- •Кількісні характеристики безвідмовності.
- •2. Структурно - Логічний аналіз технічних систем
- •Розрахунки структурної надійності систем
- •3.1. Системи з послідовним з'єднанням елементів
- •3.2. Системи з паралельним з'єднанням елементів
- •3.3. Системи типу "m з n"
- •3.4. Місткові схеми
- •4.1. Методи підвищення надійності
- •3.5. Комбіновані системи
- •4. Підвищення надійності технічних систем
- •4.2. Розрахунок надійності систем з резервуванням
- •5. Методичні рекомендації
- •6. Вихідні дані до роботи
- •7. Приклад розрахунку надійності
3.2. Системи з паралельним з'єднанням елементів
Системою з паралельним з'єднанням елементів називається система, відмова якої відбувається тільки у разі відмови усіх її елементів (див. п. 2, рис. 2.2). Такі схеми надійності характерні для ТС, в яких елементи дублюються або резервуються, тобто паралельне з'єднання використовується як метод підвищення надійності (див. п. 4.2). Однак такі системи зустрічаються і самостійно (наприклад, системи двигунів чотиримоторного літака або паралельне увімкнення діодів у потужних випрямлячах).
Для відмови системи з паралельним з'єднанням елементів протягом напрацювання t необхідно і достатньо, щоб всі її елементи відмовили протягом цього напрацювання. Отже відмова системи полягає в спільній відмові всіх елементів, імовірність чого (при допущенні незалежності відмов) може бути знайдена по теоремі множення ймовірностей як добуток ймовірностей відмови елементів:
(3.7)
Відповідно, ймовірність безвідмовної роботи
(3.8)
Для систем з равнонадійних елементів ( )
(3.9)
тобто надійність
системи з паралельним з'єднанням
підвищується при збільшенні
кількості
елементів (наприклад, при
і
,
а при
-
).
Оскільки
,
добуток у правій частині (3.7) завжди
менший будь-якого з співмножників, тобто
ймовірність відмови системи не може
бути вищою ймовірності самого надійного
її елементу ("краще кращого") і
навіть з порівняно ненадійних елементів
можлива побудова цілком надійної
системи.
При експоненційному розподілі напрацювання (1.7) вираз (3.9) прийме вигляд
(3.10)
звідки за допомогою (1.1) після інтегрування і перетворень середнє напрацювання системи визначається
(3.11)
де
-
середнє
напрацювання елемента. При
великих значеннях n
справедлива наближена формула
(3.12)
Таким
чином, середнє напрацювання системи з
паралельним з'єднанням більше середнього
напрацювання її елементів (наприклад,
при
,
при
).
3.3. Системи типу "m з n"
Систему типу "m з n" можна розглядати як варіант системи з паралельним з'єднанням елементів, відмова якої відбудеться, якщо з n елементів, з'єднаних паралельно, працездатними виявляться менше, ніж m елементів (m <n).
Рис. 3.1. Система "2 з 5"
На рис. 3.1 представлена система "2 з 5", яка працездатна, якщо з п'яти її елементів працюють будь-які два, три, чотири або всі п'ять (на схемі пунктиром обведені функціонально необхідні два елементи, причому виділення елементів 1 і 2 виконано умовно, насправді всі п'ять елементів однозначні). Системи типу "m з n" найбільш часто зустрічаються в електричних і зв'язкових системах (при цьому елементами виступають зв'язкові канали), технологічних лініях, а також при структурному резервуванні (див. п. 4.1, 4.2).
Для розрахунку надійності систем типу "m з n" при порівняно невеликій кількості елементів можна скористатися методом прямого перебору. Він полягає у визначенні працездатності кожного з можливих станів системи, які визначаються різними сполученнями працездатних і непрацездатних станів елементів.
Всі стани системи "2 з 5" занесені в табл. 3.1. (В таблиці працездатні стани елементів і системи відмічені знаком "+", непрацездатні - знаком "-"). Для даної системи працездатність визначається лише кількістю працездатних елементів. За теоремою множення ймовірностей, ймовірність будь-якого стану визначається як добуток ймовірностей станів, у яких знаходяться елементи. Наприклад, у рядку 9 описано стан системи, в якій відмовили елементи 2 і 5, а інші працездатні. При цьому умова "2 з 5" виконується, так що система в цілому працездатна. Ймовірність такого стану
.
(Передбачається, що всі елементи рівнонадійні). З урахуванням усіх можливих станів ймовірність безвідмовної роботи системи може бути знайдена по теоремі складання ймовірностей усіх працездатних поєднань. Оскільки в табл. 3.1 кількостей непрацездатних станів менше, ніж працездатних (відповідно 6 і 26), простіше обчислити вірогідність відмови системи. Для цього підсумовуються ймовірності непрацездатних станів (де не виконується умова "2 з 5").
(3.13)
Тогда ймовірність безвідмовної роботи системи
(3.14)
Розрахунок надійності системи "m з n" може відбуватися комбінаторним методом, в основі якого лежить формула біноміального розподілу. Біноміальному розподілу підпорядковується дискретна випадкова величина k - кількість появ деякої події в серії з n дослідів, якщо в окремому досліді ймовірність появи події складає p. При цьому ймовірність появи події рівно k разів визначається
(3.15)
де
-
біноміальний коефіцієнт, що
називається
"кількість
сполучень по k
з n"
(тобто скількома різними способами
можна реалізувати ситуацію "k
з n"):
(3.16)
Значення біноміальних коефіцієнтів приведені в додатку. Оскільки для відмови системи "m з n" достатньо, щоб кількість справних елементів була менша m, ймовірність відмови може бути знайдена по теоремі складання ймовірностей для k = 0, 1, ... (m-1):
(3.17)
Аналогічним чином можна знайти ймовірність безвідмовної роботи як суму (3.15) для k=m, m+1, ... , n:
(3.18)
Таблиця 3.1
Таблиця станів системи “2з 5”
|
Стан елементів |
Стан |
Ймовірність |
||||
стану |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
системи |
стану системи |
1 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
2 |
+ |
+ |
+ |
+ |
- |
+ |
|
3 |
+ |
+ |
+ |
- |
+ |
+ |
|
4 |
+ |
+ |
- |
+ |
+ |
+ |
|
5 |
+ |
- |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
6 |
- |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
7 |
+ |
+ |
+ |
- |
- |
+ |
|
8 |
+ |
+ |
- |
+ |
- |
+ |
|
9 |
+ |
- |
+ |
+ |
- |
+ |
|
10 |
- |
+ |
+ |
+ |
- |
+ |
|
11 |
+ |
+ |
- |
- |
+ |
+ |
|
12 |
+ |
- |
+ |
- |
+ |
+ |
|
13 |
- |
+ |
+ |
- |
+ |
+ |
|
14 |
+ |
- |
- |
+ |
+ |
+ |
|
15 |
- |
+ |
- |
+ |
+ |
+ |
|
16 |
- |
- |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
17 |
+ |
+ |
- |
- |
- |
+ |
|
18 |
+ |
- |
+ |
- |
- |
+ |
|
19 |
- |
+ |
+ |
- |
- |
+ |
|
20 |
+ |
- |
- |
- |
+ |
+ |
|
21 |
- |
+ |
- |
- |
+ |
+ |
|
22 |
- |
- |
- |
+ |
+ |
+ |
|
23 |
+ |
- |
- |
+ |
- |
+ |
|
24 |
- |
+ |
- |
+ |
- |
+ |
|
25 |
- |
- |
+ |
- |
+ |
+ |
|
26 |
- |
- |
+ |
+ |
- |
+ |
|
27 |
+ |
- |
- |
- |
- |
- |
|
28 |
- |
+ |
- |
- |
- |
- |
|
29 |
- |
- |
+ |
- |
- |
- |
|
30 |
- |
- |
- |
+ |
- |
- |
|
31 |
- |
- |
- |
- |
+ |
- |
|
32 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
Очевидно, що Q + P = 1, тому в розрахунках слід вибирати ту з формул (3.17), (3.18), яка в даному конкретному випадку містить меншу кількість доданків. Для системи "2 з 5" (рис. 3.1) за формулою (3.18) отримаємо:
(3.19)
Імовірність відмови тієї ж системи по (3.17):
(3.20)
що, як видно, дає той же результат для ймовірності безвідмовної роботи.
У табл. 3.2 наведені формули для розрахунку ймовірності безвідмовної роботи систем типу "m з n" при m <= n <= 5. Очевидно, при m = 1 система перетворюється на звичайну систему з паралельним з'єднанням елементів, а при m = n - з послідовним з'єднанням.
Таблиця 3.2
-
Загальна кількість елементів , n
m
1
2
3
4
5
1
2
-
3
-
-
4
-
-
-
5
-
-
-
-
