3.6. Естетичне виховання.

Прекрасне належить до однієї з важливих загальнолюдських цінностей. Шлях до гуманістичної моралі та істини йде через пізнання краси у всіх сферах життя. Прекрасне здатне приносити душевну рівновагу, породжувати потребу в естетичній діяльності. Кожній людині необхідний досвід естетичного, емоційного та раціонального світо­сприймання. Для цього існує система естетичного виховання -цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти і розвитку дітей.

Естетичне виховання - це формування здібності повно­цінного сприймання, розуміння і оцінювання прекрасного в житі, праці, мистецтві, творчості; розвиток здатності насо­лоджуватися прекрасним. Для цього більшості людей потрібна спеціальна підготовка, тому дитині необхідна естетична освіта.

Щоб повноцінно сприймати і розуміти, треба дещо знати, мати систему художньо-естетичних уявлень і знань, ідеалів, поглядів і переконань, як основи естетичних духовних цінностей. Крім того, естетичне виховання включає форму­вання готовності вносити елементи прекрасного в своє життя. Частиною естетичного виховання є художнє виховання, яке розвиває здатність сприймати, розуміти, насолоджуватись, оцінювати мистецтво, брати посильну участь у його розвитку.

До основних завдань естетичного виховання належать:

1. Розвиток естетичного сприйняття.

2. Формування естетичного смаку.

3. Розвиток здібності діяти за «законами краси», творчі вміння створювати прекрасне у всіх галузях життєдіяльності.

Розвиток здатності до естетичного, освоєння дійсності включає формування всіх елементів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, потреб, ідеалів, досвіду). Для естетичного сприйняття необхідні розвинуті слух і зір, уміння чути і бачити, а не тільки слухати і дивитись. Для цього необхідно вміти розрізняти і розуміти засоби художньої виразності, мову мистецтва, створені за їх допомогою художні образи і зміст творів мистецтва; відчувати емоції, особистий сенс, що передані митцем; спостерігати і захищати прекрасне, різнобарвне, гармонійне у природі та житті.

Естетичне сприйняття розвивається тільки у процесі спілкування з прекрасним, накопичення досвіду відкриття найбільш досконалих творінь природи та людини. Починати цей процес важливо якомога раніше.

Дошкільний і молодший шкільний вік - це сенситивний період для розвитку естетичних емоцій, почуттів, спів­переживання. На основі художнього досвіду і розвинутого есте­тичного сприйняття формується естетичний смак, тобто здатність оцінювати і відрізняти прекрасне від потворного, класичне від одноденного, високохудожнє від функціонального. Для здійснення естетичної оцінки треба вміти аналізувати, порівнювати, робити висновки, а щоб здійснити ці операції, треба мати знання у галузі естетики та мистецтва, досвід спілкування з найбільш прекрасними творами, тобто мати естетичні та художні ідеали. Після порівняння того, що сприймається, з ідеалами, і узагальнення, необхідно вміти сформулювати свою думку, висловити її, аргументовано і тактовно захистити. У той же час, естетично вихована людина толерантно, тобто терпляче ставиться до інших думок, поглядів, які не збігаються з її власними. Прикладом вияву естетичних смаків має бути вчитель. Тільки висловлюючи власні естетичні судження, постійно включаючи учнів в оцінну діяльність щодо естетичних об’єктів, в атмосфері співробітництва і добро­зичливості, можна сформувати естетичні і художні смаки учнів.

Естетично вихована людина не зупиняється на сприйманні, вона прагне внести елементи краси у свій побут, житло, одяг, поведінку, працю, творчість тощо. Розвивати потребу в естетичній діяльності треба змалку. Для формування здатності діяти за «законами краси» корисно розвивати творчі та художні здібності. Дуже важливо підтримувати прагнення дитини до малювання, співу, танцю, бажання самостійно зробити щось охайно, красиво, облагородити природу, допомогти людям.

Л. Толстой відзначав, що кожна дитина потребує творчості; А.Д. Ушинський підкреслював, що всі діти — художники, а В.О. Сухомлинський - що кожна дитина – поет.

Естетичне виховання здійснюється у процесі навчання та в позакласній позаурочній культурно-виховній роботі. У першу чергу, естетичне виховання систематично та цілеспрямовано здійснюється на уроках літератури та мистецтва (музичного, образотворчого). Кожний урок з цих дисциплін має бути не просто уроком літературоведення, співів чи малювання, а хвилинами спілкування з кращими зразками мистецтва та колективного обговорення пережитих вражень. Індивідуальні здібності до різних видів художньої або естетичної діяльності можуть розвиватися позаурочно в гуртках, творчих колективах, клубах, спеціальних школах, студіях, самодіяльних театрах тощо.

Але естетичне виховання здійснюється не тільки на заняттях художнього циклу, а і в процесі вивчення основ наук і техніки, у праці на шкільному подвір’ї. Наприклад, естетичне в математиці - це краса формул, теорій, графіків, упорядкованість, пропорційність, визначеність, симетрія, гармонія; естетичне у праці - організованість, злагодженість, корисність, раціональність, ритмічність, творчість. Отже, естетична вихованість проявлюється у всіх сферах діяльності і взаємовідносинах людей.