Види прав

Майнові

Немайнові

-Одержання дивідендів

-Одержання ліквідаційної вартості майна

- На участь у загальних зборах акціонерів;

- Право голосу на загальних зборах;

-На отримання інформації про діяльність акціонерного товариства, про склад акціонерів;

-Вносити питання до порядку денного загальних зборів акціонерів і т. д.;

-Обирати та бути обраним до керівних органів АТ

Рис.5.3 Класифікація прав акціонерів

• встановлювати прийнятну платню за грошові ресурси, що залучаються, комбінуючи майнові права, що закладаються в цінних паперах;

• збільшувати об'єм коштів, що залучаються, в порівнянні з кредитом за рахунок пропозиції цінних паперів потенційно необмеженому кругу покупців.

Закон «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає емісію як установлену законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщенню емісійних цінних паперів.

Найбільш важливою метою емісії акцій є залучення необхідних грошових коштів. Ця мета є пріоритетною для всіх типів емітентів.

Особливо актуальною в Україні постає проблема залучення грошових коштів акціонерними товариствами у зв’язку з існуючою економічною ситуацією, браком власних коштів, майже повною відсутністю централізованого інвестування, відносною дорожнечею банківських кредитів.

Найгостріше проблема залучення грошових коштів стоїть перед акціонерним товариством при утворенні, реорганізації або перетворенні. В цьому випадку емісію використовують для формування статутного капіталу.

Залучення грошових коштів як мета емісії знаходить свій прояв також при здійсненні інвестиційної діяльності акціонерного товариства або розширенні його виробничо-господарської діяльності. Тоді емісію пов'язують або із залученням позикового капіталу, або із збільшенням статутного капіталу.

Що стосується емісії та обігу акцій, то основними причинами, які мотивують акціонерні товариства на ці дії, є наступні:

1. Продаж нових акцій дозволяє компанії мобілізувати додаткові кошти для реалізації різних проектів. Інвестори, як правило, відда­ють перевагу в цьому випадку придбанню акцій, які вже мають обіг (лістинг) на фондовій біржі.

2. Забезпечується можливість існуючим власникам продати час­тину або всі свої акції. Наприклад, якщо акції в компанії належать кільком акціонерам і вони не обертаються на вільному ринку, то в цьому випадку випуск їх на ринок дозволить цим акціонерам реалізу­вати свої інвестиції в компанію. Часто таким шляхом забезпечується вихід із бізнесу венчурних інвестицій, які спеціально вносилися для наступного продажу на ринку за підвищеною ціною.

3. Випуск на ринок акцій при приватизації компанії, що раніше перебувала у власності держави. У багатьох країнах дійшли висновку, що більша частина підприємств має належати приватним особам, а не контролюватися державою. При цьому уряд дістає кошти від продажу акцій таких підприємств на ринку. Прийнято аналогічний механізм і в Україні. Якщо державне підприємство не зареєстроване у формі акціонерного товариства, то насамперед воно має пройти процедуру корпоратизації з реєстрацією випуску акцій, що належать державі.

4. Реструктуризація або відділення частини компанії за допомогою продажу її цінних паперів як окремої компанії. Реструктуризація може проводитися для підвищення ефективності бізнесу й відповід­ного збільшення його вартості для акціонерів. Кожна окрема компа­нія може мати більше свободи у виборі своєї стратегії й більш високо оцінюватися ринком.

Відповідно до цього акціями, що продаються, при розміщенні на ринку можуть бути:

• Нові акції, випущені спеціально для цієї мети.

• Існуючі акції, що вже перебувають у власності засновників.

При емісії цінних паперів суттєву роль відіграє посередник, або андеррайтер.

Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

Посередник бере на себе зобов'язання перед емітентом по випуску і розміщенню цінних паперів на узгоджених умовах і за винагороду. У міжнародній практиці до функцій андеррайтера входить:

1. Аналіз емітента - оцінка пропозиції емітента, підтвердження можливостей емітента виконати ті майнові права, які закріплюються в цінних паперах, оцінка рейтингу емітента і його паперів. Аналізуючи емітента, андеррайтер може визначити його положення на ринку, в галузі, до якої відноситься емітент, в економіці країни в цілому.

2. Підготовка емісії - надання допомоги емітенту при встановленні мети емісії, виборі типу цінних паперів, підготовці проспекту емісії, встановленні зв'язку емітента з ключовими інвесторами, реєстрації випуску.

3. Розміщення цінних паперів.

4. Післяринкова підтримка - підтримка курсу розміщених цінних паперів протягом року.

5. Аналітична і дослідницька підтримка - контроль динаміки курсу цінних паперів, виявлення чинників, що впливають на курс.

6. Організація субандеррайтингу, або інституційного розміщення. Якщо андеррайтер, виконуючи свої ринкові функції, буде упевнений в тому, що для компанії і для ринку буде вигідно, щоб компанія мала багато акціонерів, він може бути готовий до того, щоб запропонувати частину своїх комісійних іншим, розділивши з ними вантаж гарантійної відповідальності або, навпаки, наперед розмістити частину акцій в крупних інвестиційних організаціях. У світовій практиці використовуються достатньо різноманітні умови угод між емітентом і андеррайтером:

   • «на базі твердих зобов'язань», або «з повною фінансовою участю». В цьому випадку андеррайтер несе тверді зобов'язання по викупу всього випуску за фіксованими цінами з метою подальшого перепродажу інвесторам, приймаючи на себе тим самим фінансові ризики розміщення ЦП;

   • «з частковою фінансовою участю» - андеррайтер приймає на себе зобов'язання по викупу частини випуску. (Андеррайтинг з частковою фінансовою участю може бути двох видів: андеррайтер відразу визначає розмір частини випуску, що викупається, або бере на себе зобов'язання викупити нерозміщену частину після закінчення терміну розміщення);

   • «на базі кращих зусиль», або «без фінансових зобов'язань» - андеррайтер не несе ніяких зобов'язань по викупу нерозміщеної частини випуску. Тим самим фінансові ризики лягають на емітента. Нерозпродана частина випуску повертається емітенту. Зобов'язання андеррайтера обмежуються зусиллями по розміщенню цінних паперів, проте фінансової відповідальності за кінцевий результат андеррайтер не несе.

У світовій практиці андеррайтинг для емітента розглядається як певна гарантія того, що в результаті продажу цінних паперів, що випускаються, він одержить деяку певну суму грошей. Для дрібних емітентів андеррайтинг дозволяє уникнути трудомістких процедур, супроводжуючих розміщення цінних паперів. Крупні емітенти доручають процедуру емісії крупним банкам, які можуть створювати спеціальні синдикати, що займаються розміщенням і виступають як посередник між емітентом і інвестором. Синдикати в цьому випадку є добровільним тимчасовим об'єднанням андеррайтерів без утворення юридичної особи, яка створюється для виконання сумісних зобов'язань відносно конкретного випуску ціних паперів. Синдикат організовується на договірних засадах на принципах розподілу прибутків.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» у разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати на себе зобов'язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов'язань. З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність. Тобто, як бачимо, українським законодавством передбачається аналогічна міжнародній практика виконання угод між андерайтером та емітентом.

Суттєве значення для успішного розміщення цінних паперів має зміст інформації про випуск цінних паперів, а саме проспект емісії. Проспект емісії акцій повинен містити такі відомості:

Загальна інформація - характеристика емітента; дані про посадових осіб емітента; про середню заробітну плату членів виконавчого органу; перелік ліцензій (дозволів) емітента на провадження певних видів діяльності; відомості про участь емітента в холдингових компаніях, концернах, асоціаціях тощо; відомості про юридичних осіб, у яких емітент володіє більше ніж 10% статутного капіталу (активів); відомості про філії та представництва емітента.

Інформація про фінансово-господарську діяльність емітента - обсяг основних видів продукції (послуг, робіт), що виробляє (надає, здійснює) емітент; ринки збуту та особливості розвитку галузі, у якій здійснює діяльність емітент; обсяги та напрями інвестиційної діяльності емітента; стратегію щодо досліджень та розробок; можливі фактори ризику в діяльності емітента; перспективи діяльності емітента на поточний та наступні роки.

Фінансова звітність емітента - баланс та звіт про фінансові результати за звітний період.

Інформація про емісію та корпоративні відносини - дані про розміщення акцій; мета використання фінансових ресурсів; зазначення типу та кількості акцій, форма їх існування; перелік засновників із зазначенням кількості, типу належних їм акцій на дату прийняття рішення про розміщення акцій; права, що надаються власникам простих та привілейованих акцій; запланована ціна розміщення акцій; відомості щодо ринкової вартості акцій; відомості про андеррайтера; дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; кількість акцій, що перебувають у власності членів виконавчого органу,

Інформація про учасників процесу розміщення акцій.

Як бачимо, суттєвою умовою залучення інвестицій через випуск акцій є саме розкриття інформації про мету залучення інвестицій, перспективи діяльності, ризики тощо. Тобто, проспект емісії за своєю суттю є специфічною формою бізнес-плану інвестиційного проекту, який передбачається реалізувати за допомогою залученого акціонерного капіталу. На рис.5.4 представлена інформація про обсяги випусків акцій акціонерних товариств в Україні, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Дані свідчать про наявність позитивної тенденції постійного збільшення обсягів акціонерного капіталу за винятком 2008 року, року фінансової кризи.

Рис. 5.4. Обсяг випусків акцій в Україні у 2004-2008 рр., млрд грн

Емісія акцій має певні особливості при залучені капіталу на міжнародних ринках. Вона отримала назву ІРО (Initial Public Offering). Сучасна історія ІРО бере свій початок з 70-х років ХХ століття, після лібералізації світового фінансового ринку. З того часу ринок ІРО пережив злети і падіння. Найбільш значним стало його зростання під час так званого “бичачого” періоду 1995-2000 років. У рекордному, 1999 році на хвилі стрімкого розвитку ІТ-компаній на світовий ринок ІРО вийшло близько 2000 компаній, які залучили приблизно 200 млрд. дол. Проте у 2001-2003 рр. на ринку ІРО відбувся значний спад. У 2003 році через ІРО було залучено лише 50 млрд. дол. Відверто кажучи, активність ІРО, що дуже залежить від ринкової кон’юнктури, може повністю завмирати. Наприклад, на фондовому ринку Німеччини, після буму 2000 р., протягом наступних майже двох років не було проведено жодного ІРО. Та вже 2004 рік в світі став переломним для ІРО — на ринок вийшло понад 1200 емітентів, котрі загалом залучили 133 млрд. дол. Ця тенденція існувала до кризи 2008 року. Так , 2006 і 2007 роках було здійснено 1327 та 1566 розміщень на суму 257,34 та 308,66 млрд дол. відповідно. У 2009 році у світі було проведено 517 первинних розміщень на суму близько 114 млрд дол., що на 35% більше, ніж у кризовому 2008 році, але в той же час у 2,7 рази менше ніж у 2007 році.

Сучасна індустрія ІРО в різних країнах розвивалася по-різному. В англосаксонських — США, Великобританія, Канада та ін., орієнтованих на фондовий ринок, як на джерело інвестицій, здійснюється основна частина ІРО. На ці ринки прагнуть вийти й емітенти з інших країн, котрі не мають можливості залучати необхідний їм капітал на національних ринках. Крім того, в англосаксонських країнах вважається нормою вихід на ринок малих і середніх компаній. Загалом у цих країнах шляхом емісій акцій фінансується до 15-20% всіх інвестицій в основний капітал.

Інтерес компаній у проведенні ІРО полягає у можливості залучати таким чином значні за обсягами інвестиції. Водночас варто підкреслити, що ефект масових ІРО виходить далеко за рамки конкретних підприємств-емітентів. Масові ІРО стимулюють економічне зростання країни — вони сприяють притоку капіталу у переробні й науковомісткі галузі промисловості. Вони також є важливим фактором поступального розвитку фондового ринку, підвищення його ліквідності й капіталізації, розширення спектру інструментів фондового ринку. Акціонерна форма фінансування інвестиційних проектів знач­но полегшує процес інтеграції економіки країни в систему сві­тових господарських зв'язків, залучаючи інвестиції іноземних підприємств. Випуск та реалізація цінних паперів національними підприємствами на світових ринках має сприяти залученню додат­кових валютних ресурсів для здійснення технічного розвитку, переозброєння та реконструкції виробничої бази.