ежу текучості визначають як вологість ґрунтової пасти, при якій балансирний конус Васильєва (рис. 2.1) занурюється під дією власної ваги за 5 секунд на глибину 10 мм.

Рисунок 2.1 - Балансирний конус:

1- конус з кутом при вершині ; 2- кругова риска; 3- ручка; 4- вантаж; 5- стальний прут; 6- циліндрична ступка; 7- підставка

Обладнання: балансирний конус; ступка фарфорова і макогін з гумовим наконечником; фарфорова чашка; шпатель; сито з сіткою № 1; скляна посудина з кришкою; металевий циліндр діаметром не менше 40 мм та висотою не менше 20 мм з плоским дном; бюкси; сушильна шафа; технічні терези з гирками; ексикатор з хлористим кальцієм; ніж; технічний вазелін.

Методика визначення

1. Підготовляють ґрунтову пробу. Для цього зразок ґрунту повітряно-сухого стану об’ємом біля 10^-4 м³ (1000 см³) розтирають у фарфоровій ступці макогоном з гумовим наконечником, одночасно видаляючи з нього рослинні залишки крупніші 1 мм, сіють через сито з сіткою № 1, зволожують дистильованою водою до стану густої пасти, перемішуючи шпателем, і витримують не менше 2 годин у закритій скляній посудині.

2. Визначення меж текучості та розкочування ґрунтів, які вміщують органічні речовини, необхідно виконувати на зразках природної вологості зразу після розпакування моноліту.

3. Додавати сухий ґрунт в підготовлену ґрунтову пасту не допускається.

4. Підготовлену ґрунтову пасту старанно перемішують шпателем і викладають невеликими порціями в циліндричну чашу.

В процесі викладення пасти для запобігання утворення в ній повітряних порожнин чашу злегка постукують по твердій поверхні; (поверхню ґрунтової пасти згладжують шпателем в рівень з краями чаші).

5. Конус, змащений тонким шаром вазеліну, підводять до поверхні ґрунтової пасти так, щоб вістря дотикалось поверхні пасти; опускають конус, дозволяючи йому заглиблюватися в пасту під дією власної маси (76 г).

6. Заглиблення конуса в ґрунтову пасту протягом 5 с на глибину 10 мм показує, що границя текучості досягнута.

7. При зануренні конуса протягом 5 с на глибину менше 10 мм ґрунтову пасту слід перекласти в фарфорову чашку, з’єднати з тією, яка залишилась, добавити трохи дистильованої води, ретельно перемішати і повторити операції п.п. 4,5.

8. При зануренні конуса за 5 с на глибину більше 10 мм ґрунтову пасту із чаші слід перекласти в фарфорову чашку, злегка підсушити на повітрі, безперервно помішуючи шпателем, потім повторити операції, вказані в п.п. 4,5.

9. При досягненні межі текучості згідно з п. 6, з ґрунтової пасти відбирають проби масою не менше 15 г для визначення вологості. Дані заносять в журнал (див. табл. 2.3).

2.6.2 Визначення межі розкочування

Межу розкочування ( ) визначають як вологість, при якій ґрунтова паста при розкочуванні в джгут діаметром 3 мм, починає розпадатись на окремі шматочки довжиною 3...10 мм.

Обладнання: сушильна шафа; бюкса; глянцевий папір або скляна пластинка; лінійка з поділками.

Методика визначення

1. Підготовлюють ґрунтову пасту таким чином, як і для визначення межі текучості.

2. Підготовлену ґрунтову пасту ретельно перемішують, беруть невеликий шматочок і розкочують долонею на скляній або пластмасовій пластинці до утворення джгуту діаметром близько 3 мм. Якщо при такому діаметрові джгут зберігає зв’язність та пластичність, його необхідно зібрати в грудку і знову розкачати до утворення джгута діаметром близько 3мм, довжина джгута не повинна перебільшувати ширини долоні, розкочувати необхідно до тієї пори, поки джгут діаметром близько 3мм не стане ділитися поперечними тріщинами на шматочки довжиною 3-.10 мм.

3. Шматочки джгуту поміщають в раніше зважену бюксу і закривають кришкою для запобігання висушування. Як тільки маса джгутиків в бюксі досягне 10г приступають до визначення вологості . Результати досліду записують в журнал згідно з табл. 2.3.

4. Якщо з приготовленої ґрунтової пасти неможливо розкачати джгут діаметром 3 мм (ґрунт розсипається), слід вважати, що цей ґрунт не має межі розкочування.